• за джерелом передачі інформації (вербальне та невербальне (інформаційні стенди);
• за віком клієнтів: консультування дітей, підлітків, молоді, людей похилого віку;
• за змістом проблеми: інтимно-особистісне, соціально-правове, психолого-педагогічне;
• за функціями: інформаційне, підтримуюче, посередницьке, організаційне.
У соціальному консультуванні як технології соціальної роботи використовується також програмне консультування, яке визначається як двосторонній процес розв'язання проблеми, під час якого консультант допомагає установі чи організації проаналізувати та поліпшити діяльність щодо надання клієнтам необхідних соціальних послуг. Наприклад, соціальний працівник-консультант, обговорюючи з персоналом денного дитячого центру проблему взаємодії з батьками, основну увагу приділив необхіднім змінам, які б спонукали батьків відіграти більш конструктивну роль у справах центру. Інший вид програмної консультації потребує зосередження уваги на організації харчування, проблемах адміністративного характеру, труднощах у стосунках між співробітниками чи несприятливому соціально-емоційному кліматі в цілому.
На практиці трапляється і третій тип соціального консультування, який є синтезом конкретного і програмного консультування.
Досить важливе місце в процесі вирішення проблемної ситуації чи конфлікту слід відвести посередникові.
Посередництво (mediation) – форма втручання у конфлікт, при якій третя сторона допомагає конфліктуючим сторонам досягти добровільної згоди, домовленості. Посередником має бути авторитетна, знаюча людина, для якої важливі та властиві такт і "міра речей". Словом, можна сказати, що посередник – "третейський суддя", який уміє "лікувати душу", порадник, наставник [173].
У зв'язку із розвитком в останні роки великої кількості регіональних конфліктів, в основному міжнаціонального характеру, все частіше звертаються по посередництво до так званих миротворчих сил, в тому числі військ Організації Об'єднаних Націй, які у більшості випадків безпосередньо вступають у конфлікт. У Конго, Сомалі, на території колишньої Югославії серед таких посередників були вбиті та поранені. Слід підкреслити, що посередники, як і судді, не протидіючі сторони конфлікту, їх цілі діаметрально протилежні: не розвивати, а зупинити конфлікт, вирішити протиріччя, бажано, мирним шляхом.
Можна сказати, що посередництво – спеціально організована форма спілкування двох конфліктуючих сторін, що здійснюється за допомогою третьої, нейтральної сторони (посередника) з метою опосередкованого управління процесом розв'язання конфлікту згідно з правилами діалогічної взаємодії.
Третя сторона може діяти як сила, що підтримує одну із сторін, і як незалежний посередник. У першому випадку завершення конфлікту здійснюється за допомогою насильства, в іншому – суду, арбітражу, медіації.
У загальному плані способи втручання третіх сторін можна поділити на два класи: контрактні та спонтанні. Контрактні втручання здійснюються спеціалістом з подолання конфліктів (наприклад, професійним посередником або суддею), який має спеціальну підготовку і досвід у харчуванні, що стали предметами суперечки. Зазвичай така третя сторона не мала раніше своїх власних стосунків з конфліктуючими сторонами, її головна мета полягає не у покращенні відносин між ними, а в урегулюванні конфлікту як такого.
Механізм посередництва полягає в тому, що наявність третьої сторони учасника дозволяє перенести на нього, як на посередника, частину непродуктивних моментів конфлікту, емоційної напруги, зняти неприязнь конфліктуючих сторін.
Зміст посередницької функції полягає в тому, щоб організувати процес так, щоб допомогти конфліктуючим сторонам віднайти вихід зі складної ситуації та вміло зберегти нейтральну позицію.
У зарубіжній науковій літературі технологія посередництва в конфліктах відома під назвою "медіації" (посередник, відповідно, називається конфліктолог-практик, "медіатор").
Медіація – вид діяльності, що полягає в оптимізації за допомогою третьої сторони процесу пошуку шляхів вирішення проблеми задля припинення конфлікту.
Медіаторство може бути офіційнім (формальним) і неофіційним (неформальним).
Офіційними медіаторами виступають міждержавні організації (ООН), окремі держави, державні правові інституції, державні комісії, представники правоохоронних органів, громадські організації тощо. Ефективність таких формальних ролей третіх сторін визначається відповідно до закону, тобто правом займатись ладнанням конфліктів.
Процедура і технологія посередництва в розв'язанні конфлікту складається з п'яти основних етапів:
• організації опосередкування конфлікту;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології консультування та посередництва“ на сторінці 2. Приємного читання.
