У психологічних словниках поняття "консультація" пояснюється як одноразове надання фахівцем компетентної інформації стосовно запиту клієнта для оптимального розв'язання тих чи інших життєвих, особистісних або професійних проблем. Відповідно "консультування" визначається як сукупність процедур, спрямованих на допомогу у вирішенні проблем та прийнятті рішень щодо професійної кар'єри, шлюбу, особистісного зростання, міжособистісних стосунків тощо. Таким чином, консультація – це одноразова зустріч психолога-консультанта з клієнтом, а серія зустрічей буде створювати консультативний процес у наданні допомоги тим, хто її потребує.
Професійне надання консультативних послуг має відповідати деяким формальним вимогам, зокрема, консультант має відрекомендувати себе як фахівця з певної галузі психологічних проблем, обговорити межі бажаного гонорару і отримати чітку згоду клієнта на надання зазначених консультативних послуг. Будь які неформальні розмови за межами цих формальних вимог не вважаються професійним консультуванням.
Увесь процес психологічного консультування структурується відповідно до послідовності основних консультативних етапів, кожен з яких має свою мету, завдання, зміст, процедуру та специфічні техніки. Разом з цим, як зазначає Р. Кочюнас, реальний процес консультування виходить за межі певних структурних компонентів, оскільки для консультативного процесу значущими є не стільки схеми, скільки професійна й особистісна компетентність самого консультанта. На основі цього стадії консультативного процесу він вважав дещо "умовними", оскільки одні стадії можуть поєднуватися з іншими, переходити одна в одну, створюючи додаткові складні взаємозалежні утворення.
Найбільш поширеною моделлю консультативного процесу є та, що запропонована Б. Е. Джиландом (B.E. Gilland) (рис.5.1), в якій визначено такі структурні компоненти:
Рис. 5.1. Структура консультативного процесу за Б. Е. Джиландом
• 1) дослідження проблеми – стадія встановлення контакту з клієнтом і досягнення взаємної довіри. Необхідно уважно вислухати клієнта та всіляко підтримувати його бажання до поглибленого аналізу проблеми, фіксуючи почуття, зміст висловлювань й невербальну поведінку особистості;
• 2) дворівневе визначення проблеми – на цій стадії, спираючись на емоційні та когнітивні відомості попереднього контакту, консультанту необхідно чітко охарактеризувати проблему та разом з клієнтом дійти її спільного розуміння;
• 3) ідентифікація альтернативи – стадія з'ясування та відкритого обговорення альтернативних варіантів розв'язання проблеми. Консультант стимулює клієнта назвати усі можливі варіанти розв'язку ситуації та в ненав'язливій формі пропонує альтернативні кроки;
• 4) планування – стадія створення реального плану вирішення проблеми шляхом проведення критичного аналізу обраних альтернатив на попередній стадії;
• 5) діяльність – стадія послідовної реалізації плану розв'язання проблеми. Консультант допомагає клієнту побудувати діяльність, враховуючи обставини, час, емоційне навантаження, а також можливі невдачі на шляху досягнення мети;
• 6) оцінка і зворотній зв'язок – стадія оцінки рівня досягнення бажаної мети як зі сторони консультанта, так і з точки зору клієнта.
Таким чином, модель консультативного процесу включає наступні структурні компоненти:
• 1) мета консультативного процесу;
• 2) завдання консультативного процесу;
• 3) процедури, методи і техніки;
• 4) діагностична та розвивально-корекційна діяльність консультанта;
• 5) самостійна роботу клієнта з реалізації завдань вироблених у ході консультативного процесу;
• 6) оцінка та зворотний зв'язок з приводу результативності застосованих технік та досягнення мети.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура консультативного процесу“ на сторінці 1. Приємного читання.
