Розділ «НА БАТЬКІВЩИНУ»

— Хіба вас не вразило те, що життя стало іншим: і люди змінились, і техніка, і взагалі все відрізняється від того світу, який ви знаєте?

— Ну, то й що?

— В 1963 році під час випробування водневої бомби в Антарктиді вас завалило кригою. Так?

— Так.

— А тепер гляньте на календар і подивіться, який тепер рік! Он, на годиннику, є календар!

Молодий вчений показав пальцем на цифри, призначення яких Джіммі і досі не міг розгадати. Він пильно вдивлявся в маленький квадратик. А Світозар показував:

— Дивіться: 2-й день, XII місяць, 2151 рік.

— Що за дурниця? — обурився Джіммі.

— Чому ж дурниця? У нас сьогодні й справді 2 грудня 2151 року. Стривайте! Не перебивайте мене! Більше тижня тому ми знайшли вас на отій самій скелі, яку ви бачили на фотографії. Знайшли після того, як наші штучні сонця розморозили кригу на шостому материку. Завдяки щасливому випадку ви не загинули, а пролежали в анабіотичному стані майже двісті років. Ученим пощастило оживити вас, і тепер ми можемо вітати Джіммі Кука у нашому столітті!

Джіммі дивився на болгарина круглими очима, а обличчя його вкривалось то синювато-червоними, то жовтуватими плямами.

— Я нервовохвора людина, — промовив він, — але це не дає вам ніякого права молоти язиком що попало!

— Я кажу вам правду! — в розпачі вигукнув Світозар. — Нате, дивіться! На моєму годиннику така сама дата. Товаришко! — звернувся він до лікарки. — У вас календар є? Покажіть і ви, будь ласка!

— У мене є календар, і він показує те саме, — недружелюбно відповіла молода жінка. — Але нісенітниці, які ви розповідаєте, мені зовсім не зрозумілі. Я — медик і знаю дуже добре, що людина не може пролежати і вижити в кризі навіть кілька днів. Природного анабіозу серед вищих організмів не буває. Найвидатніший біолог Сіверський говорить…

— Стоп! — мов ужалений схопився Світозар, взяв із сітки свій портфель і нервово почав щось шукати. Нарешті дістав барвистий журнал, глянцеві сторінки якого палахкотіли всіма кольорами райдуги. — Ось! Прочитайте, що пише академік Сіверський!

Жінка взяла журнал і скептично глянула на вказану сторінку. Джіммі, який гарячково міркував, що може означати вся ця історія, схожа на шантаж, і собі заглянув у журнал. На великому фото розгублено посміхався сам Джіммі Кук. За спиною в нього вимальовувався високий трап транспортної ракети, яка привезла його в Одесу. З тексту Атоммен не міг второпати нічого, бо журнал був болгарський, але на другому фото впізнав того самого сивоголового лікаря, що крутився весь час біля нього на острові Шарко.

Широко відкритими очима лікарка жадібно ловила журнальні рядки.

— Це якесь диво! — шептала вона сама собі. — Просто неймовірно!

— Почекайте! — переможно вигукнув Лазов і нахилився до невеличкого телевізора, що стояв поруч.

Змінивши кілька станцій, він випростався. В каюті пролунав низький баритон диктора.

— … Це одна з найцікавіших подій сучасності, — говорив англійською мовою диктор. — За висловом академіка Сіверського, після цього випадку досягти штучного анабіозу людини — це питання лічених днів. Джіммі Кук — людина позаминулого століття — подав науці величезну допомогу. Ми раді вітати людину з іншої епохи! Вся Америка чекає свого колишнього громадянина. За останніми даними, він уже вилетів у Нью-Йорк…