Розділ «ПРИВИД БРОДИТЬ ПО АМЕРИЦІ»

Жодного дня не пропускав Джіммі, щоб не пройтись тією частиною Бродвею, що була залишена як музейний експонат. І завжди покидав її з болем у серці і з сльозами на очах.

«Все від самотності, — думав він, човгаючи тротуарами. — Треба якось подолати самотність, знайти справжніх друзів, споріднену душу. Інакше кепська справа…»

Але де ти знайдеш тут таку споріднену душу? Знайомі давно повмирали! А навколишні люди були зовсім інші і, незважаючи на їх терпимість до нього, не могли стати йому близькими. Навіть Сілверстон, чудовий старик, за кожним разом все більше й більше віддалявся від нього. І таку відчуженість важко було пояснити самою тільки різницею в роках. Уповноважений докладав багато зусиль, щоб примусити цю незрозумілу Атомну людину збагнути прості істини їхнього життя, але з подивом і прикрістю помічав, що його зусилля натикались немов на холодну оболонку, в яку, наче в раковину, зачинився Джіммі. І ця оболонка скоріше скидалася на небажання, ніж на його неспроможність зрозуміти. Сілверстон дедалі частіше наполягав, щоб Атоммен звернувся до інституту розподілу праці, пропонував навіть повести його, якщо йому незручно піти самому. Але Джіммі весь час зволікав, не соромлячись давати обіцянки. Він не хотів визнати, що боїться, бо й справді не знав, яку роботу можуть довірити йому в цьому світі.

— Якщо людина щось обіцяє, вона повинна дотримувати слова! — докоряв йому уповноважений.

— А на твою думку як? Всі обіцянки треба виконувати? — сміявся йому в вічі Атоммен.

— А то ж як? Інакше буде аморально.

— От чудний! Завів: морально, аморально! Ти. краще скажи мені, що я робитиму, коли доведеться ще довго, як ти казав, коптити небо на цій планеті, де єдиний бог знає, що морально і що аморально?

— Перед тобою всі дороги відкриті. Аби тільки твоя воля. Учитимешся, працюватимеш, робитимеш усе те, що й ми робимо. Боротимешся разом з нами за ще краще життя…

— Давати поради найлегше! — махав рукою Джіммі.

Він часто сумував за Бентамом. З ним йому було набагато краще, але вража гордість не дозволяла першому простягти руку. Час від часу на екрані відеофона з’являвся Світозар Лазов. Джіммі щиро радів, дивлячись на його жваве й привітне обличчя, проте розмови тривали дуже недовго. Просто не було про що говорити. За місяць, який вони провели разом, їм так і не вдалося зблизитись. Різниця між ним і болгарином — молодим і щирим дитям своєї епохи — була надто відчутною.

Одного разу Світозар з таким запалом крикнув з екрана, що Джіммі аж відсахнувся.

— Угадай, звідки я розмовляю!

— Як я вгадаю? Думаю, що все-таки з цього, а не з того світу.

— Маєш рацію. Поки що з цього. Але через тиждень залишаю планету. Я зараз на Центральній станції космічних польотів. Нас тут підготовляють. Не пізніше, як через десять днів вилітаємо. Справжня експедиція, Джіммі! Про більше навіть і мріяти не можна. Цікаво і небезпечно! Полетимо в гості до Юпітера, найзагадковішого члена нашої сім’ї…

— А Ліна ж як?

— Каблучок? Сумує… Мені теж не легко розлучатися з нею, та я ледве відвоював собі місце. Нічого. Не пізніше як через рік, повернусь, і тоді таке весілля справимо! Три дні й три ночі, як гуляли колись мої прадіди. Ну, бувай! Спішу, бо тут нам угору глянути не дають. Тренування і навчання-круглу добу. Я пришлю тобі ракетою пейзажне фото з Юпітера. Бувай здоров, друже! Скоро побачимось!

Від радісного настрою Світозара Атоммену стало сумно. Він не міг збагнути, як можна отак легковажно залишити і роботу, і кохану, і друзів, і кинутись у небезпечну подорож. І з болем у серці констатував, що, незважаючи на всі дивацтва, у цих людей своє життя, свої радості й турботи; що кожен з них знайде свою частку щастя, те, чого не дано йому, Джіммі Куку.

Якось увечері на екрані відеофона зовсім несподівано з’явилось засмагле і обвітрене обличчя Бентама. Джіммі спробував було скорчити неприступну міну, але не зумів приховати своєї радості.

— Як справи, Джіммі Кук? Влаштувався?

— А що мені влаштовуватись? — навмисне серйозно відповів Джіммі. — Ви й без мене все влаштували так, що нещасному капіталістові нема куди голову прихилити.