– забезпечення державних органів інформацією про суб'єкти господарської діяльності;
– організації на основі Державного реєстру суцільних і вибіркових статистичних спостережень, одноразових обстежень, переписів;
– взаємодії на єдиних методологічних засадах з базами даних Національного банку, Державної податкової адміністрації, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету, інших міністерств і центральних органів виконавчої влади;
– забезпечення в межах законодавства доступності, гласності та відкритості інформації про суб'єкти господарської діяльності для зацікавлених користувачів;
– забезпечення оперативного переходу до міжнародних систем класифікації та кодування.
• 5. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р, № 391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля" визначає, що система моніторингу — це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої є захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства; збереження природних екосистем; відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям. Ця система становить складову частину національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн. Інформація, що зберігається в цій системі моніторингу, використовується для прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки органами державної влади й місцевого самоврядування і надається їм безкоштовно, відповідно до затверджених регламентів інформаційного обслуговування користувачів системи моніторингу та її складових частин.
• 6. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 1998 р. № 127 "Про створення Єдиного інформаційного поля системи охорони здоров'я України" окреслює пріоритетні складові Єдиного інформаційного поля системи охорони здоров'я, до яких належить медична, науково-медична, медико-статистична, правова, економічна, організаційна інформація, комп'ютерні технології та засоби комунікації.
• 7. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996р. № 413 "Про затвердження Порядку ведення державного водного кадастру" визначає, що бази даних державного водного кадастру проводяться засобами електронно-обчислювальної техніки і забезпечують:
– аналіз, систематизацію та зберігання даних про водні й водогосподарські об'єкти, водні ресурси, їх режим та якість, водокористування, а також про водокористувачів;
– оцінку стану водних ресурсів, їх використання;
– надання органам державної виконавчої влади даних державного водного кадастру в необхідному для них обсязі безкоштовно.
• 8. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 789 "Про першочергові заходи інформатизації" окреслює першочергові заходи інформатизації, зокрема розроблення типового паспорту адміністративно-територіальної одиниці для забезпечення підтримки управлінських рішень; створення інструментарію інформаційно-аналітичної підтримки процесів управління та функціонування соціально-економічної інфраструктури адміністративно-територіальної одиниці, ЇЇ соціально-економічного розвитку; розроблення типової структури інформаційно-аналітичних центрів різного призначення й автоматизовану інформаційно-аналітичну систему управління адміністративно-територіальною одиницею; створення національного банку комп'ютерної інформації з інтеграцією його в міжнародні інформаційні мережі та ін.
• 9. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1997 p. М 1355 "Про Програму створення автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру" передбачає комплекс заходів, спрямованих на автоматизацію інформаційно-технологічних процесів, пов'язаних з оперативним веденням і використанням даних державного земельного кадастру.
• 10. Програма інформатизації міста Києва, затверджена розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14 квітня 1999 р. № 363, висвітлює наукові й організаційні основи широкомасштабного процесу інформатизації м. Києва та шляхи реалізації цього процесу. Велика роль в інформатизації столиці належить загальноміським інформаційно-комп'ютерним системам і банкам даних, зокрема банку даних населення міста; загальноміському банку підприємств та організацій усіх форм власності (реєстр суб'єктів підприємницької діяльності); кадастровим системам землі й нерухомості. Ці загальноміські інформаційно-комп'ютерні системи та банки даних необхідні для прогнозування соціально-економічного розвитку міста. Наприклад, інформація банку даних населення потрібна для:
– розроблення Генерального плану розвитку міста;
– розроблення поточних планів розвитку соціальної інфраструктури — дошкільних закладів, шкіл, об'єктів охорони здоров'я та сфери послуг тощо:
– організації проведення виборів і референдумів;
– визначення вікових і соціальних груп населення (дошкільний вік, школярі, допризовники, пенсіонери, інваліди, платники податків, ветерани, чорнобильці та ін.) для формування соціального паспорту міста й організації адресної соціальної допомоги;
– організації збирання платні за комунальні послуги;
– підвищення ефективності роботи міських органів правопорядку;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень“ на сторінці 2. Приємного читання.
