Розділ «ЧАСТИНА 2. СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА»

У широкому розумінні інформаційне протиборство - це форма боротьби, що являє собою сукупність спеціальних (політичних, економічних, дипломатичних, технологічних, військових та інших) методів, способів і засобів вигідного впливу на інформаційну сферу об'єкта зацікавленості та захисту власної в інтересах досягнення поставлених цілей.

У вузькому розумінні інформаційне протиборство (у військовій, оборонній сферах) - це комплекс заходів інформаційного характеру, здійснюваних з метою захоплення й утримання стратегічної ініціативи, досягнення інформаційної переваги над супротивником і створення сприятливого пропагандистського підґрунтя під час підготовки й ведення бойової й іншої діяльності збройних сил.

Види ІП: інформаційно-технічне й інформаційно-психологічне (ІПП). Головними об'єктами впливу інформаційно-технічного протиборства е системи телекомунікацій і зв'язку, радіоелектронні засоби тощо. Об'єктом інформаційно-психологічного впливу залишаються свідомість і психіка населення й особового складу збройних сил, спецслужб противника та системи формування суспільної думки і прийняття стратегічних рішень.

ІПВ передбачає цілеспрямовану розробку та поширення спеціальної актуальної інформації, здатної зробити безпосередній або непрямий вплив на суспільну свідомість, психологію і поведінку населення, військовослужбовців. При цьому інформація психологічного і пропагандистського типу може бути не тільки усного, друкованого, письмового, аудіо та візуального походження, а й екстрасенсорного, телепатичного й іншого, розрахована насамперед на підсвідомість реципієнта впливу.

ІП ведеться на трьох рівнях: стратегічному, оперативному та тактичному. На стратегічному рівні ІП планують і координують найвищі органи державної влади. На оперативному та тактичному рівнях ця діяльність проводиться силами і засобами збройних сил, спецслужб, а також суспільно-політичних інститутів держави.

Інформаційна війна (ІВ) - форма ведення ІП між різними суб'єктами (державами, неурядовими, економічними або іншими структурами), який передбачає проведення комплексу заходів з нанесення шкоди інформаційній сфері конфронтуючої сторони і захисту власної інформаційної безпеки.

Завдання І В:

o створення атмосфери бездуховності, негативного ставлення до культури та історичної спадщини у суспільстві конкурента чи ворога;

o маніпулювання громадською думкою і політичною орієнтацією населення держави з метою створення політичного напруження та стану, близького до хаосу;

o дестабілізація політичних відносин між партіями, об'єднаннями та рухами з метою розпалення конфліктів, стимулювання недовіри, підозри, загострення ворожнечі, боротьби за владу;

o провокування, застосування репресивних дій з боку влади щодо опозиції;

o зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади та управління, інспірація помилкових управлінських рішень;

o введення населення в оману щодо роботи державних органів влади, підрив їх авторитету, дискредитація їхніх дій;

o провокування соціальних, політичних, національно-етнічних і релігійно-конфесійних зіткнень;

o ініціювання страйків, масових заворушень, інших акцій протесту та непокори;

o підрив міжнародного авторитету держави, її співпраці з іншими державами;

o створення чи посилення опозиційних угруповань чи рухів;

o дискредитація фактів історичної, національної самобутності народу; зміна системи цінностей, які визначають спосіб життя і світогляд людей;

o применшення та нівелювання визнаних світових досягнень у науці, техніці та інших галузях, перебільшення значення помилок, недоліків, наслідків хибних дій та некваліфікованих урядових рішень;

o формування передумов до економічної, духовної чи військової поразки, втрати волі до боротьби та перемоги;