Вторинна профілактика – комплекс медичних, соціально-педагогічних та інших заходів, спрямованих на роботу з неповнолітніми, мають девіантну поведінку. Основними завданнями вторинної профілактики є недопущення здійснення підлітком більш важкого проступку, правопорушення; надання своєчасної соціально-психологічної підтримки підлітку, що знаходиться в складній життєвій ситуації.
Третинна профілактика- комплекс заходів соціально-психологічного і юридичного характеру, що мають на меті запобігання вчинення повторного злочину підлітком, що вийшов з місць позбавлення волі.
Крім того, прийнято розрізняти профілактику загальну і спеціальну.
Загальна профілактика передбачає здійснення ряду попереджувальних заходів, спрямованих на запобігання виникнення тих чи інших проблем в осяжному майбутньому дитини (розвиток пізнавальної активності дитини як певна гарантія відсутності проблем у шкільному навчанні), або на попередження тієї чи іншої проблеми безпосередньо перед її виникненням (масова підготовка дітей до вступу в школу на базі старших груп дитячих садів як профілактика відхилень у поведінці, пов'язаних з кризою 7 років – початку навчання).
Спеціальної профілактикою називається система заходів, спрямованих на вирішення певної задачі: профілактика девіантної поведінки, профілактика підліткового суїциду і т.п.
Щодо запобігання і пом'якшення девіантної поведінки різних груп населення, необхідна більш ефективна реалізація таких технологій, як:
• 1) підвищення ефективності використання виділених державою коштів (тут критерієм може служити, наприклад, зменшення осіб з девіантною поведінкою, оздоровлення обстановки в сім'ї, в колективах, на вулицях);
• 2) наступальний, випереджаючий характер роботи: не лікувати "соціальні хвороби", а запобігати їх, в тому числі завдяки реалізації відповідної соціальної політики держави, яка передбачає, зокрема, гаранти таких прав людини, як право на житло (нерідко люди залишаються без квартири при її обміні, приватизації або навіть позбавляються життя і т.д.), освіта, виховання;
• 3) виплата додаткових коштів фахівцям, що працюють з особами і групами девіантної поведінки (таку діяльність треба розглядати як "шкідливе" виробництво з точки зору впливу девіантності на соціально-психологічне самопочуття фахівців);
• 4) адресність профілактичної та іншої роботи: необхідність роботи з особами і групами девіантної поведінки, особливо з дітьми, в сім'ях, на вулиці, в освітніх установах і т.д.;
• 5) розвиток наукового, технічного та інших видів творчості як альтернативи антигромадської поведінки;
• 6) організація в цілому здорового дозвілля населення, особливо дітей та молоді, в тому числі за місцем проживання.
Технології соціальної роботи з особами, які схильні до суїциду
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з особами з девіантною поведінкою“ на сторінці 3. Приємного читання.
