Розділ «НА БАТЬКІВЩИНУ»

— Беремо курс на Америку, — пояснив Світозар.

Йому стало шкода цієї нещасної людини, яка завдяки казковому збігу обставин опинилась у зовсім чужому часі. І через те, коли Джіммі скрушно запитав: «Невже все це правда?» — Світозар мимоволі проговорився:

— Правда, мій друже Кук.

— Звідки ви знаєте моє прізвище? — здригнувся Джіммі.

Молодий вчений закусив губу, але було вже пізно. Треба було або придумати нашвидку якесь пояснення, або ж розповісти все як є. І він замовк, спантеличений.

— Звідки ви знаєте моє прізвище? — гнівно повторив Джіммі і підозріливо блимнув на лікарку.

Але вона сама дивилась на супутника з подивом.

— Зараз скажу… — повільно промовив Світозар.

Він дістав з бокової кишені піджака бумажник і витяг з нього кілька фотознімків.

— Це ж ви тут?

Джіммі простяг руку й витріщив очі. Фотографії були чіткі, в природних кольорах, і Атоммен впізнав себе з першого погляду. Ось він лежить горілиць на чорних скелях у своєму старому костюмі, жовтий, наче мрець. На інших знімках він теж впізнав себе.

— Що це за знімки?

— Їх зробив мій друг Едуард Бентам, коли ми знайшли вас в Антарктиді.

— А-а… — сіпнувся Джіммі, і руки його безнадійно повисли. Деякий час він не міг видавити з себе й слова. Нарешті промовив: — Значить, таки впіймали. Навіщо ж тоді вся ця комедія? Гра скінчилась.

Світозар знехотя посміхнувся і хотів щось сказати, та в цю мить у розмову енергійно втрутилась Молерова.

— Товаришу, я не зрозуміла, про що тут мова, але як лікар забороняю вам хвилювати нашого пацієнта! Цей товариш хворий, і з ним так розмовляти не можна!

— Я й справді нервовохворий, — жваво вхопився за рятівну думку Джіммі. — Кілька годин тому вийшов з божевільні.

В серці жевріла надія, що, може, більшовики зглянуться на нього, якщо лікарі визнають його хворим.

— Ні, ви не хворий, товаришу Кук! — знову всміхнувся Світозар, — І даремно хвилюєтесь, що хтось може заподіяти вам зло! Ми зараз і справді летимо в Нью-Йорк. Але й там тепер так само, як в Одесі, як у Болгарії, і скрізь, де ви були й не були.

— Я вас не розумію.