Основою всіх таких принципів соціально-культурної діяльності існують принципи культурного, доцільного, технологічного процесу, опори у використовуваних соціально-культурних технологіях на національні традиції, моральні та естетичні норми поведінки, національно-етнічну обрядовість, особливості народної творчості, фольклору, національних промислів і ремесел і т.д.
Ще існують:
• принцип пріоритету загальнолюдських інтересів у змісті соціально- культурних проектів і програм;
• принцип єдності і наступності культурно-історичного, соціально- педагогічного та національно-етнічного досвіду, традицій та інновацій;
• принцип суспільно-державного самоврядування, забезпечення децентралізації та суверенності регіональної політики в соціально- культурній сфері [158].
Сукупність соціальних функцій діяльності у сфері культури, освіти, дозвілля історично є результатом багаторічного соціально-педагогічного досвіду, накопиченого установами культури та освіти, демократичними інститутами, громадськими організаціями та рухами. Цей досвід багато в чому базується на соціально-орієнтованому підході до аналізу традиційної діяльності об'єктів соціально-культурної сфери.
В якості однієї з головних підстав для класифікації функцій слід прийняти, перш за все, розвиваючий характер самої соціально-культурної діяльності, здійснюваної діячами культури і мистецтва на професійній і непрофесійній основі, в його вільний або робочий час. Кожна з них, маючи свою мету і спрямованість, так чи інакше, підпорядкована розвитку і саморозвитку особистості, її соціальному самоствердження.
Творчий початок соціально-культурної діяльності включає в себе безліч основних опорних елементів – кіно, телебачення, технічна творчість, спорт, прикладна праця і художня творчість. Розвиваючий діапазон культури та дозвілля воістину безмежний. З давніх часів народ пов'язував культуру і дозвілля зі свободою діяльності, творчим станом. Все, чим людям цікаво займатися, можна і потрібно відносити до сфери їх дозвілля.
Кожну з функцій необхідно розглядати з точки зору того, яким чином дана діяльність впливає на розвиток особистості. Кожна з функцій соціально-культурної діяльності орієнтує людину на певний, заданий спосіб соціально-культурних занять: на пасивний; на активний; педагогічно організований (педагогічно доцільно використовує вільний час) і, навпаки, стихійний (спонтанно протікає процес використання вільного часу).
До основних функцій соціально-культурної діяльності належать:
• комунікативна;
• інформаційно-просвітня;
• культурно-творча;
• рекреаційно-оздоровча.
Однією з притаманних соціально-культурній діяльності є її комунікативна функція. Вона передбачає реалізацію потреби людини в спілкуванні (клубна робота, творчі об'єднання, свята, диспути, вечірки тощо), в безперервній інформаційній міжсуб'єктній взаємодії в різних сферах суспільної соціально-культурної практики. Зміст цієї функції стосовно до соціально-культурної сфери складають виробництво, обмін, споживання і використання величезних обсягів інформації зі світу науки, мистецтва, релігії та інших областей. Різні і рівні, масштаби реалізації цієї функції: міжособистісний, груповий, організаційний і масовий.
Інформаційно-просвітня функція відрізняється постійністю і загальністю. Ця функція не пов'язана з певним регламентом, встановленим і обов'язковим у навчальних закладах, а заснована на добровільності, ініціативи, самостійності самих людей, вона забезпечує більш повне задоволення різноманітних індивідуальних дозвіллєвих інтересів, запитів і переваг людей різних віків і професій.
Культурно-творча функція – пов'язана з розвитком духовних сил і здібностей, з активною творчою діяльністю (трудова, спортивно-ігрова, художньо-театральна), цілеспрямована на творчу навчальну діяльність дітей (фестивалі, олімпіади, конкурси, туристичні походи). Культурно- творча діяльність людей вирішує цілу низку важливих соціальних проблем. Вона значною мірою компенсує брак можливостей для більш повної реалізації різнобічних творчих здібностей дитини, підлітка, дорослої людини. Такий дефіцит вельми поширений серед працюючих на підприємствах.
Рекреативно-оздоровча функція – полягає у розробці та здійсненні безлічі розважальних, ігрових, оздоровчих дозвіллєвих програм для різних груп населення, причому з метою відновлення сил, витрачених у процесі праці, зняття виробничої напруги і одночасно розвиваючого впливу. Ця функція за змістом і характером орієнтована на дозвілля активне і пасивне, організоване (запрограмоване) і неорганізоване, колективне (в тому числі сімейне) та індивідуальне. По суті, функція сприяє фізичному і духовному відновленню дитини і дорослої людини (прогулянки на повітрі, спорт, вечори відпочинку, ігри, забави, розваги тощо), а в багатьох випадках вона спрямована на соціально-культурну реабілітацію людей з обмеженими можливостями, як фізичними, так і психічними.
Здійснення рекреаційно-оздоровчої функції вимагає встановлення тісних контактів і взаємодії з творчими, екскурсійно-туристськими, медичними установами, вміння враховувати найнесподіваніші життєві ситуації.
Соціально-культурні функції склалися на основі багаторічного досвіду. Саме вони у своїй сукупності утворюють саме поняття соціально-культурної діяльності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи у сфері культури та дозвілля“ на сторінці 2. Приємного читання.
