Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії

Консультативна психологія

Під час першої зустрічі психолога-консультанта з клієнтом відбувається первинна діагностика проблеми клієнта. Застосування психодіагностичного інструментарію залежить від того, наскільки свідоме звернення клієнта про допомогу, яке психолог-консультант може розглядати з двох позицій. Перша полягає в тому, що клієнт розуміє, чого він хоче й відразу формулює запит: про корекцію певних якостей чи поведінки, про допомогу у саморозвитку, самопізнанні чи трансформцію чогось у власній структурі особистості тощо. Друга позиція, коли клієнт не розуміє, що з ним відбувається, і сформулювати запит самостійно не може. Свій дискомфорт приблизно визначає так: "мені погано...". Таку позицію клієнта дослідники (С. В. Васьківська, О. Є. Сапогова та ін.) називають скаргою.

Запит – це певним чином мотивоване звернення до психолога- консультанта з проханням надати конкретну форму психологічної допомоги. С. В. Васьківська вказує, що існує суттєва різниця між скаргою та психологічним запитом, яка визначається рівнем усвідомлення наявних проблем, здатністю об'ємно бачити загальну картину ситуації, мірою проникнення консультанта в психологію переживань клієнта.

Стосовно першої позиції клієнта, коли він формулює чіткий запит до психолога-консультанта, вчені (С. В. Васьківська, О. Є. Сапогова, Л. Б. Шнейдер та ін.) визначають ряд запитів, які дозволяють відносно швидко класифікувати проблему і, за необхідності, застосувати певні психодіагностичні методи. Це можуть бути запити про допомогу у саморозвитку, самопізнанні, корекції тощо, які, зазвичай, класифікують відповідно до проблеми. Наведемо приклади деяких з них.

У разі звернення клієнта із запитом щодо неадекватності самооцінки психолог-консультант може обрати для діагностики методику особистісного диференціалу, яка призначена для вивчення самооцінки особистості, а також для визначення міжособистісного сприйняття та міжособистісних стосунків. Досліджуваному пропонують оцінити себе або іншу людину за допомогою набору із певних пар прикметників. Під час аналізу методики цікавими для консультанта є як окремі оцінки, так і три інтегральні показники: оцінка, сила, активність. У процесі співставлення декількох варіантів виконання методики порівнюються комплексні показники "оцінки", "сили", "активності", а також розрізняються за знаком у різних варіантах методики. Дана методика займає певне місце між формалізованими і малоформалізованими методиками і досить широко використовується психологами.

Відповідно до цього ж запиту психолог-консультант може використати ряд проективних методик, таких як "Я-реальний, Я- ідеальний", "Мої сильні й слабкі сторони", або із серії "Незакінчені речення": "мені подобається..., мені не подобається..., я хочу бути..., я краще працюю, коли..." тощо. Співставлення двох варіантів (позитивного й негативного) відповідей і їх динаміка особливо цінна для психолога-консультанта, який у ході зустрічей з клієнтом прагне до зменшення розходження між реальним і ідеальним Я, до більш адекватної самооцінки клієнта.

Під час діагностики стосунків батьків і дітей можна запропонувати дитині (підлітку) оцінити себе, а матері (батьку) оцінити свою дитину. Потім кожний із них може відгадувати відповіді іншого, після чого порівнюються усі варіанти відповідей. У роботі із подружніми парами доречними є інструкції: "Ідеальна (реальна) дружина (чоловік)", "Мій чоловік (дружина) думає, що я...", "Мій чоловік (дружина) оцінює мене..." тощо. Цікавим і корисним для психолога-консультанта є розмаїття отриманих даних, однак необхідно пам'ятати, що інтерпретація за проективними методиками вимагає певного досвіду, оскільки вони є малоформалізованими. Тому початківцям психологам- консультантам варто використовувати більш формалізовані методики, де вказуються чіткі межі щодо інтерпретації отриманих даних (тести, опитувальники).

У разі звернення клієнта із запитом щодо корекції, наприклад, тривожності, перш за все необхідно класифікувати вид тривожності клієнта: особистісна, ситуативна, емоційна, шкільна тощо. Можна використати методику Філіпса "Шкільна тривожність", яка надає можливість отримати інформацію про ряд наступних характеристик особистості: загальний рівень тривожності учнів у школі, переживання соціального стресу, фрустрація потреби у досягненні успіху, страх самовираження, страх ситуації перевірки знань, страх невідповідності очікуванням оточення, низька фізіологічна опірність стресу, проблеми й страхи у стосунках із вчителями.

Можна використати методику Ч.Д. Спілбергера "Дослідження тривожності", яка дає змогу визначити рівень особистісної чи ситуативної тривожності особистості. Чим вищий отриманий показник, тим вищий рівень прояву відповідної тривожності особистості, що потребує корекції. Емоційну тривожність можна діагностувати за методикою С. Е. Айзенк JEPI, яка визначає "особистісну лабільність – особистісну стабільність" особистості.

У другому випадку (у разі скарги), коли немає чіткого запиту, психологу-консультанту, який здійснює діагностику, необхідно класифікувати проблему та сформулювати гіпотезу, тобто зробити припущення: у якій з основних подструктур загальної структури особистості знаходиться' причина проблеми клієнта? Який психодіагностичний інструментарій застосувати спочатку? У ході наступних консультативних зустрічей та за допомогою даних психодіагностики психолог-консультант перевіряє своє припущення та розкриває причини негараздів із клієнтом.

У цьому випадку початком психологічної діагностики є підбір психодіагностичних методик, які допоможуть зібрати інформацію про розвиток особистості клієнта саме в одній із необхідних подструктур. Як приклад, можна розглянути використання особистісного підходу до визначення проблеми на етапі первинної діагностики. Для цього нагадаємо роль основних підструктур у загально психологічній структурі особистості, що визначають зміст та напрями діагностичної роботи (В. В. Рибалка, Ю. Л. Трофімов).

Подструктура спілкування відіграє провідну роль у житті людини, оскільки через неї опосередковується вплив соціокультурного оточення на розвиток особистості, зокрема, відбувається обмін інформацією, виробляються стратегії взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини. У цій підструктурі психолог-консультант може діагностувати різні види комунікації клієнта, емпатійні схильності, можливі негативні комунікативні установки тощо.

Підструктура спрямованості відповідно до сукупності стійких мотивів, орієнтує діяльність особистості, характеризується її інтересами, схильностями, переконаннями, ідеалами, у яких виражається світогляд людини (А. В. Петровський, Μ. Г. Ярошевсікий). Діагностика цієї підструктури може надати психологу-консультанту дані щодо конструктивної чи деструктивної життєвої позиції клієнта, його професійних інтересів, особистісних нахилів тощо.

Підструктура характеру узагальнює сукупність стійких індивідуальних особливостей людини, які складаються і проявляються у діяльності та спілкуванні, обумовлюючи типові для неї способи поведінки. Діагностика цієї підструктури забезпечується широким спектром тестів, опитувальників і методик для визначення, як окремих рис характеру особистості, так і певних типологій характеру та відхилень у ньому (акцентуацій характеру), дисгармоній тощо.

Підструктура самосвідомості – важливий фактор самодетермінації розвитку й діяльності особистості на усіх етапах життєвого шляху, починаючи з дитячих років (особливо у підлітковому віці). Завдяки їй здійснюється рефлексивна організація власної інтелектуально-творчої діяльності, самооцінка дій особистості та її внутрішніх чинників. Здійснюючи діагностику клієнта у цій підструктурі, психолог-консультант може отримати дані про рівень самооцінки та рівень домагань, а також характер прояву самоприйняття, аутосимпатії чи відкидання тощо.

Підструктура інтелекту характеризує відносно стійкі розумові здібності особистості, які співвідносяться дослідниками з системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем тощо. Діагностуючи цю підструктуру, психолог-консультант отримає дані як про загальні інтелектуальні здібності, так і про рівень розумового розвитку клієнта в окремих напрямах знань (технічні, математичні, лінгвістичні тощо).

Підструктура досвіду клієнта є також важливою, оскільки надає інформацію про вік, освіту, професійні знання, цінності та світоглядні позиції клієнта, що враховується психологом- консультантом при виборі психодіагностичного інструментарію та під час побудови моделі корекційної програми.

Підструктура психофізіології, визначається вченими (В. В. Рибалка, Ю. Л. Трофімов, Б. Й. Цуканов та ін.), як базова, характеризується темпераментом як властивістю нервової системи, і є фундаментом функціонування інших підструктур. Діагностуючи типи темпераменту, психолог-консультант визначить психодинамічні характеристики нервової системи клієнта, що виступають носієм усіх новоутворень особистості, отримає дані щодо його психофізіологічних якостей (ергічність, пластичність, темп, ритм, соціальна та предметна емоційність тощо).

Якщо психолог-консультант, який здійснює психодіагностику, передбачає наявність причини виникнення проблеми у діяльнісному вимірі особистості, то необхідно, перш за все, підбирати методики на визначення основних емоцій та з'ясувати провідні мотиви діяльності й загальну мотивацію клієнта, прояви його активності у різних сферах.

Передбачаючи причину проблеми у генетичному вимірі загально психологічної структури особистості, психологу- консультанту, який здійснює психодіагностику, необхідно перевірити задатки та схильності клієнта, можливо діагностувати загальні та спеціальні здібності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ I. Загальні питання консультативної психології

  • Професіональне психологічне консультування

  • Взаємозв'язок психологічного консультування з психотерапією

  • Загальні принципи консультативної психології

  • Історія становлення консультативної психології

  • Значущість цілісної психологічної теорії в консультуванні

  • Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів

  • Консультативна діяльність в екзистенціальній психології

  • Консультування в межах гештальтпсихології

  • Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні

  • Консультування в контексті особистісно орієнтованого підходу

  • Консультативна діяльність практичного психолога на основі духовно-особистісного підходу

  • Розділ III. Особистість консультанта в процесі професійної діяльності

  • Вплив професійної діяльності на особистість консультанта

  • Модель ефективного консультанта

  • Помилки психолога в процесі консультативної взаємодії

  • Особливості професійної діяльності консультанта- початківця

  • Розділ IV. Психодіагностика в процесі консультативної діяльності

  • Нетестова діагностика в консультуванні

  • Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії
  • Розділ V. Специфіка консультативної діяльності психолога

  • Етапи психологічного консультування

  • Структура консультативного процесу

  • Типи консультування

  • Види консультування

  • Форми консультативної роботи психолога

  • Причини відмови психолога від консультування

  • Розділ VI. Віково-психологічне консультування

  • Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини

  • Психологічне консультування особистості підліткового віку

  • Психологічне консультування особистості юнацького віку

  • Консультативна робота з дорослими людьми

  • Консультування людей похилого віку

  • Розділ VII. Консультування у різних сферах професійної діяльності

  • Психологічне консультування в управлінні та менеджменті

  • Психологічне консультування в політичній сфері

  • Консультативна діяльність в юридичній сфері

  • Консультативна діяльність в бізнесі та підприємництві

  • Психологінче консультування у сфері реклами

  • Консультативна робота психолога у вищих навчальних закладах

  • Розділ VIII. Сімейне консультування

  • Консультування з проблем подружніх взаємин

  • Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності

  • Розділ IX. Психологічне консультування клієнтів із специфічними проблемами

  • Консультування тривожних та депресивних клієнтів

  • Консультування асоціальних особистостей

  • Консультування залежних клієнтів

  • Консультування клієнтів з психосоматичними порушеннями

  • Консультування обсесивних клієнтів

  • Консультування клієнтів із суїцидальними намірами

  • Консультування клієнтів, котрі переживають втрату

  • Особливі рекомендації для консультантів, котрі працюють з кризовими клієнтами