Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності

Консультативна психологія

Сексуальність як набір специфічних якостей особистості залишається у свідомості більшості людей сповненою дуалістичним змістом та глибокою інтимністю, а також пронизує практично всі сфери їх соціалізації та може ставати причиною як поєднання пар, так і їх розлучень. Внаслідок сучасної лібералізації етичних норм та розповсюдженості інформації через ЗМІ, що пропагують еротику та секс, підсвідомо змінюється ставлення, трактування і, відповідно, сексуальна активність людини. Все це ускладнює процес надання психологічної допомоги та примушує консультанта застосовувати все більше знань з галузі сексології.

Консультування стосовно дисгармоній у сексуальній сфері особистості – це досить слизька та складна сфера, як для клієнтів, так і недосвідчених консультантів. Такі труднощі викликані кількома причинами. Серед них і та, що багато людей не володіють елементарними знаннями щодо діяльності психологів, сексопатологів, сексотерапевтів, сексологів. У зв'язку з цим, вказувала Ю.Є. Альошина, зустрічаються нерідкі випадки помилкових звернень, коли до консультанта приходять клієнти з глибокими розладами сексуальної поведінки, яких він вимушений одразу відправляти до відповідних спеціалістів. Тому психологу- консультанту необхідно володіти хоча б мінімальними знаннями в галузі сексології та сексопатології для того, щоб насамперед не братися за те, з чим він явно не може впоратися. Наприклад, проблема, що часто зустрічається у практиці психологічного консультування, недостатнього статевого збудження може бути вирішена кількома способами. У разі, якщо вона викликана психологічними факторами (установкою про невідповідність прийнятому в суспільстві сексуальному рівню, відчуттям незадоволеності міжособистісними стосунками, переживанням стресових ситуацій, глибокими психологічними травмами), то вихід з цієї ситуації може бути знайдений на прийомі у психолога- консультанта. У разі наявної образи прихожого працює у напрямку становлення позитивних та довірливих стосунків, а у випадку установки стосовно загально прийнятих еталонів сексуальності фахівець пояснює, що сексуальна норма – поняття надзвичайно відносне та індивідуальне, а тому це дає можливість знайти компроміс в установках. Проте, якщо природа дисгармонії пов'язана з дитячою психологічною травмою через сексуальні домагання чи стиль сімейного виховання, що вимагав нівелювання природних бажань, то це є сферою психотерапії та вимагає інтенсивної та довготривалої корекції. Бажано, щоб консультант мав адресу, куди може звернутися клієнт у такій ситуації.

Перш за все, практичний психолог, консультуючи з питань сексуальності, повинен чітко розрізняти критерії норми та патології стосовно цього феномена. Під час визначення критеріїв сексуальної норми консультант повинен враховувати, що на сьогодні немає жодної соціальної групи, яка б могла претендувати на статус зразкової у сексуальній активності. Як стверджувала відома сексолог Д.Д. Енікєєва, спираючись на власні дослідження, що головним постулатом для точки відліку своїх умовисновків у консультанта має бути те, що у суспільстві, яке пройшло довготривалий еволюційний розвиток, сексуальну активність доцільно відокремлювати від статевого акту, що спрямований на продовження роду. У зв'язку з цим, наполягає дослідниця, сексуальна активність, що має власну специфіку, повинна приносити задоволення та пізнання партнера, а також не бути збитковою для психічної, соціальної чи фізичної сутності учасників цього процесу. Внаслідок вище зазначеного, виникають межі, що розділяють позитивне та негативне, а також критерії, на основі яких можна судити, що є нормою сексуальності людини. До основних критеріїв належать критерії статистичної, експертної, моральної та континуумної норм. Статистична норма визначається зазвичай через міру розповсюдженості певної поведінки серед населення.

Норма з точки зору експертів, наприклад гомосексуальності, визначається шляхом дебатів та голосувань щодо правомірності тієї чи іншої рідкісної особливості людини. Норма сексуальної моралі диктується через призму існуючих в конкретному суспільстві етичних установок, що склались у процесі пристосування певної популяції людей у конкретних умовах. Континуумна або ситуативна норма – це одне з найскладніших питань через те, що з'явилось порівняно недавно та є дуже спірним. Адже для визначення прийнятності того чи іншого акту сексуальної активності необхідно проаналізувати витоки ситуації, в якій була відмічена така діяльність.

Синонімом до континуумної норми можуть бути також терміни "індивідуальна" чи "партнерська" норма. Наприклад, якщо жінка отримує насолоду від сексуальних контактів, невідчуваючи потребу в оргазмі, чи потрібно це вважати відхиленням від норми? Чи можна чоловіка із прискореною еякуляцією, що повною мірою задовольняє потреби своєї партнерки, вважати не досить професійним у цьому питанні?

Різними вченими (Ю.Є. Альошиною, І.С. Коном, В. Джонсон, А. Кінсі) висловлювались припущення, що індивідуальні сексуальні реакції можуть визначатися різними детермінантами, зокрема, статевими ролями або ж жорсткими стереотипними правилами для сексуальних реакцій тих чи інших індивідів. Тому психологу необхідно приймати до уваги наявність індивідуальних варіацій у фактичній сексуальній поведінці, поряд із тим, як ці реакції інтерпретуються оточуючими та учасниками. Відомий американський сексолог Г. Келлі вказував на те, що з появою ситуативних критеріїв сексуальної норми відповідні смаки та активність стали розглядатись через призму наступних питань: чи є певна поведінка прийнятною з точки зору тієї людини, яка до неї схильна; чи можна назвати ту чи іншу поведінку безпечною; чи не припускає вона експлуатацію інших людей; чи заснована вона на взаємній відповідальності та одностайності повнолітніх партнерів. При такому підході поняття "адекватності" та "неадекватності" стають елементами континуума, в якому враховуються багато індивідуальних факторів. Таким чином, сучасна сексуальність охоплює досить широкий спектр поведінки. Більшість технік сексуальних стосунків вважаються природними, якщо їх такими визнають обоє з партнерів. Наприклад, мастурбацію (особливо в період дорослішання) та оральний секс можна вважати цілком прийнятними видами сексуальної активності, за умови, що вони не мають нав'язливого характеру.

Психолог-консультант має усвідомити, що причини сексуальних дисгармоній можуть бути багатогранної природи та включати в себе тісно пов'язані фізіологічні, емоційні та міжособистісні складові. Серед них можуть бути як біологічні особливості (вага, конституція тіла, розміри геніталій, біологічні цикли, хронічні захворювання), так і передуючі життєві обставини (психологічні травми, стиль виховання, характер діяльності, рівень освіти) і т.д. Частіше вони мають спонукальний характер. Наприклад, цукровий діабет або сексуальне насилля, якому людина наражалася в минулому, може призвести до ускладнень в інтимно- еротичній сфері. У свою чергу, підтримуючі умови, такі як довготривалі непорозуміння у взаємостосунках, алкоголізм або стресові обставини на роботі надають сексуальним розладам хронічного характеру.

Для систематичного аналізу походження сексуальних дисгармоній психологу слід розрізняти їх відповідно до природи походження. Вони можуть бути соматичними, соціальними та безпосередньо психологічними. Основу для останніх складає система уявлень особистості про себе як сексуального партнера. В процесі активного розвитку сексуальної самосвідомості, не отримуючи достовірної інформації на свої запити від компетентної особи, індивід може керуватися сексуальними диспозиціями, міфами та прикладами, що панують у соціально значущому середовищі, приймаючи їх за єдино правильні.

В залежності від специфіки, консультування стосовно дисгармоній у сексуальній сфері особистості буває трьох видів: сексуальна просвіта, формування адекватної сексуальної поведінки та сексотерапія. Специфіку кожного можна визначити наступним чином: просвіта є процесом, в якому надається фактична інформація про природу сексуальності заохочується зміна установок по відношенню до неї. Сексуальне консультування, що відбувається поряд з просвітою, зосереджується на наданні допомоги клієнту в впровадженні отриманих знань у соціально відповідальну сексуальну поведінку. Під час самої терапії спеціаліст допомагає усунути неадекватні елементи сексуального сценарію пацієнта.

На думку С.В. Діденка, консультант із самого початку прийому у терапевтичній бесіді з клієнтом має визначити свою роль тому, що кожен із сексуальних партнерів намагається свідомо або несвідомо приховати від спеціаліста інформацію або судження, які можуть підкріпити його особисту позицію в конфлікті. Психолог, з одного боку, не повинен стати знаряддям для здійснення чиїхось планів, а з іншого – суддею, який накладає етичну оцінку позиції кожного з учасників ситуації. Для того, щоб консультант міг бути професійно ерудованим спостерігачем та об'єктивним коментатором подій, необхідно притримуватись ряду специфічних принципів під час проведення консультації стосовно дисгармоній у сексуальній сфері особистості:

• 1) Консультант не має бути обтяжений власними сексуальними проблемами. Це необхідно задля адекватного реагування на відповідні труднощі клієнтів;

• 2) Консультанту необхідно вільно та відверто апелювати до сексуальної проблематики, не вживати завуальованих фраз, правильно використовувати сексологічну термінологію;

• 3) Консультанту в певних випадках важливо першим почати розмову щодо можливих сексуальних проблем клієнта, оскільки останній може соромитися;

• 4) Консультанту важливо уміти інтерпретувати сексуальні проблеми, коли клієнт демонструє їх у замаскованому вигляді;

• 5) Професійний консультант може надати клієнту об'єктивну інформацію за умови, якщо він сам розуміється на різних питаннях сексуальності людини;

• 6) Психологу важливо бути готовим до того, що під час консультації може виявитися фрагментарність або суттєва викривленість уявлень молоді;

• 7) Спеціаліст має усвідомлювати межі власних можливостей. Не допустимо переступати кордони сексотерапії без спеціальної на те підготовки.

• 8) Консультанту необхідно знати, у яких випадках клієнта слід спрямувати до інших спеціалістів та надати адреси цих фахівців;

• 9) Консультанту слід відмовитися від критичних оцінок стосовно сексуальної поведінки та переваг клієнта.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ I. Загальні питання консультативної психології

  • Професіональне психологічне консультування

  • Взаємозв'язок психологічного консультування з психотерапією

  • Загальні принципи консультативної психології

  • Історія становлення консультативної психології

  • Значущість цілісної психологічної теорії в консультуванні

  • Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів

  • Консультативна діяльність в екзистенціальній психології

  • Консультування в межах гештальтпсихології

  • Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні

  • Консультування в контексті особистісно орієнтованого підходу

  • Консультативна діяльність практичного психолога на основі духовно-особистісного підходу

  • Розділ III. Особистість консультанта в процесі професійної діяльності

  • Вплив професійної діяльності на особистість консультанта

  • Модель ефективного консультанта

  • Помилки психолога в процесі консультативної взаємодії

  • Особливості професійної діяльності консультанта- початківця

  • Розділ IV. Психодіагностика в процесі консультативної діяльності

  • Нетестова діагностика в консультуванні

  • Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії

  • Розділ V. Специфіка консультативної діяльності психолога

  • Етапи психологічного консультування

  • Структура консультативного процесу

  • Типи консультування

  • Види консультування

  • Форми консультативної роботи психолога

  • Причини відмови психолога від консультування

  • Розділ VI. Віково-психологічне консультування

  • Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини

  • Психологічне консультування особистості підліткового віку

  • Психологічне консультування особистості юнацького віку

  • Консультативна робота з дорослими людьми

  • Консультування людей похилого віку

  • Розділ VII. Консультування у різних сферах професійної діяльності

  • Психологічне консультування в управлінні та менеджменті

  • Психологічне консультування в політичній сфері

  • Консультативна діяльність в юридичній сфері

  • Консультативна діяльність в бізнесі та підприємництві

  • Психологінче консультування у сфері реклами

  • Консультативна робота психолога у вищих навчальних закладах

  • Розділ VIII. Сімейне консультування

  • Консультування з проблем подружніх взаємин

  • Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності
  • Розділ IX. Психологічне консультування клієнтів із специфічними проблемами

  • Консультування тривожних та депресивних клієнтів

  • Консультування асоціальних особистостей

  • Консультування залежних клієнтів

  • Консультування клієнтів з психосоматичними порушеннями

  • Консультування обсесивних клієнтів

  • Консультування клієнтів із суїцидальними намірами

  • Консультування клієнтів, котрі переживають втрату

  • Особливі рекомендації для консультантів, котрі працюють з кризовими клієнтами