Розділ «ПРИВИД БРОДИТЬ ПО АМЕРИЦІ»

— Ми кров твою випустили ще на острові Шарко, а в жили налили іншої, — зареготав Бентам. — Виходить, справа не в цьому. Не сумуй! Ти ж сам кажеш: часу доволі. А час — хороший лікар. Сподіваюсь, коли станеш знову журналістом, сумувати буде ніколи, і ти почнеш іншими очима дивитись на життя…

Того самого дня вони пішли в редакцію щоденної районної газети «Бруклінські вісті», з головним редактором якої Бентам заздалегідь домовився. Редактором був літній, уже сивий, але досить енергійний чоловік, і Джіммі з першого погляду помітив, що це справжній журналіст з багаторічним досвідом.

— Дуже радий, колего, — подав він руку Атоммену і, запросивши сісти, знову нахилився над рукописом. — Дві хвилиночки, я зараз закінчу!

Джіммі оглянув просторий кабінет, подивився на чоловіка за масивним столом, і все сподобалось йому.

Так, тут з кожного предмета віяло чимось рідним, знайомим. Є, значить, інший світ, привабливий і любий, насичений запахом друкарської фарби і подихом останньої новини. Задзвонив один із численних відеофонів. Редактор навіть голови не підняв, але Джіммі, випередивши геофізика, натиснув на кнопку. Редактор помітив це, всміхнувся і лише тоді глянув на екран. Кінчивши розмову, поклав рукопис у шухляду і знову всміхнувся:

— Що ж, колего, зразу видно, що ви журналіст. Почуєш дзвоник-негайно біжиш до апарата, де б ти не був і що б не робив. Апарат завжди приносить новину. — З останніми словами він повернувся до Бентама, якого наче збентежила поведінка Атоммена! — Ну, що ж, сподіваюсь, ми спрацюємося з вами. Думаю, ви не образитесь, коли я для початку призначу вас репортером. Ознайомитеся з редакцією, друкарнею, з нашими методами роботи, а потім уже — гайда на полювання за новинами. Згода?

— Згода, — всміхнувся Джіммі, відчуваючи, що діловита лаконічність цієї людини все дужче подобається йому.

— Ви ще не забули старої американської формули новини?

— Не забув! Собака вкусив людину — це не новина. Новина — коли людина вкусила собаку.

— Чудово! Ми з вами спрацюємось. З понеділка починаєте! Бажаю успіхів!

Бентам від щирого серця радів, що ці двоє знайшли спільну мову. В душі його спалахнула іскорка надії про майбутнє Атоммена.

— Що ото за теревені були про собаку та людину? — на вулиці запитав Бентам.

— Ти цього не зрозумієш, — поважно відповів Джіммі. — Це закон, який вимагає шукати новину в надзвичайному, в тому, що не трапляється щодня, що може вразити читача.

— Добре! — промовив Бентам. — Найголовніше, щоб ти знайшов своє щастя, нехай воно буде навіть там, де люди кусають собак. Тільки не думаю, що тобі буде дуже легко! Формула формулою, але в неї, певно, сьогодні зовсім інший зміст. Намагайся тримати себе в рамках і дечому навчитись!

— Ну годі, годі! І де ти взявся, такий мораліст? — нахмурився Джіммі, до якого після розмови з редактором повернулась колишня самовпевненість. — Ти бачив, як твій друг, редактор, говорив зі мною? Очевидно, й тепер журналісти лишаються найкращою частиною людства…

— А ти себе теж до цієї когорти зараховуєш? — перебив його Бентам.

Джіммі не відповів. Сяюче обличчя його свідчило про те, що його думки вже далеко, що він складає перші плани своєї нової кар’єри журналіста.

Вихідні дні — субота й неділя, — які Бентам взяв спеціально для того, щоб відвідати свого друга, швидко минули, і Джіммі з головою поринув у свою нову роботу. Редакція цілком поглинула його увагу. Не маючи побічних інтересів і турбот, Джіммі з ранку до вечора крутився в друкарні та редакції, хоч інші працювали позмінно три-чотири години на добу. Отже, він швидко оволодів сучасними методами роботи і знав кожен закуток величезного хмарочоса, в якому містилась редакція та друкарня.

Особливо вразив його дотепний спосіб розповсюдження газет, які з допомогою складної системи машин доставлялись пневматичними поштовими трубами прямо на квартири кількох мільйонів абонентів. Газета виходила щоранку, а у вихідні та в святкові дні — двічі.

І незважаючи на численний персонал, у робочих кабінетах завжди панувала до болю знайома йому напруженість і своєрідний редакційний ритм, якому не можна не підкоритись, інакше залишишся позаду. Джіммі мріяв про той день, коли й він включиться в цей ритм і йому доручать перше самостійне завдання.