Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні

Консультативна психологія

У вільний час клієнтка, як домашнє завдання, щодня має перечитувати обидва переконання, порівнювати та моделювати у своїй уяві доцільність їх використання у власній поведінці, відзначати ступінь власної довіри до кожного з них.

Сократівський діалог – один із методів когнітивного консультування, що дозволяє змінити переконання клієнта. Це своєрідна форма інтелектуальної дуелі, в ході якої коригуються непослідовні та ірраціональні думки клієнта. В процесі діалогу консультант крок за кроком, використовуючи логічну аргументацію, підводить клієнта до зміни системи його дисфункціональних переконань. Психолог ставить запитання так, щоб клієнт давав тільки позитивні відповіді, що підводить його до прийняття раціональної думки, яка на початку бесіди не приймалася і викликала опір.

Так, на консультацію звернулася дівчина з проблемою: "Мені соромно, що мої батьки не можуть купити мені дорогий одяг. Надійною сміються мої подруги". У ході бесіди виявилося, що дівчина з інтелігентної сім'ї, середнього достатку, з її висловлювань психолог виділив приховане неконструктивне переконання: "Бідним бути соромно". Готуючись до наступної зустрічі консультант, використовуючи метод "сократівського діалогу", може підготувати такі питання: 1) "Що саме ти розумієш під поняттям "бідність?" Хто для тебе є бідні люди? Чому ти вважаєш, що бідним бути соромно? Якщо твої подруги стали ігнорувати тебе за те, що в тебе небагато гарних речей, тоді хіба вони справжні друзі? У такому разі хіба вони щиро, доброзичливо ставляться до тебе? Якщо б так сталося, що тобі довелося відправитись у досить складну подорож, і з тобою поряд було б дві дівчини – одна чесна, порядна, на яку ти можеш покластися, а інша нещира, яка могла б тебе зрадити. Ти б думала про їх матеріальний стан? Як ти вважаєш, що ж тоді вплинуло б на твій вибір? Ти помічала, що є люди без матеріального достатку, але до них тягнуться і хочуть з ними дружити інші люди, причому різних соціальних статусів? Як ти вважаєш, чому до одних людей ставляться критично, підкреслюючи їх матеріальну неспроможність, а до інших (з таким же достатком) ці ж люди ставляться лояльно, взагалі не звертають уваги на їх матеріальне становище? Можливо, справа в тому, що ці матеріально "небагаті" люди багаті духовно, вони незалежні й не звертають уваги на снобів. Як ти вважаєш?" і т.д. Таким чином, діалог, побудований на засадах подібних питань, дав змогу психологу змінити неконструктивне переконання дівчини: "Бідним бути соромно" на конструктивне "Бідність не порок".

Рольова гра – універсальна техніка, заснована на можливості залучення клієнта в різні форми нормативної поведінки для вирішення різних консультативних завдань. Рольова гра дозволяє клієнту моделювати різні ситуації, близькі до тих, з якими йому доводиться стикатися в реальному житті. Таким чином, обігруються різні ситуації, будучи в різних "іпостасях", клієнт набуває і відточує уміння коригувати свої когнітивні й поведінкові установки і виражати їх у спілкуванні. Наприклад, консультант у роботі з дівчиною-підлітком, яка хоче припинити свої деструктивні стосунки з однолітками, відмічає, що вона часто пристосовує свою поведінку до поведінки інших, боїться приймати самостійні рішення. Психолог у такому разі пропонує програти ситуації, у яких дівчина відчувала напругу. Ситуація: дівчині дзвонять її друзі, пропонують зустрітися, вона ж повинна відмовитися від зустрічі. Консультант грає роль одного з друзів дівчини. Неодноразово програваючи цю ситуацію, дівчина поступово змінила свій стиль поведінки. Вона стала більш рішучою, краще усвідомлювала, що не може постійно йти на поступки своїм друзям.

Релаксація (від лат. relaxatio – розслаблення) – стан спокою, що характеризується зниженою психофізіологічною активністю, яка відчувається у всьому організмі, або в будь-якій його системі. Для досягнення релаксації існує безліч методів: метод аутогенного тренування, нервово-м'язова релаксація, медитація.

Техніки використання активної уяви – дозволяють особистості за допомогою уяви змінювати образ негативної ситуації, продумувати її раціональний шлях розвитку, досягати ефективнішого фіналу і тим самим купірувати супроводжувальні цю ситуацію психогенні переживання (техніки: "Завершення образу", "Стрибок у майбутнє", "Зміна образу", "Уявне вирішення проблеми", "Зупинка уявної картини", "Заміна образу"). Наведимо приклад однієї з них.

"Завершення образу" – техніка, під час якої консультант, стимулюючи уяву клієнта, спонукає його розвивати спонтанно виникаючий негативний образ до того часу, поки:

• клієнт у думках пройде кризисну точку, тобто ті труднощі, бар'єри, перешкоди, що виникають на шляху реалізації мети, і досягне раціонального вирішення критичної ситуації;

• клієнт дійде у своїй уяві до переживань катастрофічного розвитку подій.

У першому випадку консультант стимулює послідовність дій, що розгортаються в уяві, просить їх описувати, уточнює при цьому настрій. Нарешті, процес уявної реалізації мети зупиняється на образі найгіршого моменту. Консультант просить описати почуття, які при цьому виникають. Далі клієнт, на прохання психолога, якомога детальніше прагне описувати ті труднощі, які виникають у його реальному житті під час "проходження" цього критичного моменту. Уточнюється, що є перешкодою або полегшує цей процес. Наприкінці, працюючи з образами критичної ситуації, клієнту в уяві вдається закінчити важку справу (вирішити завдання, наблизитися до мети), підвести уявну ситуацію до розумного результату.

При опрацьовуванні катастрофічного сценарію (наприклад, теми смерті, фінансових втрат, розриву любовних, дружніх стосунків зі "значущим іншим") психолог м'яко, але наполегливо визначає його значущість для клієнта. Щоб зрозуміти значення втрати, консультант просить уявити, що станеться після катастрофи, що трапилася. Далі пропонується побачити раціональні моменти (оптимістичніші сцени), які можуть виникнути після катастрофи, що трапилася, у далекому майбутньому (наприклад, як змінюватимуться переживання дітей, що втратили матір). Інколи під час обговорення значення катастрофи розкривається нова, глибша проблема особистості та глибинне переконання, що лежить в її основі.

Отже, ефективність когнітивно-біхевіорального підходу обумовлена тим, що його методи впливають на різні складові самосвідомості людини (когнітивну, емоційно-ціннісну та поведінкову). При цьому вплив саме на глибинні особистісні структури людини в процесі консультування дає можливість створити їй новий конструктивний стиль життя.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні“ на сторінці 9. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ I. Загальні питання консультативної психології

  • Професіональне психологічне консультування

  • Взаємозв'язок психологічного консультування з психотерапією

  • Загальні принципи консультативної психології

  • Історія становлення консультативної психології

  • Значущість цілісної психологічної теорії в консультуванні

  • Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів

  • Консультативна діяльність в екзистенціальній психології

  • Консультування в межах гештальтпсихології

  • Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні
  • Консультування в контексті особистісно орієнтованого підходу

  • Консультативна діяльність практичного психолога на основі духовно-особистісного підходу

  • Розділ III. Особистість консультанта в процесі професійної діяльності

  • Вплив професійної діяльності на особистість консультанта

  • Модель ефективного консультанта

  • Помилки психолога в процесі консультативної взаємодії

  • Особливості професійної діяльності консультанта- початківця

  • Розділ IV. Психодіагностика в процесі консультативної діяльності

  • Нетестова діагностика в консультуванні

  • Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії

  • Розділ V. Специфіка консультативної діяльності психолога

  • Етапи психологічного консультування

  • Структура консультативного процесу

  • Типи консультування

  • Види консультування

  • Форми консультативної роботи психолога

  • Причини відмови психолога від консультування

  • Розділ VI. Віково-психологічне консультування

  • Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини

  • Психологічне консультування особистості підліткового віку

  • Психологічне консультування особистості юнацького віку

  • Консультативна робота з дорослими людьми

  • Консультування людей похилого віку

  • Розділ VII. Консультування у різних сферах професійної діяльності

  • Психологічне консультування в управлінні та менеджменті

  • Психологічне консультування в політичній сфері

  • Консультативна діяльність в юридичній сфері

  • Консультативна діяльність в бізнесі та підприємництві

  • Психологінче консультування у сфері реклами

  • Консультативна робота психолога у вищих навчальних закладах

  • Розділ VIII. Сімейне консультування

  • Консультування з проблем подружніх взаємин

  • Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності

  • Розділ IX. Психологічне консультування клієнтів із специфічними проблемами

  • Консультування тривожних та депресивних клієнтів

  • Консультування асоціальних особистостей

  • Консультування залежних клієнтів

  • Консультування клієнтів з психосоматичними порушеннями

  • Консультування обсесивних клієнтів

  • Консультування клієнтів із суїцидальними намірами

  • Консультування клієнтів, котрі переживають втрату

  • Особливі рекомендації для консультантів, котрі працюють з кризовими клієнтами