Розділ «9.3. Машинобудівний комплекс»

Підприємства машинобудування в Україні розміщені нерівномірно. Більше половини усього українського випуску товарної продукції, кількості працівників і вартості основних виробничих фондів зосереджено в трьох машинобудівних районах – Придніпровському, Харківському, Донецькому. Водночас низький рівень розвитку машинобудування характерний для Подільського та Західного машинобудівних районів.

9.3.2. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу

Територіально, машинобудівному комплексу України характерні диспропорції, тому що розміщення галузей є вкрай нерівномірним, а отже малоефективним. Так, майже половина випуску товарної продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу і вартості ОВФ зосереджені у Придніпровському, Північно-Східному та Донецькому економічних районах. Найвищій рівень концентрації машинобудівних підприємств характерний для Києва, Дніпропетровська, Харкова, Запоріжжя. Дуже низький розвиток цієї галузі у Рівненській, Волинській, Тернопільській Закарпатській, Івано- Франківській, і Чернівецькій областях.

Структура машинобудування країни характеризується переважанням металомістких галузей і недостатнім розвитком наукомістких, хоча потенціал останніх залишається суттєвим. У машинобудівному комплексі вдосконалення потребують спеціалізація, кооперування та функціональні зв'язки.

Найбільш важливими проблемами для машинобудівного комплексу України 2011-2013 років були падіння обсягів виробництва та реальна загроза втрати можливостей виходу на ринок раніше головного торговельно-виробничого партнера – Російської Федерації. Як наслідок, у найбільш складному стані можуть опинитися галузі масового виробництва – автомобільна та локомотиво- і вагонобудівна. Прогнозоване падіння виробництва у цих галузях у. 2014 році – 25- 30% до рівня 2013 року. Очікувати підвищення попиту на продукцію українського залізничного машинобудування з боку Росії не варто, тому що там активно реалізуються програми імпортозаміщення, зокрема у локомотиве- та вагонобудуванні. Основним залишиться власний ринок, адже зношеність рухомого складу Укрзалізниці складає 70%. Укладення Угоди про Асоціацію з ЄС також не принесе значних дивідендів машинобудівному комплексу країни: через низьку конкурентоспроможність продукції; теж саме стосується європейських інвестицій в галузь чи зростання обсягів реалізації на європейському ринку, проте можливі проблеми з доступом на ринок країн Митного союзу, загроза втрати внутрішнього ринку на користь виробників з ЄС, а також значні витрати на впровадження технічних регламентів ЄС. В сучасних умовах необхідно докласти максимальних зусиль для утримання обсягу товарообороту між Україною та її традиційними торговельними партнерами хоча б на найближчі кілька років (допоки не будуть укладені угоди з іншими країнами-потенційними покупцями продукції українського МБК), що сприятиме захисту економічних інтересів вітчизняних товаровиробників та збуту продукції машинобудування.

Нажаль, дійсністю є те, що від погіршення зовнішньоекономічних відносин з Росією машинобудівна галузь України може втратити від 1,3 до 3,9 млрд. дол. США внаслідок зменшенні обсягів експорту продукції МБК до Росії, відповідно, на 25% та на 75% у порівнянні з 2013 р.

У середньостроковій перспективі (2014-2016 pp.) необхідно вирішити питання щодо збільшення обсягів експорту електротехнічної продукції МБК України до країн ЄС, яка переважає серед інших видів продукції у торгівлі з ЄС. Необхідно також своєчасно і комплексно здійснювати економічні та політичні заходи щодо збільшення обсягів торгівлі з іншими країнами світу. У 2013 році питома вага експорту продукції українського машинобудування до інших країн світу становила майже 19%, до країн ЄС – близько 20%. Це свідчить про поступову орієнтацію ринку збуту продукції МБК України на інші держави світу, що дає надію на виживання галузі.

Розвиток машинобудування потребує системної державної політики в цій галузі, спрямованої, насамперед, на координацію та підтримку інноваційної та інвестиційної діяльності, лобіювання інтересів вітчизняних машинобудівни ків (передусім, у рамках тендерних закупівель та інфраструктурних проектів), а також підтримку присутності на пріоритетних експортних ринках збуту.

У 2013 році у структурі експорту машинобудівної галузі домінувала продукція енергетичного машинобудування (36%) – турбіни, котли парові, газогенератори, турбіни для судових силових установок, двигуни турбореактивні, турбогвинтові та інші. На другому місці – електричні машини і устаткування, питома вага яких складала у 2013 році – 29,5%.

Серед найбільших країн-імпортерів МБК України – країни Митного Союзу (МС), а серед них – Російська Федерація. З країнами МС склалося позитивне сальдо зовнішньої торгівлі України на відміну від зовнішньої торгівлі з країнами ЄС та іншими країнами світу.

За роки незалежності України труднощі машинобудування супроводжуються конверсією підприємств військово-промислового комплексу (ВПК), які є, взаємопов'язані. Дана проблеми виникла тому, що експортні потоки та виробничі відносини України не були диверсифіковані або розширені впродовж 23 років. Орієнтація ринку продукції машинобудування й ВПК на одну країну-партнера є нераціональною й має досить негативні наслідки. Пошук перетворень та змін триває, а останнім часом, взагалі, став необхідним. На сьогодні окреслились основні напрями зрушень: а) створення гнучких технологічно-виробничих процесів, що дозволяють здійснювати дослідження, проектування без масового виробництва, а в разі необхідності випуск озброєнь повинен мати можливість швидко розгортатися; б) злиття і придбання військових фірм цивільними компаніями, що дає змогу виробникам зброї легше адаптуватися до вимог цивільного ринку; в) концентрація зусиль на тих галузях і виробництвах які здатні виготовляти якісну, сучасну, конкурентоздатну, інноваційну військову техніку, розгортання партнерства у даній сфері; г) пошуки нових цивільних ринків на основі технологічної сумісності військової і цивільної продукції.

Для подальшого розвитку машинобудівного комплексу в Україні є всі передумови: 1) наявність унікальних машинобудівних галузей – авіаційної та ракето-космічної промисловості, енергетичного машинобудування, електротехнічної промисловості з суттєвим науково-технічним потенціалом, який необхідно примножувати, розвивати та забезпечити подальше зростання; 2) наявність трудових ресурсів здатних швидко навчатися; 3) велика потреба в сучасних інноваційних технологіях, машинах та приладах, як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери; 5) зацікавленість країн світу в партнерстві з нашою державою та спроможність України експортувати машинобудівну продукцію. Усі зазначені можливості можна використати тільки за умови різкого вдосконалення управління машинобудуванням, переорієнтації на виробництво інноваційної продукції, раціоналізації виробничих зв'язків та структури.

Структурні зміни й подальший розвиток та зростання українського машинобудування – проблеми надзвичайно складні. Основні шляхи їх вирішення такі:

– переорієнтація на виробництво конкурентоспроможних інноваційних товарів для населення та господарського комплексу, освоєння сучасних нових прогресивних технологій;

– формування нових організаційних структур гнучкого (здатного швидко адаптуватись до змін внутрішнього та зовнішнього середовища комплексу) управління галузями і підгалузями;

– технологічна модернізація застарілих галузей МБК й всіляка підтримка унікальних українських виробництв;

– використання економічно ефективних важелів впливу на функціонування й управління МБК в умовах нестабільних суспільних процесів;

– вдосконалення територіальної організації машинобудівного комплексу.

Пріоритетними, безумовно, залишаються високотехнологічні галузі, що визначаються новітніми досягненнями науки і техніки.

Подальший розвиток машинобудування України потребує реконструкції, переспеціалізації підприємств. Ефективним напрямом може стати створення невеликих і середніх заводів, що випускають прилади, продукцію загальномашинобудівного призначення, товари народного споживання. Це дасть змогу ефективніше використати можливості окремих районів, де немає сучасних машинобудівних виробництв.