• залучення клієнта у вирішення проблеми;
• оцінка змін, досягнутих в положенні клієнта.
Зрозуміло, критерії, так само як і показники ефективності здійснення соціальної роботи в країні можуть застосовуватися на макрорівні (на рівні держави), мезорівні (область, місто, район), і мікрорівні (на рівні індивіда, клієнта).
Що ж стосується макрорівня, де, як правило, мається на увазі подолання соціальних девіацій або стабілізація негативних тенденцій соціального здоров'я суспільства і його поступове поліпшення, то тут дуже важко виділити індикатори, які б дозволяли визначити конкретний внесок соціальних працівників у подолання таких девіацій і проблем, як бідність, безробіття, бездомність, соціальне нездоров'я у вигляді наркоманії, алкоголізму, проституції тощо, тому що їх рішення багато в чому залежить від характеру проведення соціально-економічних реформ в країні, від здійснення соціальної політики, від ефективності реалізації механізму соціальної безпеки.
Досить важко підрахувати коефіцієнт участі спеціалістів – представників різних галузей соціальної сфери (вчителів, лікарів, соціальних працівників) – наприклад, у вирішенні проблем сім'ї та дітей. На підставі яких показників можна судити про ефективність діяльності фахівців з соціальної роботи, вчителів, працівників органів державної влади і місцевого самоврядування у ліквідації дитячої бездоглядності та злочинності і, природно, у влаштуванні дітей? Ця проблема, як відомо, є загальнонаціональною, міжвідомчою [139, с. 104].
Велике значення у підвищенні ефективності соціальної роботи має мікрорівень – безпосередньо діяльність соціального працівника на рівні клієнта.
Не викликає сумніву, що критерії та показники ефективності окремих фахівців з соціальної роботи, перш за все контактних соціальних працівників, мають першорядне значення не тільки для подолання існуючого поєднання високого рівня професіоналізму фахівців і елементарної некомпетентності цілого ряду працівників соціальних служб, не тільки для формування позитивної мотивації професійної діяльності. Вони потрібні перш за все для захисту клієнтів соціальних служб, виключення або зменшення різного роду відхилень у соціальному обслуговуванні населення.
Тому, як би не були важливі критерії і показники, що дозволяють оцінити ефективність розвитку базисних передумов якісного і своєчасного соціального обслуговування, треба завжди пам'ятати про індикатори, що дозволяють оцінювати рівень доступності та адекватності клієнта в наданні послуг, рівень доступності та адекватності цих послуг, що дозволяють клієнту вийти з важкої життєвої ситуації.
Оцінка ефективності роботи спеціаліста з соціальної роботи, так само як і діяльності соціальної служби в цілому, може по-різному розглядатися в залежності від розуміння сутності особистості клієнта і його проблем. Якщо ми розуміємо клієнта як людину, що потрапила у важку життєву ситуацію, то це одна постановка питання. Але, якщо ми розуміємо особистість клієнта як сукупність суспільних відносин, то, з одного боку, порівнювати ефективність соціальної роботи щодо клієнта досить складно, а з іншого боку, сукупність умов життєдіяльності, в які потрапляє клієнт, можна виміряти в кількісному відношенні, тому що кожна людина для забезпечення життєдіяльності змушена використовувати якісь ресурси. Однак можливість використовувати ресурси не є дійсність. Така можливість нерідко залежить від активності самого клієнта, взагалі людини. Отже, мають місце такі індикатори, як "міра активності", "міра свободи", "міра вміння використовувати свої можливості і ресурси середовища", "рівень розвитку волі і життєвої сили клієнта" і т.п [105, с. 67].
Відомо, що не кожна людина, що потрапила у важку життєву ситуацію, може сама без сторонньої допомоги вийти з неї. Значить, хтось повинен надати активності клієнта імпульс, визначити конкретний напрямок його дій, стимулювати життєві сили людини, хтось повинен раціонально підійти до вибору засобів, які можуть привести клієнта до виходу з важкої життєвої ситуації, хтось повинен задіяти комплекс умов та ресурсів, щоб реалізувати конкретні устремління клієнта. Такою людиною має стати соціальний працівник, діяльність якого, як правило, пов'язана зі свідомою і коректною зміною життєдіяльності клієнта з урахуванням реальних можливостей клієнта і ресурсів навколишнього середовища.
Перед соціальним працівником, як правило, стоїть триєдине завдання:
• по-перше, підходячи до клієнта з позиції соціально-психологічних наук, йому необхідно добре уявити антологію діяльності клієнта (попередня, справжня або майбутня діяльність клієнта розглядається як діяльність конкретного індивіда, включеного в систему суспільних відносин; соціальні відносини розглядаються як основа існування індивіда; діяльність людини обумовлена способом виробництва), враховувати особливості індивідуально-суб'єктивного існування людини, що потрапила у важку життєву ситуацію (способи суб'єктного буття діяльності – пасивного, неповно-активного та активного);
• по-друге, він повинен чітко з'ясувати характеристики клієнта (клієнтів), тобто визначити відмінні якості, риси, властивості, що дозволяє більш повно і результативно використовувати внутрішній потенціал клієнта. У соціальній роботі надзвичайно важливо враховувати аксеологічні особливості людини – ціннісні, потреби, мотиваційні, цільові, оціночні характеристики клієнта служби. Хоча, безумовно, соціальний працівник змушений враховувати праксеологічні і онтологічні характеристики [104, с.73].
Зневага до цих характеристик може привести до неадекватного тлумачення суті конкретної людини, яка звернулася в соціальну службу за допомогою. Тільки об'єктивне врахування таких характеристик може допомогти соціальному працівнику провести планування переходу від одного якісного стану клієнта до іншого стану, іншої модифікації, необхідної клієнту для виходу зі складної життєвої ситуації; усвідомивши характеристику клієнта, він може переходити до кваліфікації характеристик, тобто визначення кількісного вираження цих характеристик, їх динаміки (міра інтенсивності).
Ми вважаємо, що зазначені характеристики можуть виступати в якості показників, що дозволяють відслідковувати динаміку відновлення (чи розвитку) сутнісних сил людини під впливом діяльності фахівця із соціальної роботи.
Дослідникам відомо, що є кількісна і якісна природа критеріїв та показників ефективності соціальної роботи. У той же час вони носять комплексний характер. Як правило, виділяється група нормативних критеріїв, що відображають ефективність процесу надання соціальних послуг, і система показників, які дозволяють визначити стан клієнтів соціальних служб. Безпосередньою підставою для виділення критеріїв ефективності соціальної роботи, що здійснюється через соціальні служби, служать цілі і завдання соціального обслуговування тих чи інших категорій населення. При цьому виправданий їх поділ за рівнями та об'єктами, тобто вони підрозділяються за рівнями: суспільство в цілому, регіон, населені пункти, райони, мікрорайони, за об'єктами – клієнт, мала соціальна трупа, громада і т.п.
Виходячи з цієї позиції, можна відзначити два істотних розуміння ефективності соціальної роботи.
По-перше, вона розуміється як співвідношення досягнутих результатів і витрат, пов'язаних із забезпеченням цих результатів. Головне в цьому питанні – вимірювання (опис) результатів і витрат. Ефективність може виражатися як розрахункова, планована, а також як фактична (реально досягнуті результати роботи з клієнтами).
По-друге, може використовуватися оцінка ефективності соціальної роботи, і, зокрема, соціального обслуговування, за основними видами надання соціальних послуг або комплексу послуг. У цьому випадку, а він, як відомо, найчастіше застосовується, принципова проблема – це визначення суб'єктів, які висловлюють свої думки, судження. У їх число, як правило, включаються керівники органів державного управління, лідери громадських об'єднань, фахівці в галузі соціальної роботи, практичні соціальні працівники, інспектори – контролери і, звичайно, самі клієнти [155, с.89].
Клієнти соціальних служб, бажаючі отримати матеріальну допомогу, зокрема медичні послуги або консультації, звертають увагу на такі особистісні якості соціальних працівників, як доброта, справедливість, чуйність, професіоналізм. До числа негативних якостей соціальних працівників клієнти відносять байдужість, брехливість, грубість, низький професіоналізм. Зрозуміло, дефіцит позитивних якостей має відношення до значно меншої частини соціальних працівників.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критерії ефективності соціальної роботи“ на сторінці 3. Приємного читання.
