• 3) неадаптивні когнітивні структури особистості (дисфункціональні переконання, когнітивні помилки, неусвідомлювані мотиваційні установки, викривлені висновки) заважають їй реалістично сприймати факти, події, взаємодії та адекватно осмислювати мотиви власних вчинків і поведінку інших людей, породжують неконструктивні форми поведінки.
Нижче наведено інтерпретацію та особливості реалізації основних положень когнітивно-біхевіорального консультування.
• 1. Вивчення мислення клієнта. Оцінка життєвих випадків (проблемних ситуацій) розглядається в термінах когнітивного консультування. Консультант спочатку виявляє поточне мислення клієнта, що викликало у нього негативні емоції і проблемну поведінку (наприклад, прагнення до ізоляції, відмова від допомоги; схильність, при обговоренні особистих проблем, демонструвати дратівливість, агресивність). Потім консультант визначає сприятливі чинники, що впливають на сприйняття клієнта. Далі формулює гіпотезу про психогенні події і стійкі способи їх інтерпретації, які призвели до виникнення у клієнта психічного розладу або важкої нерозв'язуваної для нього проблемної ситуації. Уявлення про клієнта поступово диференціюється, в процесі консультації психолог ділиться з ним своїми припущеннями, уточнює їх. Процес взаємодії постійно супроводжується навчанням клієнта розглядати свій досвід через призму когнітивної моделі.
• 2. Доброзичливе ставлення до клієнта. Когнітивно- біхевіоральне консультування вимагає створення міцного альянсу, до якого постійно має прагнути консультант. На початкових етапах консультування багатьом клієнтам складно встановлювати довірчі стосунки з психологом. Для цього останньому потрібно проявляти теплоту, увагу, активізувати свій емпатійний потенціал. Крім того консультанту важливо співчутливо вислуховувати клієнта, ніколи його не засуджувати, точно узагальнювати почуті думки і оцінки, демонструвати реалістичний оптимізм. На фоні таких взаємодій з консультантом у клієнта відбуватиметься переструктурування його поглядів, уявлень, когніцій та ставлень загалом.
• 3. Створення альянсу. Консультант спонукає клієнта ставитися до терапії як до роботи рівнозначних партнерів: разом вирішувати, яким питанням присвятити наступну консультацію, як часто зустрічатися, які домашні завдання виконувати між зустрічами. На початку більшу активність та ініціативність проявляє психолог, проте досягнувши позитивних результатів, клієнт заохочується до активніших дій (він може сам пропонувати теми для бесід, виявляти викривлення власного мислення, підбивати підсумки, визначати зміст домашніх завдань).
• 4. Орієнтація на мету, фокусування на проблемі. Вже у процесі проведення першої консультації психолог пропонує клієнту перелічити хвилюючі його особистісні проблеми і визначити, яких змін він потребує. Виявивши ті проблеми, що заважають адаптивній поведінці клієнта, консультант пропонує йому оцінити обгрунтованість думок, що перешкоджають досягненню його цілей (це можуть бути думки про власну нікчемність, нерішучість, пов'язані з переживаннями самотності, непотрібності та ін.). Виявлення спотворень у сфері мислення і поступове зміцнення навичок коригування власних думок допомагає клієнтові вирішувати актуальні для нього проблеми і покращувати стосунки з оточуючими. Таким чином, клієнт оволодіває навичками адекватного сприйняття власних дисфункціональних думок, через які не може ефективно використовувати раніше набутий досвід.
• 5. Орієнтація на сьогодення. У процесі консультування психолог і клієнт, особливо на початкових етапах, повинні фіксувати увагу на поточних проблемах, що хвилюють або дезадаптують клієнта. Обговорення і реалістична оцінка психотравмуючих подій і ситуацій веде до поліпшення самопочуття і редукції невротичних симптомів клієнта. Таким чином, при виявленні проблем психолог керується принципом "тут і тепер". Водночас йому доводиться звертатися до минулого досвіду клієнта, якщо проведена робота виявляється неефективною і якщо консультант переконаний, що йому необхідно визначити, як і коли виникли дисфункціональні думки клієнта. Це дозволяє допомогти останньому усвідомити власні погляди і установки, засвоєні в дитинстві, визначити їх обгрунтованість щодо минулого, сьогодення і сформувати раціональніші уявлення про проблему, що йому заважає тепер.
• 6. Структурованість консультацій. В процесі кожної зустрічі з клієнтом консультант прагне дотримуватися певного плану, що включає: а) оцінку настрою клієнта і його асоціацій відповідно до поточних подій його життя; б) визначення порядку денного, в якому фіксується перелік тих питань, які необхідно обговорити; в) аналіз виконаних домашніх завдань і тем, над якими необхідно подумати клієнту. У ході консультації психолог підводить проміжні підсумки. У тих випадках, коли стан клієнта поліпшується, консультант стимулює його активність до самостійного аналізу і вирішення своїх проблем. Когнітивна схема, що виникла, з часом закріплюється і стає стереотипом, а це дозволяє клієнту надавати самому собі допомогу і після закінчення курсу консультування.
• 7. Сам собі консультант. У когнітивно-біхевіоральному консультуванні особлива увага приділяється профілактиці загострень стану клієнта. У зв'язку з цим зазначений вид консультування можна розглядати як навчальну програму, основна мета якої – навчити клієнта надавати допомогу самому собі в потрібний момент. Тому вже з перших зустрічей клієнтові пояснюють базові положення когнітивно-біхевіорального консультування і знайомлять з когнітивною моделлю формування поведінки. Консультант навчає клієнта тому, як розпізнавати і оцінювати власні переконання, планувати зміну поведінки та ін.
У ході консультування клієнт навчається здійснювати такі когнітивні дії: відстежувати свої негативні автоматичні думки і уявлення; розпізнавати взаємозв'язок між власними думками, емоціями і поведінкою; аналізувати факти, що підтверджують або спростовують його уявлення; виробляти реалістичніші оцінки і уявлення; модифікувати дисфункціональні переконання.
• 8. Консультативна взаємодія в альянсі та без нього. Когнітивно-біхевіоральне консультування навчає клієнта розпізнавати і оцінювати власні дисфункціональні погляди і знаходити на них раціональні відповіді. Спільна робота консультанта з клієнтом примушує останнього зосереджуватися на конкретних проблемах, розпізнавати ознаки дисфункціональних думок, оцінювати їх достовірність і корисність, продумувати подальші дії. При проведенні керованого дослідження психолог разом з клієнтом з'ясовують значущість його думок стосовно себе, оточуючих і виникаючих життєвих проблем. Крім того клієнт може сам ставити собі питання, на які буде прагнути знайти відповіді самостійно або, у разі труднощів, за допомогою консультанта. Наприклад, на яких фактах стосовно постійного неуспіху грунтується моє доведення? Чи можливі інші пояснення цього неуспіху? Наскільки серйозна та чи інша втрата? Чи вона знижує потенціал чогось дійсно важливого в моєму житті? Чи існує небезпечність для мене в тому, якщо стороння людина погано думає про мене? Що я втрачу, коли спробую наполегливіше відстоювати свої права?
• 9. Когнітивно-біхевіоральне консультування спрямоване на зміну широкого кола психічних явищ: деформованого мислення, стійкого негативного настрою, емоціогенних станів та неузгодженої поведінки клієнта. Для цього використовуються не лише стратегії когнітивного консультування (сократівський діалог, кероване дослідження, метод падаючої стріли, техніка активної уяви, рольові ігри, методи жорсткого, м'якого і об'єктивного заперечування ірраціональних ідей, домашні завдання і т.д.), але й техніки, запозичені з інших напрямків консультування (поведінкового, гештальт-терапії, НЛП та ін.). Вибір техніки зумовлюється специфікою особистісної проблеми чи кожного травмуючого випадку клієнта і тими завданнями, які ставить перед собою консультант.
• 10. Короткостроковість когнітивно-біхевіорального консультування. Як показує практика, термін консультування для більшості клієнтів з психологічними проблемами становить від 4 до 14 консультацій.
Структура консультативної зустрічі. Процес консультування має бути зрозумілим для психолога і клієнта. Консультанту важливо чітко уявляти, як взаємодіяти з клієнтом, які прийоми і методи використовувати, які когнітивні зміни необхідно викликати, щоб результати цих змінювань в процесі консультування були ефективними. Клієнту необхідно розуміти, що потрібно чекати від консультування, на чому йому важливо зосередити свою увагу, які обов'язки виконувати разом з психологом, яких змін чекати найближчим часом і у віддаленому майбутньому. У зв'язку з цим кожна консультативна сесія психолога і клієнта має бути підпорядкована певним принципам і правилам. Нижче наведено узагальнений зміст основних положень і вимог, що структурують консультативні зустрічі психолога і клієнта.
Порядок денний. Наповнення змістом кожної консультації має бути включене до порядку денного – загального плану роботи з клієнтом – це теми запланованих для обговорення з клієнтом проблемних ситуацій, аналіз виконаних рекомендацій психолога і завдання для наступного домашнього завдання. Крім того до порядку денного включаються цілі, методи консультування, порядок їх проведення, а також актуальні проблеми, які узгоджуються з потребами клієнта, що, насамперед, може бути активоване такими питаннями: "Про що Ви хотіли б поговорити сьогодні?" або "Над чим нам з Вами варто попрацювати?". При цьому психологу необхідно звузити спектр проблем, що розглядаються, і виділити тільки ті, обговорення яких може суттєво змінити стан клієнта. В процесі консультативних взаємодій робляться проміжні і завершальні висновки, здійснюється зворотний зв'язок – з'ясовується думка клієнта про результати і труднощі поточної консультації. Порядок денний є важливим елементом продуктивної роботи психолога, оскільки його ігнорування веде до неефективного використання робочого часу.
Оцінка стану клієнта включає вивчення його скарг, настрою, поточних переживань, автоматичних думок, функціонально пов'язаних з його проміжними і глибинними переконаннями. Оцінка настрою грунтується на суб'єктивному звіті клієнта, а також аналізі показників деяких опитувальників (для цього використовуються шкали депресії, тривоги, безнадійності А.Бека). Результати шкал, опитувальників, тестів можуть дати інформацію про проблеми клієнта (порушення сну, сексуальні дисфункції, викривлення самооцінки), які з різних причин він не хоче розкривати.
Аналізуючи скарги клієнта, оцінюючи його психічний стан, консультант виділяє найбільш значущі моменти, які у подальшому необхідно внести до порядку денного, розпочати обговорення особистісних проблем і зробити їх цілями консультування. Таким чином, головним завданням кожної сесії є визначення моделі концептуапізації проблем клієнта і складання плану корекційних втручань.
Складання плану консультування. Психолог розробляє план консультування, грунтуючись на своєму баченні особистості клієнта, особливостей його когнітивної сфери, симптомів розладу. Після кожної зустрічі з клієнтом він коригує свій план залежно від того, що вдалося з'ясувати у клієнта, що досягнуто на попередній консультації, які результати було отримано під час виконання домашніх завдань. Таким чином, план консультування в міру необхідності може переглядатися і змінюватися. Аналізуючи конкретну проблему клієнта, психолог змінює план консультування згідно з його індивідуальними потребами. Все це дозволяє психологу структурувати кожну консультацію, у процесі якої підтримувати намічену стратегію взаємодій і контролювати її результати. При плануванні зустрічей консультанту важливо тримати у своїй свідомості ряд питань, за допомогою яких вдається уточнювати різні аспекти взаємодії з клієнтом.
• Що змінилося в стані клієнта порівняно з початковим етапом консультування?
• Яким чином спрямувати стратегічні лінії консультування, щоб врахувати індивідуальні особливості клієнта і динаміку змінювань його проблеми?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні“ на сторінці 3. Приємного читання.
