Розділ «НА БАТЬКІВЩИНУ»

— Що ж тут дивного? Це моя батьківщина.

— А як ви опинились тут?

— На це запитання я не буду відповідати.

— Може, боїтеся чогось?

— Ні. Це просто моя таємниця. А чому моє бажання поїхати в Америку вам здається таким дивним?

— Нас зовсім не це дивує. Нам тільки дивно, чого ви звернулись у бельгійське культурне представництво.

Джіммі глузливо посміхнувся:

— Нащо прикидатись, ніби не розумієте? Ви ж знаєте, що подорож до Америки в сучасній політичній ситуації пов’язана з досить неприємними формальностями.

Жінка, примруживши очі, довго дивилась на нього.

— Коли ви народились?

— Мій паспорт лежить перед вами. Там усе написано.

— Так цей паспорт справді ваш?

— Мій, на жаль… — сказав Джіммі.

— Чому «на жаль»?

— Бо думаю, що через нього в мене буде багато неприємностей у вашій країні, хоч ЇЇ й не можна не назвати гостинною.

— Яких неприємностей?

— Яких?.. Мене, наприклад, зовсім неважко запідозрити в шпигунстві.

Лікарка встала з місця й промовила офіціальним тоном:

— Товаришу Кук, дозвольте все-таки оглянути вас.

— А хіба я можу не дозволити? Оглядайте! — нахмурився Джіммі.