• 4) правові-дотримання прав людини, доступність лікування, захист від насильства і дискримінації (юристи).
Реабілітаційна робота у цих напрямках ведеться багато років, і на сьогоднішній день відповідні служби вже створені. Ці служби особливо ефективні, вигідні і життєздатні, якщо вони створені на основі діючих структур, функціонують чітко і злагоджено і взаємно доповнюють один одного.
Так само соціальна допомога надається як пацієнтові, так і його родині, сприяє стабілізації або відновленню його базових соціальних умов (відновлення втрачених документів, вирішення питань зайнятості, припинення житлових претензій тощо), підвищуючи самооцінку і покращуючи взаємини в сім'ях.
Соціальна діагностика визначає якість і задоволеність наявної життєвою ситуацією. Вона враховує умови проживання, реєстрацію за місцем проживання, наявність медичної страховки та інших документів, основне фінансове забезпечення, зобов'язання по догляду за дітьми, борги (у тому числі, квартплата), взаємини з рідними і близькими, актуальні кримінальні ускладнення, вживання наркотиків та алкоголю. Обстеження та лікування можуть перешкоджати супутні захворювання (наприклад, абстинентний синдром при наркоманії), втрата документів, відсутність близьких родичів, неможливість на час доручити догляд за дитиною, профілактика запобігання зараження. У таких випадках спеціаліст з соціальної роботи дає координати зовнішніх сервісних організацій, здійснюють лікування наркоманій, реєстрацію бездомних, організацію опіки, а також надає інформацію про правила прийому на лікування, особливості реєстрації й про інші питання. Значно полегшує доступ до "зовнішнього сервісу" попередня домовленість фахівця соціальної роботи з представником організації, куди направляється пацієнт.
Першочергове завдання всіх спеціалістів це:
• пропаганда здорового способу життя;
• просвітницька робота;
• медико-соціальне консультування;
• широке залучення осіб з групи ризику по ВІЛ-інфекції до добровільного обстеження, проводячи роз'яснювальну роботу з людьми, що живуть з ВІЛ/СНІД.
На особливу увагу заслуговують профілактичні заходи, спрямоівані на попередження захворювання.
Виділяють такі рівні профілактики ВІЛ/СНІДу.
Первинний рівень – обмеження числа випадків СНІДу та ВІЛ- інфікування шляхом впливу на специфічні причинні фактори, що сприяють підвищенню ризику захворювання. На цьому етапі профілактики проводять масовий скринінг (медобстеження) з використанням ІФА тест-систем. Однією з найважливіших складових первинного рівня профілактики є пропаганда здорового способу життя.
Вторинний рівень – раннє виявлення та специфічне лікування СНІДу та ВІЛ-інфікованих. Для цього здійснюється пошуковий скринінг серед груп, що мають фактор ризику інфікування. При виявленні ВІЛ-інфікованих проводять верифікацію (перевірку) діагнозу на базі СНІД-центру з подальшою диспансеризацією, в рамках якої визначають необхідний обсяг антиретровірусної терапії.
Третинний рівень – лікування та реабілітація хворих на ВІЛ/СНІД, тобто підвищення якості їх життя. У рамках третинної профілактики проводять диспансерне спостереження у СНІД-центрах. Диспансерному спостереженню підлягають люди, в сироватці крові яких в ІФА і імунному блоттинга виявлені антитіла до ВІЛ.
У рамках диспансерного спостереження за ВІЛ-інфікованими проводять:
• виявлення і лікування наявних у хворого або знову виникають захворювань, що сприяють більш швидкого прогресування ВІЛ-інфекції;
• максимально раннє виявлення ознак прогресування ВІЛ-інфекції та своєчасне призначення специфічної терапії;
• забезпечення ВІЛ-інфекованого всіма видами кваліфікованої медичної допомоги при гарантованому дотриманні таємниці діагнозу.
Технології соціальної роботи із особами, хворими на туберкульоз
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи із особами, хворими на ВІЛ/СНІД“ на сторінці 4. Приємного читання.
