Розділ 20. Правове регулювання галузі тваринництва

6. Правове регулювання виробництва інших продуктів тваринництва

Дедалі більшої ринкової привабливості і поширення з кожним роком набуває продукція утримання хутрових тварин. Нормативні вимоги до утримання таких тварин визначають Методичні рекомендації з утримання хутрових тварин, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2008 р. № 379. Зазначені рекомендації містять, насамперед, загальні біологічні характеристики хутрових тварин різних видів, оскільки хутрові тварини, що утримуються на фермі, зберігають характеристики диких тварин. До таких тварин належать: норка, тхір чорний, руда лисиця, песець, єнотовидний собака, нутрія та шиншила.

За хутровими тваринами повинна доглядати достатня кількість персоналу з відповідними знаннями видів хутрових тварин, що утримуються, технологій розведення та забою, які використовуються. Зокрема доглядач повинен уміти: розпізнавати стан здоров'я тварин, розуміти значні зміни у поведінці, оцінювати придатність загального середовища для здоров'я та благополуччя хутрових тварин.

При побудові нових огорож, житла та обладнання або при модифікації існуючих необхідно дотримуватися норм щодо здоров'я та благополуччя тварин при їх клітковому утриманні. Необхідний простір для хутрових тварин розраховується відповідно до потреб конкретного виду щодо навколишнього середовища, віку, статі, живої маси та біологічних потреб тварин, враховуючи розмір групи. Слід уникати нестачі простору (перевантаження), які призводять до поведінкових або інших порушень. Технологічні вимоги до розміщення кожного виду хутрових тварин містяться у додатках 1-6 Методичних рекомендацій з утримання хутрових тварин. З метою дотримання вимог Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження" визначено методи забою хутрових тварин (додаток 7 Методичних рекомендацій), які диференційовані залежно від виду тварин.

Вимоги до хутрової і шкіряної продукції містить Інструкція з порядку ветеринарного клеймування шкіряної та хутрової сировини, затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 р. № 52, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2001 р. за № 855/6046. Загальною вимогою є те, що суб'єкт господарювання реалізовує лише ту шкіряну та хутрову сировину, яка пройшла ветеринарно-санітарну оцінку, заклеймована спеціалістами державної служби ветеринарної медицини з оформленням відповідних документів (ветеринарні свідоцтва, довідки тощо), які передбачені Правилами видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 серпня 1997 р. № 27, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 20 серпня 1997 р. за № 326/2130.

Ветеринарно-санітарні вимоги при виробництві, заготівлі, прийманні, зберіганні, транспортуванні й реалізації яєць свійської птиці, ветеринарно-санітарні норми якості і безпеки яєць, порядок проведення ветеринарно-санітарної експертизи, лабораторних досліджень, а також використання продукції, яка підлягає промисловій переробці та знезараженню встановлюють Правила ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001 р. за №850/6041.

Безпека яєць свійської птиці - відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових яєць при їх споживанні у загальноприйнятих кількостях, межі яких встановлюються Міністерством охорони здоров'я України. Партія харчових яєць - це будь-яка кількість яєць одного суб'єкта господарювання, одної категорії (не більше одного вагона), упакованих в однорідну тару, що одночасно доставляється одним видом транспорту і супроводжується одним ветеринарним документом. В одному вагоні допускається наявність яєць одної категорії, але не більше 5 дат сортування. Яйцепродукти - продукти переробки яєць (меланж, білок, жовток, порошок тощо).

Для харчових цілей використовують доброякісні яйця курей, цесарок, перепілок, індиків,, качок та гусей. Реалізація яєць свійської птиці на ринках, за прямими зв'язками та у вільному продажі, а також заготівля і використання качиних та гусячих яєць дозволяються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи. Ветеринарно-санітарній експертизі підлягає вся кількість відібраних яєць. Проводиться зовнішній огляд, визначення маси та овоскопія (визначення якості яєць шляхом просвічування їх овоскопом). При сумнівних результатах яйця розбивають і досліджують їх вміст.

Харчові яйця (промислового виробництва) сортують не пізніше 1 доби після знесення. Яйця, які заготовляються суб'єктами господарювання, доставляються до пункту сортування протягом 1 доби і сортуються не пізніше ніж через 2 доби як столові. До реалізації допускаються яйця птиці без механічних пошкоджень, з висотою повітряної камери не більше 9 мм (для курячих яєць), з щільним, що просвітлюється, білком і щільним малопомітним, який займає центральне положення, або трохи рухомим жовтком та з незакінченим терміном зберігання.

Найпоширенішим продуктом у роздрібній торгівлі є яйця курей. Курячі харчові яйця залежно від термінів зберігання та якості поділяють на дієтичні та столові. До дієтичних відносять яйця, термін зберігання яких не перевищує 7 діб, не враховуючи дня знесення, при температурі не вище +20 *С і не нижче 0 °С. До столових відносять яйця, термін зберігання яких не перевищує 25 діб, не враховуючи дня знесення, при температурі не вище +20 °С, а також яйця і які зберігались у холодильниках не більше 120 діб при температурі від 0 до -2 *С і відносній вологості 85-88%, Дієтичні яйця маркуються червоною, а столові - синьою фарбою, яка дозволена Міністерством охорони здоров'я України. Яйця маркують штампом круглої форми діаметром 12 мм або овальної форми розміром 15 * 10 мм. На штампі для дієтичних яєць позначають категорію і дату сортування (число та місяць), а для столових - тільки категорію. Висота цифр на штампі дати сортування 3 мм, а цифр категорії - 5 мм. Категорії дієтичних та столових яєць позначають: добірна - "Д", перша - "1", друга - "2".

Однією з підгалузей тваринництва є шовківництво, яке включає виробництво коконів тутового шовкопряду для повнішого забезпечення переробної промисловості шовкосировиною. З метою "реанімування" виробництва цієї тваринницької продукції було прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про збільшення виробництва коконів тутового шовкопряду в 1992-1995 роках" від 2 березня 1992 р. № 105. Було передбачено здійснити цілий ряд заходів для підвищення ефективності шовківництва: вжити заходів до зміцнення кормової бази шовківництва, відновлення малопродуктивних плантацій шовковиці та поліпшення догляду за ними; організувати у спеціалізованих шовківницьких господарствах вирощування необхідної кількості садивного матеріалу шовковиці; установити контроль за списанням насаджень шовковиці та не допускати їх самовільного викорчовування. До кожної з областей було доведено план поставки у державні ресурси коконів тутового шовкопряду/

З метою підвищення матеріальної заінтересованості шовківницьких підприємств було прийнято Порядок використання коштів державного бюджету України, що спрямовуються для фінансової підтримки виробництва продукції шовківництва, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 22 липня 2005 р. № 334. Відповідно до цього Порядку бюджетні асигнування передбачено спрямовувати шовкопідприємствам для часткового відшкодування витрат на проведення всього комплексу технологічних робіт з виробництва та заготівлі коконів, грени тутового шовкопряду та придбання технічних засобів. Часткове відшкодування витрат відповідно до плану використання бюджетних коштів, затвердженого шовкопідприємствами та погодженого Мінагрополітики України, передбачено здійснювати у межах: 1) до 50 гривень за 1 кг на виробництво та заготівлю коконів тутового шовкопряду; 2) до 1800 гривень за 1 кг на виробництво грени тутового шовкопряду.