Розділ «КУДИ Ж ТЕПЕР?»

— При собі іншого не маю.

— Так підіть у постачальну! Он у тому будинку. Звідки ви приїхали?

Джіммі згадав, що нічого ще не відповів йому, але викрутитись навряд чи вдасться.

— З Афганістану, — з досадою буркнув він.

— З Афганістану? Чудово! А зовні не скажеш, що ви азіат.

— У мене мати європейка, — не моргнувши оком, додав Джіммі, дивуючись, що той не тільки не зрозумів його насмішки, а навіть вважає, що бути афганцем чудово. Та він вирішив, що краще самому розпитувати, ніж відповідати на запитання. — Ця машина коли вирушає?

— Хвилин через десять. Кінчаємо розвантажувати.

— А хіба вона що, порожняком піде?

— Нема чим вантажити, — усміхнувся чоловік, поплескавши рукою по блискучому борту. — Сюди вона доставляє нам продовольство.

— А куди відлітає?

Джіммі задавав питання навмисно недбалим тоном, як запитують, наприклад, чи давно був трамвай або яка вчора стояла погода. Але від думки, що відкривається хоч якась можливість вирватися з цього острова, серце билося дужче.

— Цього я вам не скажу. Здається, в Одесу. Якщо цікавитесь, можете запитати в управлінні.

— Та ні, я просто так… А машина як, хороша?

— Старої конструкції, але добряча.

«Старої конструкції. Нічого собі!» — дивувався Джіммі, проте обличчя його лишалося байдужим. Він запитав:

— А нових конструкцій тут нема?

— Є. Он там стоїть, щойно прибула.

— Ну, бувайте здорові. Піду ще гляну на ту машину.

— На все добре. Тільки не заходьте спереду! Обережно! Я бачив там представника ОЛу. Угледить вас — доведеться прослухати його лекцію, — засміявся чоловік і пішов до своїх.

«Коли б тільки сама лекція!» — думав Джіммі, обходячи грузовик, що приймав на борт останні ящики з трюмів. Озирнувся. Люди були зайняті своєю справою, ніхто не звертав уваги на нього. Він постояв ще трохи, позираючи з-під коліс грузовика на людей. І коли помітив, що ті віддаляються, швидко повернув назад, підбіг до тоненької металевої драбини, що вела до люків трюма, миттю заліз на неї і пірнув у пітьму чорної діри. Він опинився у величезному темному приміщенні, схожому на склад, де б вільно вмістився десяток залізничних вагонів.