• 2. Кожен діагностований феномен потрібно не лише пояснити, а й показати подальший прогноз його розвитку, проявів, наслідків.
• 3. Виклад інформації повинен бути адекватним, об'єктивним, аргументованим.
• 4. Бажано подавати інформацію дозовано. Переходити від обговорення одного аспекту проблеми до іншого слід лише переконавшись, що батьки правильно зрозуміли позицію консультанта.
• 5. Формувати у батьків реалістичні уявлення про проблему дитини: не слід надмірно драматизувати ситуацію (це може спровокувати депресивну реакцію, почуття безпорадності та відчаю), або ж, навпаки, – продукувати необгрунтовано оптимістичні очікування.
• 6. Розкриваючи проблемні моменти розвитку дитини, необхідно акцентувати увагу батьків на тих сильних сторонах її психіки і поведінки, які слугуватимуть основою для подолання труднощів.
• 7. Аби допомогти батькам позбутися почуття провини, що може виникнути на цьому етапі бесіди як реакція на почуте, слід акцентувати їх увагу на раціональному, деталізованому обговоренні проблеми дитини, позбавленому емоційно насичених оцінок та шаблонів.
Загалом, центральне завдання другого етапу бесіди полягає у тому, щоб допомогти батькам краще зрозуміти, глибше пізнати свою дитину, її труднощі та потреби; сформувати у них активну позицію і готовність до подальшої співпраці з психологом.
На третьому етапі бесіди здійснюється спільна розробка та обговорення подальшої програми дій. Перш ніж перейти безпосередньо до визначення засобів розв'язання проблеми, консультанту необхідно пропрацювати некомпетентні психолого-педагогічні уявлення та установки батьків. При цьому не слід прямо вказувати батькам на їх помилкові судження. Більш прийнятним є роз'яснення вікових особливостей розвитку дошкільника, його психологічних потреб та можливостей. Важливо звернути увагу батьків на негативні наслідки, до яких можуть призвести ті чи інші аномалії виховання і, передусім, характерні для конкретної сім'ї (гіпоопіка, гіперопіка, надмірна вимогливість чи лояльність, завищені вимоги тощо).
Наступний крок психоконсультування полягає у спільному пошуку шляхів розв'язання проблеми. Провідна роль на зазначеному етапі консультативної бесіди звичайно ж належить психологу. Однак, це не означає, що він може нав'язувати батькам певну стратегію дій. Консультант інформує батьків про найбільш прийнятні для складної ситуації варіанти рішення проблеми; пропонує альтернативи (програму корекції, тактику дій у проблемних ситуаціях, методику виховання тощо), детально проговорюючи особливості й наслідки їх реалізації, можливі труднощі та ускладнення.
У ході розмови важливо залучати батьків до пошуку способів подолання труднощів дитини, стимулювати їх вільно висловлювати свої пропозиції та припущення: "Як ви думаєте, яка із запропонованих альтернатив є найбільш прийнятною для вас?", "Яка допомога передусім потрібна вашій дитині?", "Як відреагує ваша дитина на подібні дії?", "Що ще можна зробити в цій ситуації?". Жодну відповідь батьків не можна ігнорувати, кожну з них необхідно обговорити, аргументовано проаналізувати її позитивні й негативні аспекти.
Після вибору альтернативи дій, необхідно розробити програму дій, де чітко визначено: яка допомога (психокорекційна, психорозвивальна, терапевтична) буде надаватися дитині; хто її буде надавати; чи є необхідність залучення фахівців іншого профілю до надання допомоги дитині (педіатра, дитячого психотерапевта, дефектолога, соціального педагога), скільки занять, з якою частотою і тривалістю проведення; хто буде супроводжувати дитину на заняття; через кого буде здійснюватися зв'язок.
Вказаний вище етап бесіди передбачає також надання батькам деталізованої системи рекомендацій щодо корекції сімейного виховання дитини, формування батьківсько-дитячих взаємин, коригувальних чи розвивальних занять з дитиною в домашніх умовах, чіткої програми дій у конкретних проблемних ситуаціях, особливостей спостереження за поведінкою дитини та її психічним станом.
Заключний, четвертий етап бесіди, найменш розгорнутий у часі. Він включає рефлексію (обговорення) результатів усієї консультативної зустрічі, визначення графіку наступних зустрічей, а також оцінку психологом ефективності проведеної бесіди. Американський психолог С. Сарасон критерієм ефективності психоконсультативної бесіди визначає рівень можливостей батьків впевнено діяти на основі інформації та рекомендацій, отриманих від консультанта.
Фахівці зазначають, що до психоконсультанта переважно звертаються батьки дітей, у яких відсутні порушення психічного розвитку, а предметом запиту на психологічну консультацію є певні труднощі дитини, зумовлені її віковими чи індивідуально- психологічними особливостями (Г.В. Бурменська, О.А. Карабанова, О.Г. Лідерс, В.Ю. Мєновщіков, Є.Є. Сапогова). Серед численних проблем, що озвучуються батьками як привід звернення до консультанта, найчастіше зустрічаються скарги на непослух дитини, негативізм, впертість, гіперактивність, непосидючість, брехливість (фантазування), неорганізованість поведінки, загальмованість, тривожність і боязливість, лінощі, погану пам'ять, неуважність, низький рівень довільності поведінки, підозри на затримку психічного розвитку. Більшість цих проблем спровоковані кількома причинами, які можна умовно об'єднати у дві великих групи: 1) причини, пов'язані з батьками; 2) причини, пов'язані з дітьми (В.Ю. Мєновщіков). Оскільки розв'язати проблему, не усунувши її причину, практично неможливо, розробка тактики психоконсультативної допомоги у кожному конкретному випадку вимагає виявлення, аналізу та врахування тих реальних причин, які насправді викликають занепокоєння батьків. До типових причин першої групи можна віднести: незнання батьками вікових норм розвитку дитини; потреба в рекомендаціях психолога стосовно забезпечення умов для повноцінного психічного розвитку дитини; психологічні проблеми та специфічні особистісні властивості самих батьків.
Незнання батьками вікових норм розвитку дитини, що зумовлює неадекватні виховні уявлення та установки. Консультант повинен вміти виявляти подібні установки, обгрунтовано їх спростовувати та формувати у батьків об'єктивні уявлення про особливості та закономірності психофізичного розвитку дошкільника. Наприклад, скарги на низький рівень довільності поведінки дитини (непосидючість, неуважність, імпульсивність тощо) часто обумовлені завищеними вимогами батьків, незнанням чи свідомим ігноруванням вікових можливостей самоконтролю та самоорганізації поведінки дошкільника. Працюючи з подібними зверненнями консультанту необхідно:
• 1) обстежити дитину на предмет порушень психічного розвитку (затримка психічного розвитку, олігофренія, розлади особистості), які могли б призвести до розладів саморегуляції поведінки;
• 2) здійснити діагностику батьківсько-дитячих взаємостосунків (скарги на тотальний непослух дитини найчастіше висловлюють батьки, для яких характерна авторитарність, ригідність поведінки, надмірний консерватизм, тенденція уникати труднощів пов'язаних з вихованням дитини);
• 3) пояснити батькам вікові особливості розвитку дошкільника, які обумовлюють специфіку його поведінки, саморегуляції та самоконтролю;
• 4) вказати на негативні наслідки завищених вимог до дитини, батьківського авторитаризму, жорсткості сімейного виховання: тривожність, боязливість, залежність, невпевненість у собі, реакції негативізму, вироблення пристосовницьких моделей поведінки тощо;
• 5) надати рекомендації щодо адекватних методів сімейного виховання з врахуванням індивідуально-психологічних особливостей дитини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VI. Віково-психологічне консультування“ на сторінці 6. Приємного читання.
