Розділ «КУДИ Ж ТЕПЕР?»

— Як «зануримось»?

— Ну так. Поїдемо під водою..

— А хіба це що: підводний човен?

— Авжеж підводний. Хіба ви не бачите? І взагалі, що з вами, товаришу? Ви дивитесь на все так, наче вперше бачите?

— Нічого, нічого! — збентежено пробуркотів Джіммі.

Підводний човен відшвартувався і швидко вийшов у відкрите море. Люки закрились, і човен, мов величезний дельфін, пірнув під хвилі. На тому місці, де він щойно був, тільки водокруг пінястий вирував…

А в цей час по відеофону велась така розмова.

— Агов, Едді! Я з Одеси, — гукав Світозар Лазов. — Ти знаєш, знову проґавив Атоммена. Це не людина, а якийсь привид!

Едуард Бентам засміявся:

— Не переживай! Далі Нью-Йорка не забіжить. Там його й шукай.

— У мене зараз горить!

— А ти, хлопче, ніколи не роби з чужого лиха собі розваги! Ти що думаєш, йому мед?

— Ти добре знаєш, що це науковий інтерес…

— Ну гаразд, гаразд! І як ти гадаєш діяти далі?

— Заскочу на кілька днів до Софії, хочу побачитися з Ліною. А тим часом ОЛ, думаю, знайде його.

— Коли будеш з ним у Нью-Йорку, дай мені знати. Можливо, візьму відпустку і теж прилечу. Правду кажучи, шкода мені цю людину… — промовив Бентам і поспішив закінчити розмову: — Ну, вітай Ліну! Бажаю успіхів!