Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів

Консультативна психологія


Консультування в парадигмі психоаналітичного підходу


Психоаналіз – теорія особистості, представники якої пояснюють неадекватну поведінку людей та причини психічних порушень. Психоаналітична теорія здійснила значний вплив на інші психологічні концепції особистості. Науковці досить часто презентують психоаналіз як психодинамічний підхід, ядром якого є уявлення про розподіл психічної енергії людини.

До найбільш яскравих представників психоаналітичного напрямку в консультуванні та психотерапії належать З. Фрейд (класичний психоаналіз), К.-Г. Юнг (аналітична психологія), А. Адлер (індивідуальна психологія), Г. Саллівен (інтерперсональна психотерапія), К. Хорні (характерологічний аналіз), Е. Фромм (гуманістичний психоаналіз), М. Кляйн, А. Фрейд (дитячий психоаналіз) тощо.

Класичний психоаналіз З. Фрейда. Засновником психоаналітичного напрямку є Зігмунд Фрейд – австрійський лікар- психіатр, котрий відкрив глибину несвідомого, сміливо поставивши його в центр людської поведінки. Вчений описав основні рівні психічного життя людини – свідомий, підсвідомий, несвідомий. Одним з найбільших досягнень його наукової спадщини є відкриття несвідомого. 3. Фрейд вважав що психіка – це айсберг, у якому основна частина (несвідоме) схована під водою і відображена неусвідомленими потребами, переживаннями, спогадами. На фоні цього виникає необхідність створення психотерапевтичної моделі, здатної відкрити приховані джерела поведінки та навчитись ними управляти.

За З. Фрейдом, структуру особистості утворюють три взаємопов'язані інстанції: Воно (Id), Я (Ego), Над Я (Super-Ego). Поведінка людини визначається особливостями взаємодії між спонукальними силами цих інстанцій. Id виступає першоосновою особистості, своєрідним резервуаром психічної енергії, що живить Ego і Super-Ego. Саме Id (Воно) на несвідомому рівні регулює рівень напруги в організмі, зберігаючи стан гомеостазу та прагне до задоволення потреб організму шляхом зменшення рівня страждань і посилення задоволення (незалежно від законів моралі та реалій життя). Отже, основний принцип зниження напруги (а заодно й невротизації особистості) означений як принцип задоволення.

Ego (Я) відповідає за прийняття свідомих рішень, за організацію взаємодії з оточенням "тут і тепер". При цьому Ego намагається використовувати інтелект, усвідомлений досвід, визначаючи послідовність задоволення потреб та забезпечуючи зв'язок між конфліктуючими вимогами Id та Super-Ego, тобто між потребами організму і вимогами зовнішнього світу. Таким чином, ефективний спосіб виконання Ego вимог Id грунтується на принципі реальності.

Super-Ego (Над-Я) презентується як моральні уявлення та цінності, що здебільшого передаються через виховання, традиції. В результаті дії цієї системи формуються дві підсистеми: совість (діє завдяки формуванню почуття вини) та Ідеальне-Я (заохочує завдяки почуттю гордості до позитивної поведінки). Основна функція Super-Ego – стримування імпульсів Id, прагнення до досконалості та спрямованість на досягнення моральних цілей.

Психологу-консультанту важливо знати, що регулятивні сторони розуму можуть бути приведені до стану хаосу актами "пригнічення", тобто нещирістю індивідуума з самим собою. Ego виступає як посередник між Id і зовнішнім світом, усвідомлюючи заборони суспільства і не дозволяє виявити бажання. Так, Ego зауважує: "Я цього зовсім не бажаю" або "Я замість цього зроблю інше". Очевидно, що внутрішньоособистісний конфлікт буде шукати виходу в будь-якій іншій формі, однак на цей раз у вигляді невротичного синдрому, як-от: неспокою, забудькуватості або в більш серйозній формі неврозу.

З. Фрейд сформулював змістову сутність захисних механізмів особистості й показав їх значення (як відображення слабкості розвитку Ego). У тих випадках, коли свідоме не може справитись із зростаючою тривогою за допомогою раціональних методів, то на допомогу приходять механізми психічного захисту, які спрямовані на збереження позитивного образу Я та уникнення тяжких розладів. Однак, психічні захисти можуть стояти на шляху до саморозвитку. Вчений виділяв такі захисти: пригнічення, сублімація, проекція, формування реакцій, заперечення, фіксація і регресія.

Причинно-наслідкова детермінованість є базовим принципом у терапії неврозів, викликаних психологічним механізмом придушення. Так, пригнічення людиною сексуальних переживань може виступати причиною її неврозів і сприяти створенню невротичних симптомів. Однак, теорія психоаналізу не пояснює появу і розвиток інших психічних порушень (особливо психотичних реакцій індивіда).

Процес психоаналітичного консультування. Один із постулатів психотерапії – пацієнт має навчитись самостійно керувати своїм життям. Основна мета психоаналізу – посилити Ego клієнта завдяки зняттю пригніченості (яка з'являється через події, що відбулися у минулому); заповнити прогалини в пам'яті та створити можливості виносити судження, опираючись на силу Ego, а не використовуючи слабкі місця та травми, які залишились ще з дитинства.

Головна сутність психоаналізу як методу полягає в тому, щоб витягнути невротичний конфлікт з темряви несвідомого на світло свідомості, в межах якої з ним легше розбиратися – аналізувати, пояснювати, знаходити аналогії. Послідовники та опоненти вчення 3. Фрейда сходяться у визнанні могутності сили царства несвідомого, адже саме там зароджуються величезні енергетичні ресурси – життєві сили і спонукання. Варто пам'ятати, що терапія 3. Фрейда – це різносторонній творчий процес, успішний саме тому, що нескований жорсткою теорією. На думку вченого, не варто розуміти теорію як таку, що визначає людину як жертву власних інстинктів, єдиним способом спасіння для якої є виявлення свого лібідо за найменшого стимулу.

Основні компоненти психоаналітичного процесу:

• активізація Ego клієнта до участі в інтелектуальній роботі, яка пов'язана з інтерпретацією, з метою заповнення прогалин у психічних ресурсах і здійснення переносу влади Super-Ego на аналітика;

• стимулювання Ego клієнта на боротьбу з вимогами Id для подолання його опору;

• співвідношення енергії опору і мобілізації ресурсів клієнта;

• відновлення порядку в Ego завдяки аналізу матеріалу із несвідомого клієнта.

Передбачається, що у процесі психоаналітичних сеансів клієнт (у психоаналізі часто – пацієнт) поступово набуває свободи для пошуку найбільш ефективного виходу в реальність своїх інстинктивних устремлінь. Якщо ж бажаний вихід неможливий (через слабкість мотивації, недорозвиненість Я-концепції тощо), то клієнт має підійти до розуміння суб'єктивних труднощів і до необхідності щирої відмови від таких прагнень. Завдання психоаналітика – "докопатись" до конкретного конфлікту, "витягнути" його із несвідомого. Якщо це глибокий невротичний конфлікт, то його вирішення передбачає застосування психологічного катарсису (очищення). Сама процедура називається абреакцією і передбачає знищення плутанини в думках клієнта, звільнення його від "комплексів" і відновлення функціональної єдності його розуму, а саме: клієнт набуває свободи для пошуку найбільш оптимального виходу в реальність своїх інстинктивних устремлінь.

Процес аналізу витісненого матеріалу у несвідоме здійснюється шляхом використання спеціальних психоаналітичних методів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ I. Загальні питання консультативної психології

  • Професіональне психологічне консультування

  • Взаємозв'язок психологічного консультування з психотерапією

  • Загальні принципи консультативної психології

  • Історія становлення консультативної психології

  • Значущість цілісної психологічної теорії в консультуванні

  • Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів
  • Консультативна діяльність в екзистенціальній психології

  • Консультування в межах гештальтпсихології

  • Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні

  • Консультування в контексті особистісно орієнтованого підходу

  • Консультативна діяльність практичного психолога на основі духовно-особистісного підходу

  • Розділ III. Особистість консультанта в процесі професійної діяльності

  • Вплив професійної діяльності на особистість консультанта

  • Модель ефективного консультанта

  • Помилки психолога в процесі консультативної взаємодії

  • Особливості професійної діяльності консультанта- початківця

  • Розділ IV. Психодіагностика в процесі консультативної діяльності

  • Нетестова діагностика в консультуванні

  • Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії

  • Розділ V. Специфіка консультативної діяльності психолога

  • Етапи психологічного консультування

  • Структура консультативного процесу

  • Типи консультування

  • Види консультування

  • Форми консультативної роботи психолога

  • Причини відмови психолога від консультування

  • Розділ VI. Віково-психологічне консультування

  • Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини

  • Психологічне консультування особистості підліткового віку

  • Психологічне консультування особистості юнацького віку

  • Консультативна робота з дорослими людьми

  • Консультування людей похилого віку

  • Розділ VII. Консультування у різних сферах професійної діяльності

  • Психологічне консультування в управлінні та менеджменті

  • Психологічне консультування в політичній сфері

  • Консультативна діяльність в юридичній сфері

  • Консультативна діяльність в бізнесі та підприємництві

  • Психологінче консультування у сфері реклами

  • Консультативна робота психолога у вищих навчальних закладах

  • Розділ VIII. Сімейне консультування

  • Консультування з проблем подружніх взаємин

  • Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності

  • Розділ IX. Психологічне консультування клієнтів із специфічними проблемами

  • Консультування тривожних та депресивних клієнтів

  • Консультування асоціальних особистостей

  • Консультування залежних клієнтів

  • Консультування клієнтів з психосоматичними порушеннями

  • Консультування обсесивних клієнтів

  • Консультування клієнтів із суїцидальними намірами

  • Консультування клієнтів, котрі переживають втрату

  • Особливі рекомендації для консультантів, котрі працюють з кризовими клієнтами