Розділ 7. Правове регулювання паювання майна

5. Правове регулювання використання майнових паїв

Іншою нагальною проблемою, що потребувала вирішення, було визначення подальшої долі майнових паїв, не витребуваних у натурі їх власниками. На той час витребували майно з пайового фонду лише окремі власники майнових паїв або їх спадкоємці. Причин такого стану є декілька. По-перше, високоліквідного майна (грошові кошти, трактори й автомобілі, поголів'я тварин, насіннєвий фонд, корми тощо), яке можна ефективно використати після одержання в рахунок майнового паю, фізично не може вистачити порівну для всіх селян-співвласників майнового комплексу колишнього КСП. По-друге, низьколіквідне майно (як-то тваринницькі приміщення та обладнання для них), частка якого у пайовому фонді завдяки високій балансовій вартості є значною, складно використовувати поодинці. Наприклад, у результаті перепаювання власнику майнового сертифікату у рахунок паю було виділено десяту частину корівника. Безсумнівним є той факт, що великої потреби у цьому майні особа-співвласник майна КСП не відчуває, адже його ефективне використання за цільовим призначенням можливе лише у разі цілісного застосовування за умови повного заповнення худобою. По-третє, вагома кількість майнових паїв залишилася невитребуваною внаслідок смерті поодиноких осіб похилого віку за відсутності спадкоємців. По-четверте, через відсутність достатньої роз'яснювальної роботи з боку державних органів, а також відому інертність селянських мас до нововведень майнові паї так і залишилися невитребуваними.

У результаті велика частина засобів виробництва виявилася незадіяною у процесі сільськогосподарського виробництва. З метою подолання зазначених негативних наслідків процесу перепаювання Міністерством аграрної політики України було прийнято цілу низку рекомендаційних актів. Наказом від 6 квітня 2001р. № 96 було затверджено Рекомендації щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном.

Для врегулювання відносин між співвласниками невитребуваного майна Рекомендаціями запропоновано укладення договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності. У цьому договорі визначається особа, уповноважена від імені всіх співвласників майна на представлення їх інтересів при укладанні в подальшому цивільно-правових договорів. Укладання таких договорів, спрямованих на використання майна пайового фонду відбувається за рішенням зборів співвласників, які доручають уповноваженому їх підписання від імені співвласників. Форму договорів про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, наведено у додатку до зазначених Рекомендацій.

Способи використання майна співвласників було визначено Рекомендаціями щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 9 квітня 2001 р. № 97 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Мінагрополітики від 1 липня 2003 р. № 210): 1) частина інвентарних об'єктів, які задіяні у виробничому процесі, передається в оренду суб'єкту підприємницької діяльності на підставі договору оренди, форма якого наводиться у додатку; 2) частина інвентарних об'єктів, які не використовуються у виробництві в даний час, але надалі можуть бути використані, передається користувачеві майна на зберігання на підставі договору схову; 3) частина інвентарних об'єктів, які не задіяні у виробничому процесі і не мають перспективи використання, за рішенням співвласників може бути демонтована і ліквідована. При цьому матеріали від демонтажу за їх ліквідаційною вартістю включаються до пайового фонду або видаються співвласникам у рахунок їх майнових паїв.

Оборотні засоби, які ввійшли до пайового фонду, підлягають викупу орендарем на умовах товарного кредиту. Договір оренди частини майна, яке перебуває у спільній частковій власності, рекомендовано укладати на термін, який відповідає терміну оренди землі. Форми договорів оренди, схову та купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності, наведені у додатках до Рекомендацій.

Рекомендовано також диференціювати орендну плату за користування майном на дві частини: 1) премію власнику майна в розмірі не менше 1% від вартості паю, яка виплачується власнику майна в грошовій, натуральній формі чи послугами за домовленістю сторін; 2) амортизаційну складову в розмірі амортизаційних відрахувань на орендоване майно, яка є джерелом формування фонду відтворення орендованих основних засобів. Під амортизацією розуміється щорічна вартість зносу основних засобів. Наприклад, за технічними характеристиками заводу-виготовлювача трактор вартістю 200 тис. грн має максимальний строк експлуатації 10 років. Це означає, що вартість такого трактора буде щорічно пропорційно переноситися на вартість виробленої продукції. Кожен рік вартість трактора зменшуватиметься на 20 тис. грн аж до повного його зносу через 10 років.

Тому пропозиція покласти на орендаря обов'язок створювати фонд відтворення орендованого майна є прогресивною. Під час експлуатації основні засоби посилено зношуються і тому потребують капітального і поточного ремонтів. Цілком логічним є те, щоб орендар відраховував кошти у спеціальний фонд у розмірі щорічного зносу орендованих основних засобів.

Порядок використання фонду відтворення орендованих основних засобів регламентується Тимчасовим положенням про фонд відтворення орендованих основних засобів, затвердженим зазначеним наказом Мінагрополітики України від 9 квітня 2001 р. № 97. Відповідно до цього положення розмір відрахувань встановлюється договором оренди залежно від складу і вартості орендованого майна. Кошти Фонду можуть використовуватись як для реконструкції та поліпшення орендованих основних засобів, так і для розширення виробництва, тобто придбання нових основних засобів чи модернізації діючих.

Пізніше наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2003 р. № 210 Тимчасове положення про фонд відтворення орендованих основних засобів було перейменоване на Примірне положення про фонд відтворення орендованих основних засобів. При цьому зміни відбулися лише щодо назви фонду: зміст обох положень залишився ідентичним.

Одним із напрямів використання майнових паїв є запропонований Мінагрополітики України шлях створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів відповідно до Рекомендацій щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з використанням майнових паїв або часток в майні, що знаходиться у спільній частковій власності колишніх членів реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом від 18 березня 2003 р. № 67. Рекомендації застосовуються у випадках, коли співвласники майна пайового фонду або майна спільної часткової власності колишніх членів реорганізованих КСП разом отримують у натурі належні їм майнові паї або частки у спільному майні і мають намір створити неприбуткові сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, в яких власник майнових паїв або частки у спільному майні та споживач цих послуг поєднуються в одній особі.

Нарешті, 20 травня 2008 р. Міністерство аграрної політики України прийняло Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств (далі - Рекомендації), затверджені наказом № 315 на зміну попередніх рекомендацій, затверджених наказом від 6 квітня 2001 р. № 96. На відміну від минулих рекомендацій, не йдеться про Спілку співвласників. Вищим органом співвласників майнових паїв визнаються збори. Визначено правомочність цих зборів, рішення яких приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

При цьому обов'язковість обрання Уповноваженого як особи, наділеної найвищими виконавчими повноваження з розпорядження спільним майном, втратило імперативність. Віддаючи можливість обрання Уповноваженого на розсуд зборів співвласників, Рекомендації, крім фізичних осіб-співвласників майнових паїв, дали змогу обирати Уповноваженим будь-яку фізичну чи юридичну особу. Також, якщо раніше вихід зі Спілки співвласників здійснювався на загальних засадах, визначених законодавством, то тепер процедуру виділення майнових паїв у натурі регламентовано окремим розділом Рекомендацій. Щодо інших положень принципових розбіжностей не спостерігається.

Позитивним моментом є те, що у додатку до Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 9 квітня 2001 р. № 97, наведено форму договору оренди спільного майна співвласників майнових паїв. Договір не є типовим, але він має важливе значення в умовах сьогодення. По-перше, застосування цієї форми договору дає змогу уніфікувати механізм правового регулювання оренди майнових паїв у цілому на території України. По-друге, чинний цивільно-правовий договір майнового найму не відбиває особливостей такого специфічного предмета, як майнові паї, що вимагає його аграрно-правового регулювання.

Водночас орендна модель, закладена у форму договору, не позбавлена окремих недоліків. Наприклад, предметом договору визначено лише основні засоби (індивідуалізовані речі), за що передбачена орендна плата. Проте до складу майнових паїв входять як основні, так і оборотні засоби. Як свідчить практика аграрно-орендних відносин, орендарі користуються оборотними засобами (поголів'ям продуктивних тварин, насінням, кормами тощо), не сплачуючи за них. Такий стан ущемляє права власників майнових паїв, дозволяючи орендарям за їх рахунок одержувати додаткові доходи.

Законодавство передбачає варіант викупу орендарем оборотних засобів на умовах товарного кредиту за договором купівлі-продажу майна, що знаходиться в спільній частковій власності, форма якого також наведена у додатку до Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 9 квітня 2001 р. № 97. Проте ця норма має індикативний (рекомендаційний) характер, а тому не береться орендарем до уваги. Це становить ще один негативний момент, адже згадувані договори не мають нормативного характеру через відсутність реєстрації у Міністерстві юстиції України.