Послідовність перерахованих компонентів не є випадковою: будь-яка діяльність здійснюється в напрямку від суб'єкта до об'єкта, хоча саме об'єкт є головним чинником, що визначає суть і характер діяльності. Тому і характеристику соціальної роботи, як уже говорилося, правомірно починати з об'єкту.
Всі основні компоненти тісно пов'язані між собою. Маючи різний (в певному сенсі) зміст, тільки в сукупності вони дають органічне розуміння соціальної роботи.
Крім того, ми можемо виділити як би два аспекти соціальної роботи: рішення повсякденних, нагальних проблем клієнта та вирішення завдань у перспективі, передбачення і запобігання гострих соціальних проблем в глобальному масштабі (безробіття, різні соціальні захворювання, найбільш гострі форми девіантної поведінки і т. д.).
Обидва аспекти соціальної роботи пов'язані (і обумовлені) соціальною політикою держави, основними напрямами, орієнтирами розвитку суспільства [158, с.67].
Структурний зріз соціальної роботи зумовлюється і її універсальним, інтегрованим характером ж специфічного виду людської діяльності. Мова йде про основні напрямки (види) соціальної роботи: соціальний діагноз, соціальна терапія, соціальна реабілітація, соціальна профілактика, соціальний контроль, соціальне страхування, соціальне обслуговування, соціальне посередництво, соціальне піклування та ін. (напрями (види) соціальної роботи будуть розглянуті в інших розділах).
Як універсальний, інтегрований вид діяльності соціальна робота може бути структурно представлена її спеціалізаціями. У той же час питання про спеціалізації в галузі соціальної роботи викликає дискусії і до кінця ще не вирішене. Підтвердженням цьому є визначення числа спеціалізацій від 20 до 50 і більше.
Ймовірно, в принципі можна виділити спеціалізації з урахуванням різних аспектів, видів, об'єктів і т.д. соціальної роботи:
• з урахуванням універсального, міждисциплінарного характеру: соціально-економічна, соціально-правова, соціально-педагогічна, соціально-психологічна робота, соціально-медична підтримка і захист населення та ін. Ці спеціалізації можуть бути диференційовані стосовно до різних груп населення;
• з урахуванням роботи з суспільством в цілому або тими чи іншими клієнтами (індивіди, сім'ї, групи);
• з урахуванням сфер суспільного життя, різних соціальних інституцій – суспільства, місця проживання і т.д.: соціальна робота у сфері матеріального виробництва, у сфері науки, освіти, охорони здоров'я; в організаціях, установах та службах сервісу; у міській та сільській місцевості; у соціально-етнічному середовищі; в пенітенціарних установах; в силових структурах суспільства тощо;
• з урахуванням переважання у ній професійних і непрофесійних елементів [158, с. 98].
Професійний вид діяльності визначається:
• 1) виробничо-технологічним розподілом праці і його функціональним змістом;
• 2) сукупністю знань, навичок та вмінь, отриманих в результаті навчання і практичної діяльності;
• 3) систематичною роботою в даній, конкретній області.
Ясно, що соціальна робота (як і інші види діяльності) не може стати відразу професійною. Вважається, що такий характер вона набула лише у XX ст., причому в різних країнах в різний час.
Підстави для визначення рівнів соціальної роботи можуть бути різними.
Залежно від масштабності соціальна робота може проводитися на регіональному, місцевому та індивідуальному рівнях.
Регіональний рівень соціальної роботи багато в чому зумовлюється її державним рівнем, є похідним від нього. Місцевий рівень соціальної роботи визначається конкретною спрямованістю на конкретні об'єкти; соціальна робота здійснюється головним чином різного роду соціальними службами, професійними соціальними працівниками та добровольцями.
Індивідуальний рівень – це робота з клієнтом на основі його запитів, застосування технік і методик індивідуальної роботи [158, с.46].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функції, структура, рівні соціальної роботи“ на сторінці 2. Приємного читання.
