Розділ 21. Правове регулювання ветеринарної справи в Україні

Реалізатори провадять роздрібну та гуртову торгівлю ветеринарними препаратами, готовими кормами, кормовими добавками та засобами ветеринарної медицини також за наявності ліцензії та сертифіката якості. Сертифікат якості видається органами сертифікації згідно із Законом України "Про підтвердження відповідності" від 17 травня 2001 р.

Контроль якості ветеринарних препаратів, що знаходяться в обігу, здійснюється згідно з наказом Мінагрополітики та Держветмедицини "Про затвердження Положення про проведення державного контролю та нагляду за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, які застосовуються в Україні". Основною метою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини є здійснення організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності вимог законодавства України щодо забезпечення якості, ефективності та безпечності вказаних препаратів та засобів у процесі виробництва, транспортування, зберігання, реалізації, застосування, у тому числі експорту/імпорту.

4. Правові заходи дотримання біологічно! безпеки у сільськогосподарському тваринництві

Згідно із Закону України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів" біологічна безпека - це стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізичних) на біологічну структуру і функцію людської особи в теперішньому і майбутніх поколіннях, а також відсутній незворотній негативний вплив на біологічні об'єкти природного середовища (біосферу) та сільськогосподарські рослини і тварини. Проте це визначення універсальне і стосується не тільки операцій з генетично модифікованами організмами, а і правового регулювання будь-якої сфери людської діяльності. Засобами забезпечення біологічної безпеки у тваринництві є, по суті, вся діяльність системи ветеринарної медицини, проте серед неї можна виділити особливо важливі функції, такі як карантин тварин, ветеринарно-санітарна експертиза і контроль використання біологічних технологій.

Карантин тварин - це особливий правовий режим, який застосовується в інфікованій та буферній зонах і в разі необхідності - у зоні спостереження з метою локалізації спалаху хвороби тварин і ліквідації такої хвороби згідно із законами, відповідними ветеринарно-санітарними заходами та нормативно-правовими актами у сфері ветеринарної медицини. У свою чергу, карантинна зона - це зона, в межах якої застосовується карантин тварин та яка включає інфіковану зону, буферну зону, а також може включати зону спостереження. Карантин тварин запроваджується за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України, до її завдань входить здійснення оперативного контролю, керівництва та координації діяльності органів виконавчої влади, державних служб, підприємств, установ, організацій та осіб щодо запобігання спалахам масових хвороб тварин і отруєнням та їх ліквідації.

Під час карантину застосовується ряд ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на ізоляцію вогнищ хвороби і недопущення її розповсюдження. Одним із найважливіших і найбільш радикальним ветеринарно-санітарним заходом є стемпінг-аут (або інколи вживається термін "вимушений забій") - комплекс протиепізоотичних заходів, що здійснюються під керівництвом відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини, включаючи забій хворих та інфікованих тварин стада, а у разі необхідності - тварин іншого стада, які могли мати прямий або опосередкований контакт з тваринами інфікованого стада, що могло призвести до передачі патогенного агента. Всі тварини, стосовно яких існує підозра на захворювання, незалежно від того, вакциновані вони чи ні, забиваються, а їхні туші знищуються шляхом спалювання, захоронення або в інший спосіб, що гарантує недопущення поширення інфекції через туші або інші продукти забитих тварин. Необхідне також здійснення заходів з очищення та дезінфекції, що рекомендовані відповідними міжнародними організаціями.,

Ветеринарно-санітарна експертиза - це комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних), які проводяться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, щодо безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності ветеринарно-санітарним заходам. Ветеринарно-санітарна експертиза є постійною функцією, яка має характер запобіжного контролю.

Ще однією важливою функцією у сфері забезпечення біологічної безпеки у сільськогосподарському тваринництві є контроль розвитку і застосування біологічних технологій. Західні дослідники стверджують, що використання біотехнологій у тваринництві, зумовлює прогрес у чотирьох сферах - покращення здоров'я тварин, покращення тваринної продукції, переваги у галузі охорони .навколишнього природного середовища, прогрес у розвитку здоров'я людини, Біотехнології в тваринництві використовуються щодо всіх тварин - худоби, риби, комах, домашніх тварин та лабораторних тварин та зводяться в цілому до трьох видів технологій - геноміки, клонування та генетичної інженерії.

Отриманий доступ до геному свійських тварин робить можливою ідентифікацію індивідуальних генів і протеїнів, що відповідають за комерційно і економічно важливі функції - усе від нарощування м'язів і жиру до стійкості до хвороб і репродуктивних здатностей. Навіть незначні варіації в генетичному коді тварини можуть значно вплинути на її цінність для забою, використання або репродукції. Діагностичні методи, що включають застосування біотехнологій підвищують ефективність управління ресурсами, підвищують здоров'я тварин та якість продуктів харчування. Традиційно рішення відносно забою або репродукції тварини вирішувались внаслідок наочних спостережень, але генетичні методи діагностики значно покращують та здешевлюють процес селекції тварин.

Клонування свійських тварин є останнім досягненням у багатотисячолітній практиці селекції тварин. Клонування не змінює генетичного коду тварин та надає тваринницьким господарствам можливість відтворювати генетично ідентичну копію існуючої тварини.

Генетична інженерія є засобом зміни геному тварин і є найновішим напрямом у тваринній біотехнології. Трансгенна тварина містить фрагменти генетичного коду інших істот, додані до її ДНК Трансгенні технології можуть покращити харчову цінність тваринних продуктів, підвищити продуктивність тваринництва, що є критичним моментом, з огляду на зростання народонаселення. Генетично інженерні технології здатні знизити смертність тварин, зменшити витрати на ветеринарне обслуговування. Технології також можуть зменшити шкоду для навколишнього природного середовища, так, наприклад, "The EnviroPig" - в буквальному перекладі "природно-середовищна свиня" значно знижує рівень забруднення середовища фосфором.

Інший біотехнологічний напрям у тваринництві полягає у використанні генетично змінених тварин для виробництва ліків, що сприймаються імунною системою людини. До цього ж напряму належить вирощування органів, придатних для трансплантації в людський організм, процес, що отримав назву "ксенотрансплантація".

Також до тваринних біотехнологій примикає створення біотехнологічних ветеринарних препаратів, кормів та добавок, які також опосередковано, через вживання тваринної продукції, або через технологічний збій при виготовленні, можуть справити свій вплив на людину і навколишнє середовище. Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво включені до Переліку видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554.

Більшість із перелічених технологій використовуються на свійських тваринах, що мінімізує ризик забруднення природного живого світу, проте не виключає його. Крім того, враховуючи маловивченість побічних ефектів від такого роду експериментів, завжди можливо припустити, що шкідливі наслідки, непомітні сьогодні, в майбутньому можуть набагато перевищити видимі переваги від біотехнологічних експериментів, тому будь-яке втручання в генетичні властивості тварин, бактерій, вірусів має здійснюватись під пильним контролем державних органів, зокрема, згідно із Законом України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів", центральний орган виконавчої влади з питань аграрної, політики забезпечує державну апробацію (випробовування) та державну реєстрацію створених на основі

ГМО порід тварин, мікробіологічних ветеринарних препаратів; а також здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин і тварин при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО у відкритих системах на підприємствах, в установах і організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності; здійснює державну реєстрацію ГМО джерел кормів, а також реєстрацію кормових добавок та ветеринарних препаратів, які містять ГМО, або отриманих з їх використанням; затверджує перелік кормів, у яких здійснюється контроль вмісту ГМО, та перелік відповідних методик детекції та ідентифікації ГМО; здійснює моніторинг кормів, отриманих із застосуванням ГМО, за критерієм наявності в них тільки зареєстрованих ГМО джерел.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001 р., створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин, виведення генетично змінених організмів, виробництво інших продуктів біотехнології здійснюється лише в установленому порядку і за наявності позитивних висновків державної екологічної експертизи.

Провідною фаховою експертною установою в галузі тваринницьких біотехнологій в межах компетенції Мінагрополітики України є Державний комітет ветеринарної медицини, та його органи і установи, що мають у своєму складі відповідних фахівців та обладнання і покликані забезпечувати біологічну безпеку у тваринництві.