Розділ «Модуль 3. Правові засади управління в АПК та відповідальність за правопорушення»

Аграрне право України

- організація роботи з питань насінництва і розсадництва, сортовипробування і захисту рослин, племінної справи, наукового і кадрового забезпечення, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці та техніки безпеки.

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою відповідної державної адміністрації за погодженням з міністерством.

Управління агропромислового розвитку районної держадміністрації Є її структурним підрозділом, підзвітним та підконтрольним голові районної державної адміністрації, Головному управлінню агропромислового розвитку обласної держадміністрації і Міністерству аграрної політики України.

Основними завданнями управління є:

- участь у реалізації державної аграрної та соціальної політики на селі, проведення аналізу тенденцій і прогнозування процесу розвитку галузей агропромислового виробництва і сільських територій;

- створення належних умов для організації виробництва і збуту сільськогосподарської продукції та продовольства, сприяння розвитку ринкової інфраструктури, а також проведення моніторингу агропродовольчого ринку;

- участь у межах своїх повноважень у здійсненні заходів з питань збереження, відтворення та раціонального використання земельних, водних та інших природних ресурсів, охорони праці і техніки безпеки.

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням із заступником голови обласної держадміністрації та начальником Головного управління агропромислового розвитку обласної держадміністрації.

Зазначені Управління є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.


3. Інші органи державного управління у галузі сільського господарства


У сучасних умовах забезпечення виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції та формування належних умов екологобезпечного середовища проживання, праці та відпочинку населення є найважливішим завданням держави. Тому серед органів державного управління в галузі сільського господарства пріоритетне місце посідає Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди), яке діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1524. Це міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки.

До основних завдань Мінприроди належать: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), розвитку мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, зокрема за використанням та охороною земель.

Оскільки першочерговим завданням сільського господарства України є забезпечення національної продовольчої безпеки, то контроль за якістю і безпечністю сільськогосподарської продукції належить також до компетенції Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт). утвореного Указом Президента України від 18 березня 2003 р. № 225.

Держспоживстандарт у межах своїх повноважень: розробляє проекти нормативно-правових актів щодо впровадження відповідно до міжнародних стандартів систем управління якістю та систем управління довкіллям на підприємствах, а також стосовно державної підтримки їх впровадження; організовує та проводить моніторинг якості продукції, впровадження систем управління якістю на підприємствах; організовує інформаційне забезпечення підприємств з питань управління якістю та довкіллям; встановлює порядок атестації виробництва підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції, організовує та проводить таку атестацію; здійснює державну реєстрацію нормативних документів, що встановлюють порядок і умови використання, утилізації та знищення неякісної та небезпечної продукції, атестації підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу такої продукції; здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства у сфері регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами; вживає в межах своєї компетенції заходів щодо вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішньому ринку; бере участь у роботі відповідних міжнародних організацій із захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, якості продукції; здійснює заходи щодо галузевого співробітництва України з Європейським Союзом (ЄС), у межах своїх повноважень забезпечує виконання Україною зобов'язань за Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, адаптацію законодавства України до законодавства ЄС, виконання інших заходів щодо інтеграції України до ЄС, виконання інших функцій.

Держспоживстандарт України має право: давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення; перевіряти та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг; відбирати в установленому порядку у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці виробництва; припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів - до усунення суб'єктами господарської діяльності виявлених недоліків; забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізовувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, в разі: відсутності сертифіката відповідності та/або декларації про відповідність чи свідоцтва про визнання відповідності (або копій цих документів); невідповідності продукції вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності тощо.

Умовно всі інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державне управління у галузі сільського господарства, можна розподілити на ті, діяльність яких координується міністром аграрної політики, та ті, діяльність яких координується Кабінетом Міністрів України через міністра охорони навколишнього природного середовища. До першої групи можна віднести Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини) та Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп), які раніше входили до складу Міністерства аграрної політики України на правах урядових органів державного управління.

До другої групи можна віднести Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем), Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп) та Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп). Діяльність зазначених органів лише опосередковано пов'язана з сільськогосподарським виробництвом.

Всі вони є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Комітети очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Згідно із Законом України "Про ветеринарну медицину" функції адміністрації ветеринарної медицини України здійснює Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини), положення про який затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1075.

Основними завданнями Держкомветмедицини є:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аграрне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модуль 3. Правові засади управління в АПК та відповідальність за правопорушення“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Загальна частина

  • Модуль 1. Загальні положення аграрного права

  • Розділ 2. Аграрне право як самостійна галузь права України

  • 5. Система аграрного права

  • 6. Поняття, види і зміст аграрних правовідносин

  • Розділ 3. Джерела аграрного права

  • Розділ 4. Загальна характеристика суб'єктів аграрного права

  • Модуль 2. Правові засади реформування земельних та майнових відносин

  • Розділ 6. Правове регулювання паювання земель в аграрному секторі економіки

  • Розділ 7. Правове регулювання паювання майна

  • Модуль 3. Правові засади управління в АПК та відповідальність за правопорушення
  • Розділ 9. Державні сільськогосподарські інспекції-органи державного контролю в АПК

  • Розділ 10. Юридична відповідальність за правопорушення в аграрному секторі економіки України

  • ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

  • Модуль 4. Правове становище окремих суб'єктів господарювання в сільському господарстві

  • Розділ 12. Правові засади діяльності сільськогосподарських кооперативів

  • Розділ 13. Правове становище фермерських господарств

  • Розділ 14. Правове становище сільськогосподарських товариств

  • Розділ 15. Правові засади діяльності приватно-орендних сільськогосподарських підприємств

  • Розділ 16. Правове регулювання ведення особистого селянського господарства

  • Модуль 5. Правове регулювання виробничо-господарської та окремих видів діяльності у сільському господарстві

  • Розділ 18. Правове регулювання якості та безпечності сільськогосподарської продукції

  • Розділ 19. Правове регулювання рослинництва

  • Розділ 20. Правове регулювання галузі тваринництва

  • Розділ 21. Правове регулювання ветеринарної справи в Україні

  • Розділ 22. Правове забезпечення сільськогосподарського дорадництва

  • Модуль 6. Правове регулювання ринкових відносин в АПК

  • Розділ 24. Правове регулювання ринку зерна

  • Розділ 25. Аграрно-договірні відносини

  • Розділ 26. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств

  • Модуль 7. Правове регулювання фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств

  • Розділ 28. Правове регулювання страхування у сільському господарстві

  • Розділ 29. Правове регулювання інвестицій у сільське господарство

  • Модуль 8. Правове регулювання соціального розвитку села і аграрних трудових відносин

  • Розділ 31. Особливості правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах

  • Розділ 32. Правове регулювання охорони праці в сільському господарстві

  • Модуль 9. Правове регулювання використання природних ресурсів у сільському господарстві

  • Розділ 34. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення

  • СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

  • Модуль 10. Аграрне законодавство зарубіжних країн

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи