У разі використання побутових предметів як засобів камуфляжу вибухових пристроїв для дослідження їх залишків може бути призначено комплексну вибухотехнічну й товарознавчу експертизи. Дослідження об'єктів експертами-товарознавцями виконуються до проведення вибухотехнічних досліджень, оскільки встановлений товарознавцями предмет може бути використано експертами-вибухотехніками як порівняльний зразок для точного визначення місця розташування заряду, його маси, способу підриву.
Встановлення природи вибуху, відновлення зовнішнього вигляду підірваного вибухового пристрою, його конструктивних особливостей, принципу функціонування і застосування здійснюється спеціалістами з проведення судових вибухотехнічних експертиз.
Предмет цієї експертизи складають фактичні дані, пов'язані з встановленням належності досліджуваних речовин і виробів до вибухових речовин або вибухових пристроїв, зокрема й до боєприпасів, з визначенням їх уражаючої здатності й ступеня небезпеки в разі незаконного поводження з ними, встановленням рівня спеціальних знань і професійних навиків особи – виготовлювача вибухового пристрою, а в разі спрацювання такого пристрою – також і з відновленням (реконструкцією) предметної обстановки місця події та аналізом ситуації, що передувала вибуху.
Об'єктами вибухотехнічної експертизи є вибухові речовини, вибухові пристрої, боєприпаси, місце вибуху й виявлені на ньому пошкоджені об'єкти й інші сліди вибуху, а також матеріали кримінального провадження. У межах цієї експертизи розв'язують широке коло ідентифікаційних, класифікаційних, діагностичних і ситуаційних завдань.
Ідентифікаційні завдання розв'язують на рівні індивідуальної конкретної тотожності досліджуваного об'єкта і встановлення групової (родової) належності. До таких завдань відносять:
• встановлення єдиного цілого окремих фрагментів або елементів вибухового пристрою;
• встановлення єдиного (спільного) джерела походження двох чи більше порівнюваних об'ємів вибухової речовини;
• встановлення виду й марки досліджуваної вибухової речовини або вибухового пристрою промислового виготовлення;
• встановлення підприємства-виготовлювача вибухового пристрою промислового виготовлення;
• встановлення загальної групової належності двох чи більше вибухових пристроїв;
• встановлення належності слідів, виявлених на досліджуваних об'єктах, предметах речової обстановки місця події, до слідів вибуху.
В процесі розв'язання класифікаційних завдань встановлюють належність досліджуваних невідомих речовин, виробів і слідів до певного класу об'єктів вибухотехнічної експертизи.
Діагностичні завдання експертизи пов'язані з встановленням факту вибуху, його природи і технічної причини, визначенням центру вибуху, встановленням конструкції окремих елементів і підірваного пристрою в цілому, принципу його функціонування, оцінкою маси підірваної речовини, встановленням уражаючих властивостей вибухового пристрою, радіусу вражаючої (руйнівної) дії вибуху, а також встановленням наявності або відсутності у особи – виготовлювача вибухового пристрою спеціальних знань у галузі боєприпасів, хімії й технології вибухових речовин, а також у вибуховій справі.
Ситуаційні завдання вибухотехнічної експертизи розв'язуються в процесі реконструкції ситуації, що передувала вибуху будь-якої природи, в момент вибуху, а також у процесі аналізу ймовірних наслідків підготовленого до виконання але не здійсненого вибуху. До ситуаційних завдань відносять: відновлення обстановки місця вибуху, визначення спрямованості вибуху, відновлення конструкції вибухових пристроїв та їх елементів шляхом реконструкції або реставрації.
На дослідження експертам можуть бути направлені об'єкти, вилучені з місця події, пов'язаної з вибухом або виявленням вибухонебезпечних предметів, або ж будь-які вибухотехнічні об'єкти, виявлені у процесі проведення інших слідчих (розшукових) дій, таких як обшук, слідчий експеримент, чи добровільно видані правоохоронним органам особами, які проходять у кримінальному провадженні як свідки, потерпілі, підозрювані.
У межах вибухотехнічних експертних досліджень може бути проведено експертизу вибухових пристроїв та їх частин і фрагментів, експертизу вибухових речовин та їх слідів або експертизу обставин і місця вибуху.
Інженерно-технічний аналіз вибухових пристроїв та їх частин складається з таких етапів: аналіз зовнішніх ознак об'єкта; вивчення ознак внутрішньої будови; демонтаж об'єкта; дослідження окремих вузлів і деталей, матеріалів і речовин, з яких виготовлені об'єкти дослідження; монтаж, збирання й перевірка працездатності вибухового пристрою. Найбільшу складність становить експертиза, яку проводять з метою встановлення вибухового пристрою за його залишками після вибуху. В такому разі аналізу підлягає весь комплекс слідів прояву дії вибуху. Водночас, окрему складність становить проведення вибухотехнічної експертизи саморобних вибухових пристроїв, які є унікальними, поєднують у своїй конструкції елементи вибухових пристроїв різних типів, і тому можуть виникнути проблеми у визначенні принципу й механізму дії, конструктивних ознак конкретного вибухового пристрою.
Експертизою вибухових пристроїв та їх частин можуть бути розв'язані діагностичні й ідентифікаційні завдання. Для розв'язання діагностичних завдань правомірною є постановка перед експертом таких питань:
• 1) Чи є наданий на дослідження предмет вибуховим пристроєм або боеприпасом?
• 2) До якої категорії вибухових пристроїв відноситься предмет, вилучений з місця події (під час проведення обшуку)?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вибухотехнічна експертиза“ на сторінці 2. Приємного читання.
