Розділ «НА БАТЬКІВЩИНУ»

Молерова відкрила сумочку й почала витягати звідти необхідне приладдя. Коли вона підходила до Джіммі, той повільно підвів голову, але, помітивши в руці її шприц, раптом забився в куток.

— Заберіть шприц! Перестаньте знущатися з мене! — благав він, не зводячи очей з нічного столика, де в коробці лежали ампули з крупними етикетками: «Вітастимулін К».

— Не будьте дитиною! Ви що, уколу злякались?

— Не хочу! Досить уже! Що вам од мене треба? Скажіть, що вам од мене треба?

— Треба, щоб ви були здорові, — обізвався Бентам і повернувся до лікарки: — А чи не можна без уколу, як ви думаєте? Не будемо йому надокучати!

— Гаразд, — погодилась Молерова. — Але треба, щоб він хоч поїв чогось. Шоколад у вас є?

— Ось я зварю йому чашку гарячого шоколаду! — вигукнув Світозар, радий, що й він може, нарешті, бути чимось корисним. У Бентама Лазов почував себе як дома.

Геофізик приготував постіль, залишив на ній свою піжаму і посміхнувшись пожартував:

— Ви ж більше не будете тікати, друже?

Але бідолашного Джіммі знову охопило оціпеніння. Бентам роздяг його, вклав у ліжко і накрив зверху шовковим покривалом. Світозар приніс шоколад, з якого йшла сиза пара, та хворий навіть не глянув на нього. Він втупив очі в одну точку на стелі і не реагував ні на які запитання. Тоді геофізик попросив усіх вийти, погасив лампу і зачинив за собою двері.

Коли ж через годину Бентам знову заглянув у спальню, Джіммі спав глибоким сном.

— Спить, — тихо відповів Бентам на мовчазне запитання друзів, які ще й досі сиділи за столом у кабінеті. — Коли б усе добре скінчилось!

— Завтра я зайду подивлюсь, як він, — сказала лікарка підводячись.

Світозар вийшов, щоб відвезти її до готелю.