Розділ 20. Правове регулювання галузі тваринництва

Аграрне право України

Таким чином, у племінних господарствах ведуть індивідуальний облік походження і продуктивності тварин усіх статевовікових груп. Форми племінного обліку тварин ведуть спеціалісти суб'єктів племінної справи у тваринництві незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності до вибуття тварини, після чого передаються і зберігаються в архіві.

Племінний облік має свої особливості залежно від виду сільськогосподарських тварин і здійснюється на основі таких нормативних документів: 1) Інструкції з ведення племінного обліку в молочному і молочно-м'ясному скотарстві, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 30 грудня 2003 р. № 474, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 січня 2004 р. за № 96/8695; 2) Інструкції з ведення племінного обліку в м'ясному скотарстві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 6 червня 2002 р. № 154, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 червня 2002 р. за № 517/6805; 3) Інструкції з ведення племінного обліку у свинарстві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 17 грудня 2002 р. № 396, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за № 1028/7316; 4) Інструкції з ведення племінного обліку в конярстві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 15 жовтня 2003 р. № 364, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2003 р. за № 993/8314; 5) Інструкції з ведення племінного обліку у вівчарстві та козівництві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 16 липня 2003 р. № 242, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2003 р. за № 680/8001; 6) Інструкції з ведення племінного обліку в птахівництві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 22 червня 2001 р. № 179, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001 р. за № 847/6038; 7) Інструкції з ведення племінного обліку в звірівництві та кролівництві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 25 вересня 2003 р. № 351, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2003 р. за № 934/8255; 8) Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів), затверджених наказом Мінагрополітики України від 20 вересня 2000 р. № 185/83, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2000 р. за № 739/4960.

Як зазначалося вище, необхідною складовою племінного обліку є ідентифікація і реєстрація племінних тварин. Обов'язковість проведення цих операцій встановлюється законом. Так, у ст. 10 Закону України "Про племінну справу у тваринництві" встановлюються обов'язкові вимоги щодо ідентифікації, а у ст. 11 цього Закону - щодо державної реєстрації племінних тварин і племінних стад. Ідентифікації і реєстрації підлягають усі тварини, які перебувають, розводяться або утримуються на території України.

Ідентифікація тварин - це процес їх нумерації, присвоєння кличок, фотографування тощо, що забезпечує можливість формування інформації про кожну тварину зокрема та встановлення відповідності цієї інформації даній тварині. Тварині присвоюється індивідуальний ідентифікаційний номер, який не змінюється протягом її життя та є унікальним у межах одного виду тварин.

Державна реєстрація племінних тварин і племінних стад - це внесення даних про племінних тварин і племінні стада відповідно до державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру з метою формування відповідної бази даних про племінні ресурси. Державні книги племінних тварин представляють інформаційні бази даних про племінних тварин, а Державний племінний реєстр - це інформаційна база даних про племінні стада. Процедура ведення Державного племінного реєстру здійснюється відповідно до Положення про Державний племінний реєстр, затвердженого наказом Мінагрополітики України і УААН від 20 травня 2002 р. № 134/40 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10 червня 2002 р. за № 488/6776.

У зв'язку з прийняттям 4 червня 2009 р. Закону України " Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" з 1 січня 2010 р. заплановано ввести Єдиний державний реєстр тварин, який є електронною базою даних про ідентифікованих тварин, їх власників, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин. Водночас введення єдиної електронної системи обліку племінних тварин потребуватиме не лише значних матеріальних витрат у набутті електронних носіїв усіма племінними господарствами і об'єднання їх у єдину систему, а й створення нових або внесення відповідних змін до цілої низки існуючих підзаконних актів, які нині деталізують загальні вимоги до ідентифікації й деталізації племінних тварин. Такий стан дещо перешкоджатиме введенню цієї дійсно прогресивної системи і ставить під сумнів початок дії Єдиного державного реєстру тварин саме з початку 2010 р.

Процедура ідентифікації і державної реєстрації має свої особливості залежно від виду сільськогосподарських тварин. Ці особливості виокремлено у низці відповідних положень, які у своїй сукупності охоплюють правову регламентацію цілісного процесу ідентифікації і державної реєстрації племінних тварин: 1) Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, затверджене наказом Мінагрополітики України від 17 вересня 2003 р. № 342 (у редакції наказу Мінагрополітики від 29 червня 2005 р. № 289), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2003 р. за № 909/8230; 2) Положення про ідентифікацію та реєстрацію свиней, затверджене наказом Мінагрополітики України від 31 грудня 2004 р. № 497, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26 січня 2005 р. за № 103/10383; 3) Положення про ідентифікацію та реєстрацію коней, затверджене наказом Мінагрополітики України від 31 грудня 2004 р. № 496 (у редакції наказу Мінагрополітики від 1 лютого 2005 р. № 49), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2005 р. за № 362/10642; 4) Положення про ідентифікацію та реєстрацію овець і кіз, затверджене наказом Мінагрополітики України від 31 грудня 2004 р. № 498, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26 січня 2005 р. за № 102/10382. На жаль, не розроблено положень про ідентифікацію і реєстрацію інших видів тварин, зокрема кролів і хутряних звірів, сільськогосподарської птиці.

Слід зазначити, що в Україні функціонує спеціальний державний орган, який координує роботу з ідентифікації і реєстрації тварин, - Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", створене наказом Міністерства аграрної політики України від 29 липня 2002 р. № 213. Цей орган постачає племінні господарства відповідними формами обліку тварин та використаних і знятих з тварин бирок, паспортів великої рогатої худоби і ветеринарних карток тощо.

Для окремих видів сільськогосподарських тварин (великої рогатої худоби) встановлено необхідність мати паспорта і ветеринарні картки до паспорта, процедуру одержання яких врегульовують Положення про паспорт великої рогатої худоби, затверджене наказом Мінагрополітики України від 17 вересня 2003 р. №342, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2003 р. за № 910/8231, а також Положення про ветеринарну картку до паспорта великої рогатої худоби, затверджене зазначеним наказом Мінагрополітики України від 17 вересня 2003 р. № 342, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2003 р. за №911/8232.

Паспорт великої рогатої худоби - це документ, виданий Агентством з ідентифікації і реєстрації тварин, що містить дані стосовно тварини, її переміщення, власників або утримувачів, місцезнаходження і реєстрації в Реєстрі тварин та є супровідним документом при будь-якому переміщенні тварини. Паспорт є безстроковим. Обмін паспорта проводиться у разі, якщо: власником були встановлені розбіжності в записах паспорта із записами книги обліку тварин; паспорт став непридатним для користування. У разі втрати паспорта здійснюється оформлення та видача нового паспорта. Обмін та видача нового паспорта замість втраченого проводиться Агентством з ідентифікації і реєстрації тварин через уповноваженого агента з ідентифікації.

Загалом забороняється переміщення тварини з господарства в інше господарство (за винятком переміщення тварин на ветсанзавод чи інше місце утилізації) без наявності паспорта великої рогатої худоби з ветеринарною карткою. Ветеринарна картка до паспорта великої рогатої худоби - документ, що засвідчує дані щодо ветеринарно-санітарного стану господарства, де перебуває тварина, та стану здоров'я тварини, факт проведення вакцинацій, діагностичних досліджень і профілактичних обробок та є додатком до паспорта великої рогатої худоби.

Ветеринарні картки бувають двох кольорів: зеленого і жовтого. Ветеринарна картка зеленого кольору видається тільки на здорову тварину, тоді як ветеринарна картка жовтого кольору видається на тварин, які є не придатними для подальшого розведення і направляються на забійні підприємства. Забороняється використання тварин для відтворення та приймання і продаж молока, молочної сировини від тварин, на яких видана ветеринарна картка жовтого кольору.

Відповідність племінних (генетичних) ресурсів установленим вимогам засвідчується племінним свідоцтвом (сертифікатом), видача якого регламентується Положенням про племінне свідоцтво (сертифікат), затвердженим наказом Мінагрополітики України від 29 грудня 2002 р. № 426, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 січня 2003 р. за № 55/7376. Племінне свідоцтво (сертифікат) - документ установленої форми про походження, продуктивність, тип та інші якості племінних (генетичних) ресурсів, складений на основі даних офіційного обліку продуктивності, імуногенетичного контролю та офіційної класифікації (оцінки) за типом. Зразки свідоцтв затверджуються Міністерством аграрної політики України. Наявність свідоцтва на племінні (генетичні) ресурси обов'язкова у таких випадках: 1) при реалізації для відтворення на внутрішньому і зовнішньому ринках; 2) при переміщеннях коней з метою проведення їх випробування, участі у змаганнях та парувальній кампанії. Свідоцтво заповнюється та видається на замовлення власника племінних (генетичних) ресурсів держплемінспектором району. Контроль за оборотом племінних сертифікатів здійснює Головна державна племінна інспекція Міністерства аграрної політики України, керівником якої одночасно є начальник Департаменту ринків продукції тваринництва Мінагрополітики. Правовою основою обороту племінних свідоцтв виступає Інструкція з порядку обліку, видачі, зберігання та витрачання бланків племінних свідоцтв (сертифікатів), затверджена наказом Мінагрополітики України від 20 травня 2004 р. № 171, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 травня 2004 р. за №667/9266.

Ведення племінної справи у тваринництві неможливе без існування оцінки індивідуальних продуктивних і племінних якостей Тварин, яка здійснюється шляхом процедури бонітування племінних тварин. Бонітування - це індивідуальна комплексна оцінка тварин за племінними і продуктивними якостями, яка проводиться в усіх господарствах, що мають племінних тварин, незалежно від форми власності. Метою бонітування є визначення комплексного класу тварин, залежно від якого визначається їх племінне та виробниче призначення і раціональне використання. Звичайно, що наявність видового і навіть породного поділу тварин зумовлює відмінності у методиках оцінки їх племінних і продуктивних властивостей.

Тому правове регулювання процесу бонітування є диференційованим з урахуванням зазначених особливостей, що викладено у таких інструктивних документах: 1) Інструкція з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м'ясних порід, затверджена наказом Мінагрополітики від 30 грудня 2003 р. № 474, зареєстрована в Мін'юсті України 21 січня 2004 р. за № 95/8694; 2) Інструкція з бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід, затверджена наказом Мінагрополітики від 6 червня 2002 р. № 154, зареєстрована в Мін'юсті України 19 червня 2002 р. за № 516/6804; 3) Інструкція з бонітування свиней, затверджена наказом Мінагрополітики від 17 грудня 2002 р. № 396, зареєстрована в Мін'юсті України 29 грудня 2002 р. за № 1027/7315; 4) Інструкція з бонітування овець, затверджена наказом Мінагрополітики від 16 липня 2003 р. № 242, зареєстрована в Мін'юсті України 5 серпня 2003 р. за № 679/8000; 5) Інструкція з бонітування племінних коней, затверджена наказом Мінагрополітики від 15 жовтня 2003 р. № 364, зареєстрована в Мін'юсті України 30 жовтня 2003 р. за №992/8313; 6) Інструкція з бонітування кролів, затверджена наказом Мінагрополітики України від 25 вересня 2003 р. № 351, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2003 р. за № 933/8254; 7) Інструкція з бонітування норок, лисиць, песців, тхорів, єнотовидних собак, нутрій кліткового розведення, затверджена наказом Мінагрополітики України від 25 вересня 2003 р. № 351, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2003 р. за № 933/8253; 8) Інструкція з бонітування сільськогосподарської птиці, затверджена наказом Мінагрополітики України від 22 червня 2001 р. № 179, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001 р. за № 846/6037; 9) Технологічні вимоги до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів), затверджені наказом Мінагрополітики від 20 вересня 2000 р. № 185/83, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2000 р. за № 739/4960.

Племінних тварин оцінюють також за якістю їхньої продукції. Здійснюється ця процедура на підставі Інструкції з оцінки якості молока корів, овець та кіз у племінному тваринництві, затвердженої наказом Мінагрополітики від 14 липня 2008 р. №421, зареєстрованої в Мін'юсті України 1 серпня 2008 р. за № 715/15406, а також Інструкції з оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства в умовах спеціалізованих контрольно-випробувальних станцій, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 6 серпня 2004 р. № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2004 р. за № 1048/9647.

Важливим елементом племінної справи є розповсюдження племінних ресурсів шляхом штучного осіменіння тварин. Штучне осіменіння - це основний і найдосконаліший біотехнологічний метод якісного поліпшення поголів'я при використанні сперми високопродуктивних плідників як власних порід, так і кращого світового генофонду. Процедуру штучного осіменіння різних видів тварин детально регламентують такі нормативно-правові акти: 1) Інструкція зі штучного осіменіння корів і телиць, затверджена наказом Мінагрополітики України від 1 серпня 2001 р. № 30, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2001 р. за № 852/6043; 2) Інструкція зі штучного осіменіння свиней, затверджена наказом Мінагрополітики України від 13 грудня 2002 р. № 395, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2003 р. за № 104/7425; 3) Інструкція зі штучного осіменіння овець і кіз, затверджена наказом Мінагрополітики України № 395 від 13 грудня 2002 р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2003 р. за № 104/7425; 4) Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 січня 2008 р. № 4, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 січня 2008 р. за №64/14755.

Поряд з цим галузь штучного осіменіння потребує державної підтримки. Для створення передумов для стабілізації ситуації в галузі тваринництва та сприятливих умов для її розвитку, відкриття і забезпечення обладнанням нових пунктів зі штучного осіменіння було прийнято наказ Міністерства аграрної політики України "Про поліпшення матеріально-технічної бази підприємств (об'єднань) по племінній справі в тваринництві для створення пунктів штучного осіменіння маточного поголів'я великої рогатої худоби" від 24 травня 2005 р. № 226.

На збільшення обсягів штучного осіменіння маточного поголів'я великої рогатої худоби в господарствах України всіх форм власності, у тому числі і в особистих селянських господарствах з метою створення передумов для стабілізації в галузі тваринництва, комплексного зооветеринарного обслуговування сільськогосподарських тварин та здійснення профілактичних ветеринарних заходів спрямовано також дію наказу Мінагрополітики України "Щодо вдосконалення надання сервісних послуг в усіх категоріях господарств у проведенні штучного осіменіння сільськогосподарських тварин та профілактики ветеринарних заходів" від 16 серпня 2005 р. № 384.


3. Правові засади виробництва молока і м'яса


Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аграрне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 20. Правове регулювання галузі тваринництва“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Загальна частина

  • Модуль 1. Загальні положення аграрного права

  • Розділ 2. Аграрне право як самостійна галузь права України

  • 5. Система аграрного права

  • 6. Поняття, види і зміст аграрних правовідносин

  • Розділ 3. Джерела аграрного права

  • Розділ 4. Загальна характеристика суб'єктів аграрного права

  • Модуль 2. Правові засади реформування земельних та майнових відносин

  • Розділ 6. Правове регулювання паювання земель в аграрному секторі економіки

  • Розділ 7. Правове регулювання паювання майна

  • Модуль 3. Правові засади управління в АПК та відповідальність за правопорушення

  • Розділ 9. Державні сільськогосподарські інспекції-органи державного контролю в АПК

  • Розділ 10. Юридична відповідальність за правопорушення в аграрному секторі економіки України

  • ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

  • Модуль 4. Правове становище окремих суб'єктів господарювання в сільському господарстві

  • Розділ 12. Правові засади діяльності сільськогосподарських кооперативів

  • Розділ 13. Правове становище фермерських господарств

  • Розділ 14. Правове становище сільськогосподарських товариств

  • Розділ 15. Правові засади діяльності приватно-орендних сільськогосподарських підприємств

  • Розділ 16. Правове регулювання ведення особистого селянського господарства

  • Модуль 5. Правове регулювання виробничо-господарської та окремих видів діяльності у сільському господарстві

  • Розділ 18. Правове регулювання якості та безпечності сільськогосподарської продукції

  • Розділ 19. Правове регулювання рослинництва

  • Розділ 20. Правове регулювання галузі тваринництва
  • Розділ 21. Правове регулювання ветеринарної справи в Україні

  • Розділ 22. Правове забезпечення сільськогосподарського дорадництва

  • Модуль 6. Правове регулювання ринкових відносин в АПК

  • Розділ 24. Правове регулювання ринку зерна

  • Розділ 25. Аграрно-договірні відносини

  • Розділ 26. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств

  • Модуль 7. Правове регулювання фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств

  • Розділ 28. Правове регулювання страхування у сільському господарстві

  • Розділ 29. Правове регулювання інвестицій у сільське господарство

  • Модуль 8. Правове регулювання соціального розвитку села і аграрних трудових відносин

  • Розділ 31. Особливості правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах

  • Розділ 32. Правове регулювання охорони праці в сільському господарстві

  • Модуль 9. Правове регулювання використання природних ресурсів у сільському господарстві

  • Розділ 34. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення

  • СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

  • Модуль 10. Аграрне законодавство зарубіжних країн

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи