ушкодження живота, котрі проникли в порожнину очеревини, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів;
відкриті ушкодження внутрішніх органів, розташованих у заочеревинному просторі (зокрема нирок, наднирників, підшлункової за
лози) і в порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри);
відкриті переломи плечової, стегнової та великогомілкової кісток;
ушкодження аорти, сонної, підключичної, плечової, клубової, стегнової, підколінної артерій чи вен, що їх супроводжують;
термічні опіки III–IV ступенів з площею ураження понад 15% поверхні тіла; опіки ІН ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад 30% поверхні тіла.
До незагрозливих для життя ушкоджень на момент їх заподіяння, що можуть бути віднесені до тяжких за кінцевим результатом і наслідками, належать: втрата будь-якого органа, в тому числі одного ока, легені, нирки, яєчка, руки, ноги чи втрата будь-яким органом його функції.
При цьому ушкодження сліпого ока, що призвело до його вилучення, оцінюється залежно від фактичної тривалості розладу здоров'я.
Під втратою руки чи ноги розуміють як відокремлення від тулуба всієї руки чи ноги, так і ампутацію на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів, а всі інші випадки мають розглядатися як втрата частини кінцівки і оцінюватися за ознакою стійкої втрати працездатності.
Під втратою зору розуміють повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору потерпілого до втрати можливості підрахунку ним пальців руки на відстані двох метрів і менше, а під втратою слуху розуміють повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови без підвищення голосу на відстані три–п'ять сантиметрів від вушної раковини.
Під втратою функції мовлення внаслідок травми язика розуміють втрату потерпілим можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих.
Під втратою репродуктивної здатності розуміють втрату здатності потерпілого як чоловічої, так і жіночої статі до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття й дітородіння (розродження).
Ушкодження, що спричинило виникнення психічної хвороби, кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно обумовило розвиток будь-якого психічного захворювання, незалежно від його тривалості й ступеня виліковності. Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв'язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється психіатричною експертизою. Ступінь тяжкості тілесного ушкодження, що зумовило психічну хворобу потерпілого, визначається судово-медичним експертом з урахуванням висновків психіатричної експертизи. Саме тому доцільно призначати в подібних випадках комплексну судово-медичну і психіатричну експертизу.
Під розладом здоров'я, що спричинив стійку втрату працездатності не менш як на одну третину, розуміють будь-яке порушення нормальної діяльності організму або хворобливий процес, які безпосередньо зумовлені тілесними ушкодженнями. Розміри стійкої втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після настання наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об'єктивних даних з урахуванням документів, затверджених МОЗ. У дітей втрата загальної працездатності встановлюється виходячи із загальних підстав із зазначенням, що ця втрата настане після досягнення працездатного віку.
Ушкодження, що призвело до переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок.
Непоправне знівечення обличчя є категорією юридичною і встановлюється судово-слідчими органами. Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості й механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або непоправним.
Ушкодження обличчя вважається непоправним, коли для усунення патологічних змін необхідне оперативне втручання (косметична операція). Питання щодо необхідності оперативного втручання з метою виправлення дефектів обличчя вирішується з урахуванням думки відповідного фахівця. При непоправності наслідків ушкодження, нарівні з визначенням ступеня тяжкості такого ушкодження, експерт зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо органами досудового розслідування або судом воно визнано таким, що знівечило обличчя.
Тілесним ушкодженням середньої тяжкості визнається таке, що не має ознак тяжкого тілесного ушкодження, але спричинило тривалий розлад здоров'я чи стійку значну втрату працездатності менш як на третину.
Тривалим вважають розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день), що має бути підтверджено відповідними медичними документами.
Під стійкою значною втратою працездатності менш як на одну третину розуміють втрату загальної працездатності від 10% до 33%.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження“ на сторінці 2. Приємного читання.
