• недирективний, поступальний характер психологічного впливу, згідно темпу, заданого дитиною.
В умовах особистісно-орієнтованого консультування, психолог демонструє дошкільнику справжнє розуміння і прийняття його стану. Це допомагає дитині долати власні внутрішні конфлікти, психологічний дискомфорт, невротичний стан, відкриваючи тим самим нові можливості для її особистісного росту та розвитку.
У викладі Л. Браммер, І.Г. Малкіної-Пих, Е. Шостром, психоконсультування власне дошкільників є радше інтегративною моделлю психологічної допомоги, що включає психодіагностичну, психокорекційну, психорозвивальну та профілактичну роботу, а не класичну процедуру консультування, котра, як зазначалося вище, неможлива в роботі з дітьми цієї вікової категорії.
Е. Шостром акцентував увагу на труднощах та пов'язаних з ними специфічних особливостях психологічного консультування дошкільників, обумовлених віковими характеристиками розвитку. Ці особливості можна об'єднати у три основних групи: 1) особливості звернення до консультанта; 2) особливості налагодження комунікації з дитиною; 3) особливості організації самої процедури психоконсультування.
Особливості звернення до консультанта полягають у тому, що:
• 1. Діти дошкільного віку не звертаються самостійно до психоконсультанта, оскільки через нестачу життєвого досвіду не можуть усвідомити наявність у себе психологічних проблем.
• 2. У процесі безпосередньої розмови з консультантом діти зазвичай заявляють про відсутність психологічних проблем чи дискомфорту.
• 3. Ініціаторами запиту на психоконсультативну допомогу, як правило, є дорослі (батьки, вихователі, опікуни) з найближчого оточення дитини.
• 4. Причиною звернення дорослих переважно є тривога з приводу негараздів, які вони спостерігають у поведінці та психоемоційному стані дітей.
Однією з ключових проблем індивідуального консультування дошкільників є труднощі налагодження взаєморозуміння між консультантом та дитиною. Обмеженість комунікативних можливостей дітей обумовлюється недостатнім розвитком вербальних навичок і досвіду спілкування, а також деякою примітивністю концептуального мислення, що проявляється у нечіткості розмежування дитиною зовнішнього світу та власних внутрішніх переживань. Подібні труднощі вимагають від консультанта використання спеціальних технік організації комунікативного процесу.
Особливості налагодження комунікації з дитиною в умовах індивідуального консультування полягають у тому, що:
• 1. Мовлення консультанта повинно бути чітким, простим, зрозумілим для дитини; поведінка, жести, міміка – природними, він має демонструвати увагу та турботливість.
• 2. Консультанту потрібно пам'ятати про сенситивність дітей щодо щирості дорослих: вдавана привітність і "награність" поведінки дорослого, як правило, викликають у дитини реакцію відчуження.
• 3. Розмовляючи з дитиною, не можна перекрикувати та переривати її розповідь, будь-які прояви авторитаризму посилюють комунікативний бар'єр.
• 4. При встановленні контакту з дитиною вербальні комунікативні техніки переважно поступаються в ефективності поведінковим, тому рекомендовано застосування різноманітних ігрових прийомів.
• 5. Важливо спостерігати та правильно інтерпретувати невербальні реакції дитини (жести, міміка, рухи тіла), які часто є основними засобами прояву її почуттів.
• 6. Оскільки діти схильні приписувати персоналізоване значення невербальним проявам співрозмовника, консультанту необхідно контролювати власні жести, міміку та розуміти те значення, яке може надавати їм дитина.
• 7. З метою подолання бар'єрів і налагодження ефективної комунікації доцільно використовувати техніку "калібрування", яка полягає в прилаштуванні до несловесних сигналів дитини. Техніка реалізовується у три етапи: а) аналіз елементів невербальної поведінки дитини та їх символічного значення; б) використання (копіювання) проявів невербальної поведінки дитини у тих же ситуаціях і з тим же символічним значенням; в) зворотний зв'язок та рефлексія консультанта.
• 8. Під час розмови з дитиною консультанту бажано сидіти на низькому стільчику, аби його очі були на рівні з очима дитини. Цей прийом сприяє формуванню партнерських стосунків і встановленню контакту.
Незрілість мислення та поведінки дошкільника ускладнює проведення самої процедури психоконсультування. Тому реалізація класичної моделі психоконсультативної зустрічі у такому випадку неможлива. Це вимагає модифікації та переструктурування консультативної бесіди, змісту її етапів, підбору методів і прийомів роботи відповідно до вікових особливостей розвитку дитини, специфіки її актуального психоемоційного стану.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VI. Віково-психологічне консультування“ на сторінці 2. Приємного читання.
