Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Соціальна географія

У найширшому розумінні поняття "соціальне" трактується як тотожне поняттю "суспільство". Отже, "соціальне" повинно охоплювати все те, що виникає, формується, функціонує, розвивається і зникає у взаємодії індивідів і груп як між собою, так і з утворюваним у цій взаємодії цілим, спільним, загальним (каста, колектив, верства, нація, суспільство). Оскільки індивіди та соціальні групи вступають у взаємодію з різних позицій, з неоднаковими потребами, інтересами, енергією, домаганнями, то й результативність, значущість їх дій і впливів на ціле, внесків у нього теж різні. Ця внутрішня диференційованість і структурованість універсального взаємозв'язку виявляється через численні форми його трансформації та реалізації; дії, поведінку, відносини, інституційні утворення, нормативно-ціннісні системи, знаки, символи, духовні феномени, предмети, речі, а також тілесність самої людини. До того ж усі ці форми соціального як суспільного локалізуються у певному просторово-часовому континуумі*3.

*3: {Там само.}

Отже, категорія "соціальне" в найзагальнішому значенні позначає суспільне, всю систему суспільних відносин, проте в одному випадку — з наголосом на надприродне, надорганічне, в іншому — на надіндивідуальне. "Соціальне" як суспільне є надприродною, надорганічною та надіндивідуальною якістю спільноти*4.

*4: {Там само. }

При цьому, зазвичай, беруть до уваги, що при універсальній суспільній взаємодії індивідів виникає не лише соціальне, а й економічне, моральне, національно-етичне, естетичне. Крім того, і сама спільність, єдність індивідів може бути і соціальною, й економічною, і політичною, ідеологічною, територіальною та ін. Це надає, безумовно, різного забарвлення змістові поняття "соціальне".

Якщо розглядати "соціальне" в іншому зрізі, тобто в контексті сукупності характеристик взаємодіючих індивідів як членів різних груп, то очевидно, що в такому випадку виявляється особливий тип взаємодій та відносин індивідів і груп — соціальних. Соціальні взаємодії єднають людей або протиставляють їх одне одному (між собою, суспільству тощо). Отже, в цьому випадку соціальне випливає з особливого виду взаємодій і відносин між людьми чи групами людей з метою встановлення, розподілу і перерозподілу відповідних їх домаганням статусних місць у суспільній системі. Такі відносини та взаємодії є соціальними, оскільки вони не лише орієнтують поведінку одних людей стосовно інших, а й відбуваються згідно з певними інтересами, цілями.

Точками концентрації соціального вважають статуси індивідів у суспільстві, що досягаються, зазвичай, внаслідок боротьби за доступ до сфер життєзабезпечення, утвердження і престижу — праці, влади, управління, творчості, розподілу суспільних багатств, життєвих переваг і комфорту. Саме точки концентрації соціального (статуси), об'єднуючи або роз'єднуючи індивідів, надають їм певних спільних (групових) характеристик.

Зазначимо, що через розподіл і перерозподіл статусів розподіляються й соціальні якості, функції, ролі людей і груп у суспільстві (від посилення протистояння, нерівності, несправедливості до єдності, рівності, справедливості та ін.).

Соціальне у третьому значенні, тобто як інтерсуб'єктивна реальність "повсякденного світу" використовується у феноменологічній соціології для позначення спільного інтерсуб'єктивного світу повсякденного життя людей, їх суб'єктивної реальності, яку вони творять, типізують, інтерпретують у взаємодіях, спілкуванні між собою. Таке типізування смислів, значень, переживань забезпечує спільну суб'єктивну основу їх взаєморозуміння.

Отже, категорія "соціальне" відображає особливу об'єктивну та суб'єктивну реальність, яка створюється людьми безпосередньо через буття в спільнотах. Ця реальність поєднує риси, дії, вчинки людей, взаємини між ними, речі, норми, цінності, знаки, символи, смисли та їх значення. В науковій літературі акцентується на тому, що без точного позначення цієї реальності неможливо повною мірою виокремити предмет соціології як науки*5. На нашу думку, позначення такої реальності дає змогу виокремити і предмет соціальної географії як науки.

*5: {Соціологія: Короткий енциклопедичний словник. — С. 492.}

Якщо взяти до уваги широту змісту "соціальне", згадану нами, і допустити, що вона мала б повноцінно відобразитись у змісті науки "соціальна географія", то, безумовно, це мала б бути надзвичайно широка сфера знань. Насправді ситуація тривалий період складалася дещо по-іншому. В зв'язку зі складним історичним періодом "соціалізму", характерним для всіх постсоціалістичних країн, у них відбулося суттєве відставання розвитку соціології та, зрештою, й інших суспільних наук. На думку Б. Б. Алаєва, відставання в розвитку соціології й стало однією з причин запізнілого перейменування економічної географії в соціально-економічну*6. Це зумовило звужене тлумачення змісту поняття "соціальне" в різних науках.

*6: {Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. — С. 26.}

Отже, все сказане дає змогу уяснити, чому в різних науках категорія "соціальне" вживається у вужчому і точнішому сенсі, а також в особливих значеннях.

У географічній науці тлумачення поняття "соціальне" ще на початку 80-х років XX ст. було достатньо вузьким. Так, на думку Е. Б. Алаєва, "соціальний" — це такий, що відноситься до явищ, безпосередньо пов'язаних з відтворенням населення, формуванням різних спільностей людей, їх взаємовідносинами (не беручи до уваги виробничих відносин)*7. Цікаво, що вчений трактує "соціальне" як щось доповнююче та конкретизуюче "економічне". Вважаючи, що соціальне невіддільне від економічного, він розглядав соціально-економічну географію як єдину науку, дотримуючись у цьому сенсі поглядів Ю. Саушкіна.

*7: {Там само. – С. 25. }

Інші вчені-географи, беручи до уваги ширший зміст поняття "соціальне", почали в складі соціальної географії розглядати такий блок галузей знань: населення і розселення, туризм і рекреацію, медичну географію тощо.

У зв'язку з існуванням суперечностей згаданих поглядів стосовно "соціального" у межах географії доцільно звернутися ще до змісту поняття "соціалізація".

В найширшому сенсі слова "соціалізація" трактується як процес засвоєння і подальшого розвитку індивідом соціально-культурного досвіду — трудових навичок, знань, норм, цінностей, традицій, що накопичувалися і передавалися від покоління до покоління, а також як процес введення індивіда в систему суспільних відношень і формування у нього соціальних якостей. При Цьому передавання усвідомленого досвіду, навчання різним формам і способам діяльності здійснюються через виховання і вплив зовнішнього середовища*8. Соціалізація — це не лише засвоєння соціального досвіду. Це також і його "перерозподіл", і "адаптація" до рівня особистісних установок, орієнтацій.

*8: {Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986. — С. 441.}

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ
  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії