• нова модель економічного зростання з ендогенним технологічним прогресом;
• нова економічна модель сталого (збалансованого) розвитку;
• нова економічна диверсифікована модель змішаного типу.
Розглянемо наше бачення змісту суперстратегій.
Нова економічна модель з екзогенним технологічним прогресом відома давно. За таким типом економічної моделі, наприклад, розвивалися регіони впродовж існування Радянського Союзу; зовнішнім середовищем для них у той час виступала вся територія колишнього СРСР. При цьому регіонам за допомогою адміністративних методів нав'язувалися "зверху" всі параметри розвитку (демографічні, економічні тощо). У межах цієї моделі втілювалася в життя стратегія адміністративного командного тиску, яка передбачала широкий діапазон міжгалузевих, міжгосподарських, далеко віддалених затратних зв'язків, побудованих з ідеологічних міркувань, що мали на меті збереження цілісності імперії та зміцнення рабського становища у ній окремих регіонів.
Упродовж трьох десятиліть, починаючи з середини 50-х і до середини 80-х років, у економічній науці панувала розроблена в межах неокласичної теорії концепція екзогенного, тобто привнесеного в економічну систему ззовні, технологічного прогресу. Вона була обґрунтована у працях Р. Солоу, Я. Тінбергена, Р. Харрода, Дж. Хікса та ін. Дослідження, зроблені в різний час на масиві статистичних даних США, підтверджували тією чи іншою мірою ефективність екзогенного технологічного прогресу. Однак у той період під екзогенним технологічним прогресом розуміли всі фактори лише виробництва (у тому числі працю і капітал, які були переважно власними). На думку економістів-теоретиків, реалізація цієї моделі у країнах, що одержали доступ до найсучасніших світових технологій, зумовила б отримання траєкторії їх рівнозважувального зростання. Як засвідчив досвід розвитку країн світу в другій половині XX ст., таке твердження може стосуватися лише розвинутих країн.
На сучасному етапі розвитку актуальність питання про моделі економічного зростання з екзогенним технологічним прогресом не зменшилася. Але у XXI ст. повинні розвиватися якісно нові моделі економічного зростання з екзогенним технологічним прогресом. Ці моделі повинні передбачати прискорений кількісно-якісний розвиток територіальної суспільної системи за рахунок привнесення в будь-яку досліджувану територіальну суспільну систему передових світових технологій, що торкаються всіх сфер життєдіяльності суспільства. Тобто, йдеться про найсучасніші інформаційні, фінансові, виробничі, навчально-освітні, підприємницькі, управлінські й інші технології. Ці моделі мають ґрунтуватися на екзогенних установках у сфері праці, суть яких полягає не лише у запрошенні на ключові посади в регіоні спеціалістів з-поза його меж, а й на акцентах в освітніх програмах для підготовки спеціалістів у місцевих навчальних закладах на використанні зовнішнього стосовно регіону досвіду практики господарювання.
В наш час кожен регіон України може прийняти нову перспективну модель економічного зростання з екзогенним технологічним прогресом. При цьому може бути зроблена ставка на розвиток усієї суспільної системи області з перевагою на розвиток галузей спеціалізації чи на розвиток певної галузі. У будь-якому випадку повинен мати місце імпорт найсучасніших інформаційних, фінансових, виробничих, навчально-освітніх, підприємницьких, управлінських і, безумовно, трудових технологій. Наприклад, коли буде зроблена ставка переважно на розвиток такої однієї галузі як туризм, то в цьому випадку використання туристичного потенціалу регіону на рівні отримання прибутків, які б забезпечили його повноцінне використання, повністю залежало б у найближчій і навіть віддаленішій перспективі від зовнішнього споживача, тобто від екзогенних факторів. При цьому створення сучасної туристичної інфраструктури, підготовка кадрів для праці у цій сфері повністю детермінувалася екзогенними факторами. Обов'язкове також залучення ззовні значної за розмірами частки спеціалістів для праці у згаданій сфері. Все сказане засвідчує, що стратегія соціального розвитку регіону, тобто стратегія другого порядку, яка викристалізовується в умовах формування нової економічної моделі з екзогенним технологічним прогресом, становитиме нову соціальну модель з екзогенним технологічним прогресом.
Моделі економічного зростання з ендогенним технологічним прогресом з'явилися у 80-х роках XX ст. Вони почали дуже швидко завойовувати передові позиції в світовій економічній думці. Практично всі моделі цього типу, розроблені американськими, англійськими й іншими західними економістами, ґрунтувалися на ідеї накопичення людського капіталу. Передбачалася можливість генерації всередині територіальної суспільної системи внутрішніх позитивних змін макроекономічних показників внаслідок накопичення людського капіталу, який має змогу індукувати збільшення ефекту при відповідних масштабах виробництва. На зламі XX і XXI ст. саме ці моделі викликали особливо великий інтерес у зв'язку з необхідністю стимулювання розвитку слаборозвинутих країн. Адже у зв'язку з їх впровадженням можна передбачити;
• величину ефекту залежно від масштабу ресурсів, втягнених у процес отримання нового знання;
• можливості впливу на темпи довгострокового економічного зростання з допомогою відповідної політики владних структур, від яких безпосередньо залежить стимуляція накопичення людського капіталу;
• особливості розвитку економічного простору, вплив на цей простір процесів глобалізації та дезінтеграції.
Ми уявляємо дещо інший ракурс побудови моделі економічного зростання з ендогенним технологічним прогресом у наш час. Це така нова модель, параметри якої адаптовані до умов регіонального розвитку сучасної України. При цьому нова модель економічного зростання з ендогенним технологічним прогресом може бути створена на базі наявних і можливих у регіоні науково-технічного потенціалу, підприємницьких можливостей трудового потенціалу, здатних забезпечити новий технологічний прогрес (наприклад, в області може бути створений комплекс сучасних виробництв на новітніх технологічних засадах). Вона ґрунтується переважно на створенні та використанні внутрішніх найсучасніших інформаційних, фінансових, виробничих, навчально-освітніх, підприємницьких, управлінських і трудових технологій. Отже, стратегія соціального розвитку регіону, тобто стратегія другого порядку, яка формуватиметься на основі нової економічної моделі з ендогенним технологічним прогресом, і становитиме нову соціальну модель з ендогенним технологічним прогресом.
Нова економічна модель сталого (збалансованого) розвитку — це така економічна модель, згідно з якою використання всіх видів ресурсів і обсяги виробництва повинні узгоджуватися з потребами населення на той чи інший часовий горизонт.
Безумовно, кожен регіон може зробити основну ставку на економічну модель сталого розвитку, хоча ця модель має суттєві недоліки (див. далі). На думку декотрих фахівців, економічну модель сталого (збалансованого) розвитку доцільно прийняти як стратегічну для перспективного розвитку України загалом. Під сталим (узгодженим, збалансованим або зрівноваженим) розвитком (sustainable development) розуміють максимізацію чистих вигод економічного розвитку за умови збереження природних ресурсів. Таку концепцію запропонували економісти у 80-х роках XX ст., котрі висували питання про використання відновлюваних природних ресурсів з інтенсивністю, що не перевищує їх регенеративну здатність, а невідновлюваних — з оптимальною ефективністю, яка передбачає заміщення використання природних ресурсів технічним прогресом.
Концепція сталого розвитку була детально обговорена на зустрічі голів урядів країн-членів ООН 1992 р. у Ріо-де-Жанейро. Вона передбачає біоцентристський, тобто протилежний антропоцентристському варіант забезпечення життєвих потреб суспільства і поліпшення якості життя, коли до ключових проблем людства відноситься екологічна безпека планети, гарантоване збереження біосфери у стабільному стані, споживання природних ресурсів без перевищення межі їх відновлення (для невідновних — мінімізоване, або відкинене). Безумовно, економічна модель сталого розвитку регіону — це така модель, яка повинна враховувати інтереси теперішніх і майбутніх поколінь у його межах, природні, фінансові й інші можливості області стосовно розв'язання демографічних і технологічних проблем, а також можливості міжнародної співпраці у цьому напрямі.
Деякі сучасні спеціалісти вважають, що економічна модель сталого розвитку надзвичайно актуальна для адміністративних областей, інші наголошують на ймовірності припинення розвитку будь-якої територіальної суспільної системи без привнесення енергії, інформації, ресурсів, товарів ззовні при застосуванні саме цієї моделі.
Аналізуючи сказане, економічну модель сталого соціально-економічного розвитку області можна розглядати як суперстратегію, що відображає максимізацію вигод і умов життєдіяльності населення при збереженні в стані рівноваги екогомологічної суперсистеми у межах регіону, до складу якого входять переважно такі головні взаємоузгоджені стратегічні напрями;
• ефективний розвиток економіки в межах регіону;
• оптимальне формування соціальної сфери;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.
