Психологічне консультування дошкільників та їх батьків
Дошкільний вік (від 3 до 6-7 років) є надзвичайно важливим і відповідальним етапом життя дитини, оскільки приносить їй якісно нові, прогресивні досягнення психічного, фізичного, соціального розвитку. Саме в цей період інтенсивно розвиваються пізнавальні процеси і здібності, формується довільність поведінки, зростає творча активність. Потреба дошкільника у спілкуванні стимулює вироблення комунікативних навичок та умінь, збагачення соціального досвіду, засвоєння суспільних норм і моделей поведінки.
Підкреслюючи глибину та масштабність змін в особистісній сфері дошкільника, науковці (О.В. Запорожець, Д.Б. Єльконін, О.М. Леонтьев, В.С. Мухіна, В.К. Котирло та ін.) називають цей період вікового розвитку початковим, базовим етапом формування особистості. У дітей виникають такі особистісні утворення, як супідрядність мотивів, засвоєння моральних норм, довільність поведінки. Самоусвідомлення дошкільника розвивається настільки, що це дає підстави говорити про дитячу особистість (В.С. Мухіна).
З огляду на всю складність психофізичних змін у дошкільному віці постає необхідність створення сприятливих психолого- педагогічних, сімейних, соціокультурних умов для повноцінного, гармонійного розвитку дитини. Адже будь-які порушення психологічної структури і механізмів розвитку дошкільника можуть негативно вплинути на подальше становлення його психіки й поведінки. У системі таких умов особливе місце посідає вікове психологічне консультування, що має на меті забезпечення успішності психічного розвитку дитини на основі уявлень про вікові нормативи і періодизацію цього процесу (Т.Ю. Андрущенко, Г.В. Бурменська, О.Г. Лідерс та ін.).
Теоретико-методологічні та прикладні аспекти психологічного консультування з проблем розвитку дітей дошкільного віку викладено у працях вітчизняних (О.О. Вовчик-Блакитна, Л.О. Калмикова, В.У. Кузьменко, С.О. Ладивір, Т.О. Піроженко) і зарубіжних (Л. Браммер, Г.В. Бурменська, Д. Віннікот, О.Г. Лідере, І.Г. Малкіна-Пих, Т.Д. Марцинковська, В.Ю. Мєновщіков, Р.В. Овчарова, Е. Шостром та ін.) науковців. Слід зазначити, що існують певні розбіжності у визначенні різними вченими змісту та завдань психоконсультативної допомоги на зазначеному етапі вікового розвитку дитини. Так, на думку, І.В. Дубровіної, Т.Д. Марцинковської, Р.В. Овчарової, вікове психологічне консультування має діагностико-рекомендаційний характер і спрямоване передусім на підвищення психологічної компетентності батьків, педагогів, вихователів. У свою чергу, Т.Ю. Андрущенко, Г.В. Бурменська, О.Г. Лідерс конкретизують мету психоконсультативної роботи з дітьми у психопрофілактичних, психопросвітницьких, психокорекційних завданнях.
На сьогодні не існує єдиної позиції фахівців і стосовно того, кого безпосередньо слід консультувати: власне дошкільників чи лише їх батьків та вихователів. Зокрема, В.Ю. Мєновщіков наголошує на тому, що самостійне психологічне консультування можливе лише з підліткового віку. Дошкільники, з огляду на їх особистісну та фізичну незрілість, нездатні самостійно приймати рішення в кризових проблемних ситуаціях, чого власне й вимагає класична процедура психологічного консультування. Психоконсультативна робота, підкреслює В.Ю. Мєновщіков, повинна фокусуватися на найближчому дорослому оточенні дошкільника, передусім на його батьках.
Поділяючи цю позицію, О.Є. Сапогова зазначила, що індивідуальне консультування дітей неможливе, оскільки дошкільник ще не здатен повноцінно рефлексувати ні власні психологічні проблеми, ні їх причини, ні необхідність звернення за допомогою до фахівця. Одним з ключових моментів психоконсультативного процесу є усвідомлене, власне рішення людини про необхідність звернення до психолога-консультанта. Слід пам'ятати і про те, що багато дитячих психологічних проблем зумовлені особистісними та подружніми проблемами їх батьків. Такі випадки вимагають аналізу психосоціальної ситуації розвитку дитини у контексті сімейних відносин.
Теза про те, що психоконсультування з проблем дошкільного віку орієнтоване передусім на батьків та вихователів дитини, у наш час є традиційною і найбільш поширеною на сьогодні. Однак, серед фахівців існують й інші думки з цього приводу. Так, Ι.Γ. Малкіна-Пих обґрунтувала можливості індивідуального консультування дітей та запропонувала деталізовану методику організації консультативного процесу. Е. Шостром зауважив, що цілі консультування дітей і дорослих загалом схожі, однак методи роботи консультанта потребують модифікації з урахуванням дитячої незрілості та несамостійності. Основне завдання дитячого психологічного консультування Е. Шостром вбачає в допомозі дитині здобути внутрішню силу, яка допоможе їй більш успішно справлятися з впливами зовнішнього середовища, зміцнюватись емоційно та здобувати віру в себе як відповідальну людину.
Загалом, у науково-методичній літературі визначено три види психологічного консультування з проблем розвитку дітей дошкільного віку:
• 1. Психоконсультування власне дошкільників.
• 2. Психоконсультування батьків (опікунів або інших осіб, які несуть відповідальність за дитину).
• 3. Психоконсультування працівників дошкільних навчальних закладів, передусім вихователів.
З метою повного і об'єктивного розкриття усіх аспектів психоконсультування дошкільників, проаналізуємо кожний вид.
1. Консультування дошкільників.
Психологічні особливості розвитку дітей дошкільного віку вимагають особливого підходу до організації психоконсультативної допомоги. На нашу думку, найбільш оптимальним є особистісно- орієнтований підхід, що базується таких принципах:
• безумовне прийняття дитини (такою, якою вона є);
• формування у дитини почуття безпеки, емоційного комфорту;
• щирий інтерес до дитини та її внутрішнього світу;
• надання дитині можливостей самопізнання та вільного вияву своїх почуттів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VI. Віково-психологічне консультування“ на сторінці 1. Приємного читання.
