б] захист національної економіки від руйнівного впливу іноземної конкуренції.
Для того, щоб розібратись у порівняльних перевагах, наведемо такий приклад. Припустимо, що в даній країні виробляються два товари – А і Б. Національна вартість 1шт. кожного з них дорівнює: товару А = 6 грошових одиниць, товару Б = 5 грошових одиниць. Інтернаціональна вартість відповідно 4 і 2 грошові одиниці. На перший погляд продавати на світовому ринкові нічого, адже при продажу кожної одиниці товару А збиток становить 2 грошові одиниці, а товару Б-3 грошові одиниці. Та, це не зовсім так, як здається. Продавши одну шт. товару А за 4 од. інтернаціональної вартості, можна купити 2 шт. товару Б (4 : 2 = 2). А в національній оцінці 2 шт. товару Б складають 10 грошових одиниць (2 к 5 = 10]. Таким чином, продаючи на світовому ринкові товар А і купуючи товар Б, дана країна на кожній одиниці товару А одержить 4 одиниці національної вартості. Чистої вигоди (10 -6 = 4]. Тому виникає необхідність згортати галузь Б і звільнені ресурси спрямовувати у галузь А. Країна буде одержувати товари Б з меншими затратами, а розвиток галузі А призведе до зростання продуктивності праці і зниження національних затрат, що також поліпшить економічне становище національної економіки.
Теорію порівняльних витрат виробництва розробив ще Д. Рікардо. Сьогодні західними дослідниками вона значно розширена і доопрацьована. Такі загальні принципи формування світових цін. На практиці вони доповнюються дією багатьох специфічних факторів. До них належать:
• зовнішньоторгові та валютні обмеження;
• коливання курсів валюти;
• політика міжнародних монополій;
• біржові спекуляції і т.д.
Водночас, незважаючи на ці різноманітні економічні (а часто і чисто політичні) фактори, які впливають на світове ціноутворення, світовий ринок у цілому (і його складові частини) прагне до рівноваги. Цей стан рівноваги знаходить своє відображення у формуванні інтернаціональних цін виробництва.
Інтернаціональна ціна виробництва свідчить, що рівновеликі затрати капіталу у будь-якій сфері світового господарства приносять підприємцю середній інтернаціональний (тобто рівновеликий) прибуток. Інтернаціональна ціна виробництва формується лише тоді, коли міжгалузева конкуренція у світовому масштабі досягає певного рівня зрілості. Вона є відображенням того факту, що для будь-якого підприємця стає рівновигідним застосувати (вкладати) свій капітал у будь-якій точці земної кулі у будь-якій сфері економіки.
У цьому, зокрема, і проявляється інтернаціоналізація продуктивних сил, розвиток всесвітнього господарства і дія економічних факторів товарного виробництва.
Для національної ж економіки звідси напрошується простий, але дуже важливий висновок: щоб включитись у систему світового господарства і залучити іноземний капітал, треба створити всередині країни такий же правовий, податковий, кредитний і т.п. режим, як і в більшості розвинутих країн світу. Якщо дана країна бажає посилити приплив іноземних капіталів, то слід в деяких сферах (наприклад, податковій) створити пільгові умови. Це особливо важливо зараз для України яка потребує зовнішніх капіталовкладень.
Форми міжнародних економічних взаємозв'язків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування світового ринку. Інтернаціональна вартість і ціна виробництва.“ на сторінці 2. Приємного читання.
