• 3) великі цикли – тривалістю 40-60 років.
Коротко розглянемо їх.
Найчастіше у господарському житті зустрічаються короткі цикли, які зачіпають переважно грошово-кредитну сферу. Вони проявляються як кризи платіжних засобів, кредитного фонду (позичкового капіталу), грошового обороту.
Грошова сфера найбільш чуйно реагує на глибинні зміни в економічній структурі національного господарства, тому багато економічних диспропорцій проявляються передусім у вигляді порушень грошового обігу Оскільки сучасні гроші – це кредитні гроші, то неминуче зачіпається і сфера кредиту.
Середні цикли.
Базисним економічним циклом відтворювального процесу є середній цикл, який має іншу назву – промисловий цикл. Матеріальною основою промислового циклу є фізичне оновлення основного капіталу, насамперед знарядь праці, тобто активнішої частини основних фондів.
Промисловий цикл включає 4 фази:
1) кризу; 2) депресію; 3) пожвавлення; 4) піднесення.
1 фаза – криза (спад) – це момент, коли найбільш яскраво проявляється неспівпадання сукупної пропозиції та сукупного попиту (сукупна пропозиція перевищує сукупний попит). В цей момент спостерігається різке падіння виробництва, зростають запаси нереалізованої продукції, скорочуються замовлення на виробництво і будівництво.
Масовий характер приймають банкротства промислових і торгових фірм. Зростає безробіття. Падають ціни, зменшується заробітна плата. Порушуються кредитні зв'язки, розладнується ринок цінних паперів, падають курси акцій, виникає криза готівки, зростає ставка банківського відсотка.
• 2 фаза – депресія (застій) характеризується тим, що падіння виробництва зупиняється (припиняється), адже воно не безмежне; рівень цін стабілізується, економіка ніби “завмирає" на місці. Проте в цей період відбуваються важливі процеси: поступово зменшуються "розсмоктуються” запаси товарів, падає ставка банківського відсотку, збільшується маса вільного грошового капіталу, розпочинається оновлення основного капіталу.
• 3 фаза – пожвавлення. В цей період оновлення основного капіталу стає масовим. Виробництво розширюється до передкризового рівня. Скорочується безробіття. Пожвавлюється купівельний попит. Починають зростати ціни, збільшуються (до нормального рівня) товарні запаси. Різко зростає попит на кредитні ресурси ("всім потрібні гроші "- безготівкові, кредит, платіжні засоби).
• 4 фаза – піднесення. Під час цієї фази випуск продукції перевищує передкризовий рівень. Ціни підвищуються. Збільшуються товарні запаси, зростають замовлення на нове виробництво і будівництво. Збільшується кредитна заборгованість фірм. Виробництво втрачає зв'язок з динамікою платоспроможного попиту. Економіка прямує до нового спаду. Отже, причина криз – суперечність між виробництвом і споживанням, невідповідність сукупного попиту і сукупної пропозиції, а їх матеріальна основа – оновлення основного капіталу. П. Самуельсон вважає, що економіка розвивається через процвітання і депресію, або стиснення і пожвавлення, експансію і вершину.
Зарубіжні економісти причини економічних циклів ділять на "зовнішні" і "внутрішні". Прихильники "зовнішніх” теорій вбачають корінь економічних циклів в коливаннях факторів, які знаходяться за межами економічної системи, таких як: війни, революції і вибори; зміна цін на нафту, відкриття покладів золота, міграція; відкриття нових земель і природних ресурсів; науково-технічні новації; і навіть плями на сонці і погода. Спад 1973-1975 pp. добре вписується в рамки зовнішньої теорії, а спад 1990-1991 pp. в іракське вторгнення в Кувейт.
Прихильники "внутрішніх” теорій, навпаки, шукають причину циклів в самій економічній системі. Вони твердять, що в кожному піднесенні містяться “зерна" спаду і стиснення, а кожне стиснення економіки несе в собі “насіння7 пожвавлення і піднесення (експансію). І це постійно повторюється. Проявляється це, наприклад, в недостатньому споживанні населення, диспропорціях в економіці, змінах в кредитній політиці. Так, Д. Кейнс і його послідовники вважають, що причиною криз є недостатній попит на товари з боку населення, яке прагне більше заощаджувати на "чорний день".
Б кожній із цих теорій є певне раціональне зерно, деякі елементи істини, але жодне із них не є універсальною, справедливою для всіх часів і країн, вважають Пол А. Самуельсон і Вілья м Д. Нордхаус. До речі, вони відзначають дві головні фази в розвитку економіки: спад (рецесія) і піднесення (пік). У сучасних умовах динаміка середніх циклів стає все складнішою, що пов'язано насамперед з переходом до сучасного типу економічного зростання, який характеризується всебічною інтенсифікацією. Посилюється і вплив грошових криз, які немов би "розрубують" промисловий цикл надвоє, внаслідок чого він набуває такого вигляду (“дабл-ю").
Крім того, частішають структурні кризи, які охоплюють лише частину економіки, переважно традиційні галузі промисловості. Структурні кризи, як правило, триваліші, ніж середні цикли, і хворобливіші, якщо держава не проводить цілеспрямовану структурну політику.
Якщо в XIX ст. і першій половині XX ст. кризи повторювалися через 8-12 років і були більш глибокими, то в 90-х роках від декількох місяців до року. Наприклад, в США спад почався в липні 1990р. і закінчився в березні 1991 р. За цей час ВВП скоротився всього на 1,4%. Особливостями післявоєнних криз (друга половина XX ст. є те, що вони не є такими глибокими, тривалими як раніше). Падіння виробництва відбувалося в умовах зростання цін; після фази пожвавлення не завжди слідувало піднесення, а спад. Причинами цього є: зміни в розподілі новоствореної вартості на користь найманих працівників; встановлення державою мінімального рівня заробітної плати; посилення ролі держави в антицикличному регулюванні; політика прискореної амортизації; швидке моральне старіння знарядь праці, капіталу і товарів довготривалого використання; застосування системи маркетингу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні кризи та їх причини. Циклічність як закономірність розвитку ринкової економіки“ на сторінці 2. Приємного читання.
