Підставою для класифікації об'єктів мистецтвознавчої експертизи необхідно вважати сферу мистецтвознавства – галузі наукового знання, специфічної для цього напряму експертних досліджень. Для мистецтвознавства традиційним є поділ мистецтва на види залежно від способу матеріального втілення змісту – слова, звуку, зображення або їх комбінації. Якщо розглядати об'єкти судової мистецтвознавчої експертизи як матеріальні носії інформації, то спосіб матеріального втілення змісту може бути обраний в якості підстави для їх класифікації, оскільки саме він визначає матеріальні характеристики кожної групи і відповідний їм метод дослідження.
Не кожний об'єкт мистецтвознавчої експертизи є витвором мистецтва або має художню, культурну чи історичну цінність, проте всі вони є продуктами людської діяльності, що призначені для впливу на спостерігача через сприйняття, і в кожному з них зміст, задум втілюється саме одним із перелічених способів.
Залежно від способу матеріального втілення змісту об'єкти мистецтвознавчої експертизи можна поділити на образотворчі, музичні та літературні твори. У разі дослідження як об'єкта експертизи зразків пісенної творчості можуть вивчатися окремо музична, літературна складова та їх поєднання в одному витворі мистецтва. Окремі підходи потрібні до експертного дослідження таких специфічних об'єктів мистецтвознавчої експертизи, як кінофільми. У них поєднуються літературний зміст, режисура, гра акторів, музика, пісенна частина тощо. Подальша класифікація об'єктів мистецтвознавчої експертизи можлива за матеріалами, які застосовувалися для їх виготовлення, і матеріалами носіїв. Так, серед образотворчих творів виокремлюються плескаті зображення (графіка та живопис), скульптура, архітектура та декоративно-прикладні вироби. Музичні твори, залежно від засобів фіксації музики, можна поділити на твори в нотному запису та на різноманітних аудіоносіях: пластинках, аудіо- плівках, лазерних дисках тощо. Літературні твори поділяють на воскові або глиняні таблички, сувої, пергаменти, зшиті книжки (друковані або рукописні), електронні тексти тощо. Мистецтвознавство передбачає й інші види поділу творів мистецтва. Наприклад, жанрове: залежно від формальних і змістових особливостей в живопису виокремлюють портрет, пейзаж, натюрморт тощо; в літературі – прозу, в тому числі роман, оповідання, есе тощо, та поезію; у музиці – класичну, народну, духовну, джаз тощо.
В основі поділу творів мистецтва може також бути стиль, що зумовлює тип культурної цілісності. Серед стилів виокремлюють академізм, бароко, імпресіонізм, кубізм, сюрреалізм тощо, і з цієї точки зору музичний твір і твір образотворчого мистецтва епохи бароко мають між собою значно більше подібних рис, ніж, наприклад дві вази, одна з яких виготовлена в класичному стилі, а інша – в стилі модерн. Витвори мистецтва можна диференціювати за часом і місцем їх створення: мистецтво Давнього Єгипту, Давньої Греції, західноєвропейське середньовічне мистецтво тощо. Такі класифікації об'єктів мистецтвознавчої експертизи мають суттєве значення при обранні експертом методів і методик дослідження, а також при оцінці кваліфікації самого експерта. Співвіднесення наданого на експертизу об'єкта з тим або іншим стилем, жанром, історичним періодом та територією є частиною мистецтвознавчого дослідження.
Характеризуючи об'єкти судової мистецтвознавчої експертизи, необхідно зазначити одне доволі проблемне питання, яке виникає в практиці проведення цього виду експертиз: чи можна провести дослідження за документами, фотокартками та описаннями предмета, який, ймовірно, становить художню, культурну або історичну цінність за відсутності самого предмета? Юридичних заборон для цього немає, разом з тим можливості експерта при виконанні такого дослідження значно зменшуються. Наприклад, для визначення часу та місця виготовлення живописного полотна необхідне проведення хімічного аналізу використаних фарб, а за наявності лише фотокарток або описів картини такий аналіз неможливий. Окрім того будь-який опис може бути неповним або нечітким, доповненим особистим сприйняттям мистецького твору автором описання, а фотографічне зображення – викривлювати уявлення про об'єкт через неточність передачі кольору, кут зйомки, освітлення предмета та інші фактори. Фактично в такому випадку експерт досліджує не той об'єкт, про який йому ставлять запитання. Так, у випадках проведення мистецтвознавчої експертизи певного витвору мистецтва за документами експерт замість фактичного об'єкта дослідження – картини як візуального зображення, аналізує текст опису цієї картини, замість скульптури, тобто об'ємного зображення, – її фотокартку, тобто пласке зображення. Такі особливості необхідно враховувати, надаючи оцінку висновку експерта, а самому експерту необхідно кожного разу посилатися на представлені документи й підкреслювати, що висновок зроблено лише на підставі інформації, яка в них міститься.
Якість висновку мистецтвознавчої експертизи та можливість використання його як джерела доказу в кримінальному провадженні чи засобу доказування у цивільній справі залежить не лише від фактичних даних, кваліфікації експерта та об'єктів, що надані на дослідження, а й від запитань, сформульованих особою, яка призначила експертизу. Проводячи дослідження, експерт в першу чергу орієнтується саме на ці питання, оскільки відповіді у його висновку напряму залежать від формулювання питань. З урахуванням цієї обставини для більшості класичних експертиз були розроблені методичні рекомендації щодо формулювання питань, з приблизним переліком. Але такі рекомендації можна розглядати лише як орієнтир, а постановка конкретних запитань і їх формулювання залежать від конкретних завдань слідчої або судової практики. Судова мистецтвознавча експертиза ще перебуває у процесі становлення, тому уніфікованого переліку питань для неї до сьогодні не розроблено.
Завдання судово-мистецтвознавчої експертизи різноманітні і залежать від об'єкта дослідження, галузі, в якій проводиться експерти за, змісту й особливостей цивільної справи чи кримінального провадження, у межах яких вона проводиться, та інших факторів. Так само, як і в інших класах експертиз, при призначенні й проведенні судово-мистецтвознавчої експертизи вирішуються ідентифікаційні (атрибутивні), діагностичні та класифікаційні (типологічні) завдання.
До ідентифікаційних відносять: завдання, пов'язані з ототожненням досліджуваного об'єкта з конкретним витвором мистецтва; встановлення належності наданих на дослідження фрагментів твору до конкретного твору; відтворення конкретного витвору за наданим фрагментом з використанням даних про його зовнішній вигляд (фотографій, документальних описів тощо). Ідентифікаційні (атрибутивні) дослідження вирішують питання щодо ідентифікації конкретного твору та встановлення його автора. Наприклад:
• 1) Чи є наданий на дослідження художній твір "Портрет сестри Ганни молодшої", папір, пастель, 62 х 80 см, авторською роботою художника І. П. Світлицького?
• 2) Чи використовувались змістові елементи наданих на дослідження художніх творів для виготовлення листівок, що видані підприємством "Заповіт"?
• 3) Хто є автором наданого на дослідження підписаного художнього твору "Відлига", картон, олія, 42 х 60 см?
При атрибуції художніх творів та встановленні їх культурної цінності проведення дослідження передбачає спочатку їх детальний візуальний огляд та опис. Документується стан їх збереження з лицьового та зворотного боків, звертається увага на написи, етикетки та інші знаки, які можуть вказувати на історію створення, авторство та існування творів. В атрибуції творів мистецтва важливе місце займає аспект реставрації – чи був об'єкт реставрований, в який час та якими методами, що саме піддавалося відновленню. Проведенню реставраційних робіт передує дослідження – атрибуція – визначення автентичності та автора твору, а за неможливості цього – школи, країни, часу створення тощо, визначення ступеня збереженості і втрат після створення, спотворення попередніми реставраціями чи іншими діями, а також встановлення первісного вигляду. Розглядаючи об'єкт дослідження, слід враховувати, що його призначення, матеріал, з якого він виготовлений, форма тощо мають бути органічними, тобто відповідати часу й меті його створення.
Далі застосовуються неруйнівні оптико-фізичні методи аналізу: мікроскопічний, фотографування у відбитих інфрачервоних та ультрафіолетових променях, видима та ультрафіолетова люмінесценція, рентгенографія. Ці дослідження дозволяють встановити стан ґрунту, фарбових і покривного шарів, виявити наявність авторської підготовки малюнка, підмальовок, фактуру мазка, місця реставраційних включень тощо. При дослідженні стану фарбового шару звертають увагу на наявність кракелюрів та їх вигляд, розташування по площині твору, розташування авторського напису відносно авторського фарбового шару. При дослідженні зображення методами видимої люмінесценції та у відбитих ультрафіолетових променях можна зафіксувати наявність грибкових пошкоджень твору, встановити їх стан – діючий чи знешкоджений. Рентгенографічні дослідження дозволяють не лише встановити техніку виконання твору, а й виявити наявність перезапису, тобто попередні живописні шари на поверхні досліджуваного об'єкта.
Для вивчення матеріальної складової твору здійснюється відбір проб з різних його частин. Проби відбираються у розмірах незначних, але достатніх для виготовлення з них мікрошліфів з метою подальшого їх використання для визначення як хіміко-фізичних характеристик матеріалів, так і техніки виготовлення твору. Варто відмітити, що для копіїстів і фальсифікаторів творів мистецтва досягнення повної автентичності матеріалів з оригіналом залишається завданням нездійсненним. Це істотно сприяє можливостям експертизи і вже на етапі порівняння параметрів матеріальної складової досліджуваного твору з відповідними даними можна виявити факт копіювання чи фальсифікації.
У подальшому експертом визначається співвідношення за часом конструктивних і образотворчих частин твору, підписів, монограм, штампів тощо. Встановлюється наявність більш пізніх вставок, реставраційних заповнень. Вивчаються особливості конструкції, структури і хімічного складу автентичних частин твору. Це дає можливість дійти висновків про відповідність зазначених параметрів часу їх створення, належність творів до локальної художньої школи, авторство тощо.
Аналіз індивідуальної манери художника має на меті виявлення типових для конкретного творця технічних прийомів роботи, для чого досліджуються особливості фактури фарбового шару, характер обробки поверхонь робіт, що представляють інші види мистецтва, з урахуванням різноманіття застосованих технічних засобів і матеріалів. За необхідності проводиться почеркознавчий аналіз підписів, написів, монограм, розглядаються інші позначення (символіко-алегоричні, геральдичні тощо), важливі для атрибуції твору. Визначається їх співвідношення з твором у часі. При цьому інформація про більш пізні елементи твору ретельно аналізується різними методами. Підпис чи напис, зроблений пізніше часу створення, інші специфічні додавання та зміни, внесені до твору, можуть належати його автору або вказувати на нього. Водночас, вони можуть бути виконані іншими особами, але вказувати на фактичного автора. Основа визначення автентичності творів живопису – співвіднесення в часі їх конструктивної та образотворчої частин.
Для датування станкової чи книжної гравюри важливим є встановлення часу виробництва паперу, на якому вона надрукована. При дослідженні складових паперу, його стану звертають увагу на наявність на ньому характерних водяних знаків. Важливо провести аналіз типів і особливостей шрифтів на гравюрах і стародрукованих виданнях. Для оцінки гравюр важливим є визначення техніки їх виконання, оскільки в різних країнах та чи інша техніка з'являлася у досить точно встановлений на сьогодні час. Для характеристики гравюр важливо встановити, чи був автор гравюри водночас і автором малюнка, за яким виконувалася гравюра, або ж основу композиції графічного твору становить твір іншого художника–живописця, гравера, скульптора, архітектора та ін. (тип так званої репродукційної гравюри).
Стилістичний аналіз передбачає розгляд теми, сюжету твору, особливостей його іконографії, а також композиції, колориту, колористичного рішення, інших формальних якостей і ознак для віднесення роботи до визначеного хронологічного періоду чи стилю, напряму, з'ясування місця її створення, авторства тощо. При цьому обов'язково беруться до уваги результати технологічного аналізу твору, індивідуальної манери художника та інші ознаки. На цьому етапі здійснюється атрибуція твору як художнього явища, його стилю, іноді – художньої школи, часу його створення (у тому разі, коли перед нами – автентичний твір, а не підробка). У всіх випадках для встановлення часу створення твору, художньої школи, стилю, автора важливим критерієм є орнаментика (особливо у творах декоративно-прикладного і народного мистецтва, а також у роботах майстрів- професіоналів), якщо в таких творах є орнаментальні мотиви.
При проведенні експертизи визначних художніх творів для порівняння стилістичних особливостей, творчої манери художника перевага віддається оригіналам. Відсутність матеріалів для порівняльного аналізу допускається лише при аналізі робіт маловідомих майстрів з автентичними підписами, оскільки мала популярність автора зазвичай зумовлює крайню рідкісність випадків фальсифікації. таких творів.
Важливими є відомості про минуле твору (перебування у колекціях, експозиціях на виставках, документальні свідчення тощо). За можливості здійснюється його порівняння з оригіналами робіт іншого майстра (якісними репродукціями з них), роботами інших майстрів визначеного періоду, які належали до однієї школи, працювали в одному географічно визначеному художньому центрі. При цьому також враховують наявні відомості про структуру, матеріал, хімічний склад матеріальних складових об'єкта дослідження, а також стилістичні особливості, манеру виконання творів, які відбираються для порівняння.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мистецтвознавча експертиза“ на сторінці 2. Приємного читання.
