У країнах з ринковою економікою існують певні особливості в оплаті праці. Так, у Японії тривалий час основним критерієм оплати праці був вік. Вважалося: чим більший вік у працівника, тим вищий рівень його кваліфікації й оплати. Останнім часом розмір основної заробітної плати визначається за чотирма показниками: вік, стаж, професійний розряд, результативність праці. При цьому вік і стаж роботи служать базою для традиційної й особистої ставки, професіональний розряд і результативність праці – для нової трудової ставки. Всі ці показники оцінюються в балах, а отже, й оплачуються відповідно.
У Франції встановлюються розряди і різні розміри оплати праці. При цьому діапазон таких розмірів досить широкий, що створює стимул для роботи. Оплата персоналізується і залежно від трудового вкладу може зростати удвічі чи втричі. У багатьох країнах оплата диференціюється залежно від якості праці, тобто кваліфікації, посади, спеціальності. Це можна спостерігати на прикладі інженерних кадрів у США, оплата праці яких приблизно вдвічі вища від середньої заробітної плати робітників у цілому. Лише в суддів та адвокатів заробітна плата вища, ніж в інженерів. Щодо інженерів, то заробітна плата кваліфікованих робітників (механіків, ремонтників, будівельників, енергетиків) становить 63%, а напівкваліфікованих і некваліфікованих робітників (складальників, водіїв легкових автомобілів, підручних, різноробочих) – менше 50%.
У Швеції поширена так звана солідарна заробітна плата, або однакова плата за однакову працю, і скорочено розрив між розмірами мінімальної й максимальної заробітної плати.
Це означає, що працівники різних підприємств, маючи однакову кваліфікацію і виконуючи однакову роботу, одержують однакову заробітну плату незалежно від фінансового стану підприємств, тобто від рівня їх рентабельності, прибутковості (збитку). Тут не намагаються поліпшити фінансовий стан підприємства за рахунок зниження заробітної плати. Це змушує підприємців займатися модернізацією підприємств, удосконалювати техніку, технологію, організацію праці, бо інакше – банкрутство. Різниця між найнижчою (90-95 тис. крон) і найвищою (180 тис. крон) заробітною платою становить 2 рази. У Швеції існує найнижчий рівень диференціації заробітної плати у світі.
В Україні різниця між максимальною і мінімальною заробітною платою становила в 2000 р. 6 разів, а міжгалузева диференціація заробітної плати перевищувала 6,5 разів і продовжує стрімко зростати (Урядовий кур'єр, 8.11.2001 р., с. 5). В Україні за останні роки фактично зруйнована система оплати праці. Порушена залежність між затратами праці і її оплатою. Як наслідок зруйнована мотивація до праці, що посилює соціальну напруженість у країні. Кожний новий уряд у своїй програмі обіцяє усунути ці негативні явища і створити належні умови для заробітків тим, хто хоче добре трудитись. Але практично мало що зроблено для реалізації цих обіцянок. За останні 10 (1991-1999 pp.) років в Україні реальна заробітна плата скоротилася в 4 рази і не забезпечувала умов для відтворення робочої сили, не виконувала інших функцій (облікової, стимулюючої). Це було однією з причин, яка стримувала вихід України з кризового стану.
В останні роки, заробітна плата в Україні почала зростати і у 2011 р. склала 2640 грн. Проте, заробітна плата втратила свою стимулюючу функцію, вона стримує науково-технічний прогрес. Справа в тому, що низька заробітна плата не зацікавлює підприємців запроваджувати нову техніку, оскільки збільшення обсягу виробництва можна досягти за рахунок чисельного зростання працівників. Низька вартість робочої сили не сприяє нагромадженню, якісному відтворенню людського капіталу, формуванню страхових фондів, ресурсів пенсійного забезпечення, економічному зростанню.
Якщо в розвинутих країнах питома вага заробітної плати в собівартості продукції становить близько 50%, то в Україні – 8-12%. Між тим, підвищення заробітної плати не лише поліпшує умови життя працюючих і їх сімей, але і збільшує (через оподаткування) надходження в пенсійний фонд, що дає можливість підвищувати пенсії, зменшувати відплив робочої сили із України за кордон, зміцнювати її економіку.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це зарплата, яку одержує працівник у грошовому виразі, наприклад 4,1 тис. доларів на місяць. У 2011 році такою була середня заробітна плата робітників і службовців у США. На величину номінальної заробітної плати впливає вартість робочої сили, наявність безробітних, курс валюти.
За свою заробітну плату працівник купує певну кількість матеріальних і духовних благ. Частину зарплати він витрачає на сплату податків. Кількість придбаних благ залежить від номінальної заробітної плати і цін на товари й послуги, що позначається на реальній заробітній платі. Так, середня місячна заробітна плата робітників і службовців у країнах Заходу зросла з 1970 р. по 2001 р. з 1500 доларів до 2500 доларів, у Японії – з 1035 до 2700 доларів.
Реальна заробітна плата – це сума товарів і послуг, які може придбати працівник на свою номінальну заробітну плату (після сплати податків). Із розвитком суспільства спостерігається тенденція до підвищення заробітної плати. Так, реальна заробітна плата в США зросла за XIX ст. у 4 рази, а за XX ст. – у 5 разів. Подібна картина спостерігається і в інших країнах. Наприклад, за 40 років (1950-1990 pp.) у країнах Західної Європи реальна заробітна плата зросла в 3,1 рази, а в Японії – у 4,2 рази. В Англії за останні 200 років (1800-2000 pp.) реальна заробітна плата зросла в 10 разів.
Середньомісячна заробітна плата найманих працівників в Україні
| Роки | Номінальна заробітна плата, грн. | Відсотків до попереднього року | |
| індекс номінальної заробітної плати | індекс реальної заробітної плати | ||
| 1995 | 73 | 514,2 | 110,6 |
| 2000 | 230 | 129,6 | 99,1 |
| 2001 | 311 | 135,2 | 119,2 |
| 2002 | 376 | 121,0 | 118,2 |
| 2003 | 462 | 122,8 | 115,2 |
| 2004 | 590 | 127,5 | 123,8 |
| 2006 | 1041 | 129,2 | 118,3 |
| 2008 | 1806 | 140,1 | 111,4 |
| 2011 | 2640 | 120,0 | 110,2 |
| 2013 | 3265 | 124,0 | 111,2 |
Середня зарплата освітян зросла з 2000 р. по 2011 р. до 1889 грн. Крім офіційної зарплати є і неофіційна – у конвертах. У 2011 р. вона становила 140 млрд. грн., з неї у пенсійний фонд нічого не надходить.
Який вигляд мав СРСР на фоні розвинутих країн щодо оплати праці? У кінці 80-х років оплата 1 робочого дня в зіставних цінах становила в СРСР -1 долар, у Франції -15, ФРН – 28, Швеції – 30 доларів. Деяке уявлення про рівень оплати праці дають такі дані. У 1990 р. затрати робочого часу для одержання заробітної плати, необхідної для придбання окремих видів товарів, були такими:
| видів товарів | СРСР | США |
| Хліб (1 кг) | 13 хв. | 6 хв. |
| Яловичина (1 кг) | 1 год. 30 хв. | 13 хв. |
| Костюм шерстяний (чоловічий) | 137 год. | 11 год. |
| Туфлі (чоловічі) | 27 год. | 2,5 год. |
| Телевізор (кольоровий) | 534 год. | 31 год. |
Після розпаду СРСР рівень заробітної плати в колишніх республіках був приблизно однаковий. Але з часом різниця все більше стала зростати. У 2011 р. середня заробітна плата в доларовому виразі становила: в Україні – 330 доларів; Росії – 760; Казахстані – 600; Литві – 740; Естонії – 1028; Молдові – 300; Білорусії – 504 долари. До речі, в 2011 р. середня заробітна плата в Польщі становила $1150, Чехії – $1000; Угорщині – $770; Словакії – $878; Румунії – $720.
У цілому в Україні ціна робочої сили у 8 разів нижча за середньосвітову, тоді як ціни на переважну більшість товарів досягли світового рівня, а на хліб, цукор і м'ясо – вищі.
Від чого залежить рівень заробітної плати в тій чи іншій країні? Передусім від обсягу виробництва матеріальних благ, його структури, продуктивності праці. Тому підвищення заробітної плати і життєвого рівня населення є проблемою не стільки розподілу, скільки виробництва, а точніше його продуктивності. Ці слова належать Людвігу Ерхарду – авторові економічного "чуда”, яке вивело Німеччину з післявоєнної розрухи. Наприклад, на виробництво 1 т зерна в США тратиться 1 людино-година, а в Україні – 10 людино-годин. Якщо продати зерно обох країн за однаковою ціною, то наш працівник повинен одержати в 10 разів менше від американського. Якщо нашому працівникові заплатити стільки ж, як американському, то ціна (собівартість) зерна підвищиться в декілька разів і його не можна буде продати на світовому ринку, бо воно неконкурентноспроможне.
У країнах із ринковою економікою існують певні відмінності в розмірі заробітної плати. Чому керівникові асоціації або спортсмену-професіоналу платять 400-500 тисяч доларів і навіть 1 мільйон доларів на рік, а службовцеві залізниці чи пралі – всього 18-20 тис. доларів, медичній сестрі, шкільному вчителеві – 30-35 тис. доларів, а кіноактор Джеррі Сінфілд у 1998 р. заробив 267 мільйонів доларів, Ларрі Девід – 242 млн., баскетболіст Майкл Джордан – 69 млн., хокеїст Сергій Федоров – 29,8 млн. доларів (АИФ. – №11. -1999 р. – с. 32). Усе залежить передусім від попиту і пропозиції. Якщо попит на певний вид праці досить високий порівняно з пропозицією, то й заробітна плата буде високою. Якщо попит низький, а пропозиція висока, то заробітна плата буде низькою. Адже виступи зірок, акторів і спортсменів хочуть побачити багато глядачів, за що потрібно добре платити. Проте в цілому рівень заробітної плати не зазнає таких коливань під впливом попиту і пропозиції, як ціни на інші товари. Чому? Бо, по-перше, уряд сприяє жорсткості заробітної плати і встановлює її гарантований мінімум. Так, у США мінімальна заробітна плата всього на 30-50 відсотків нижча від середнього її рівня в промисловості. У Швеції розмір заробітної плати визначається на національному рівні з підтримкою уряду. По-друге, жорсткості заробітної плати сприяють профспілки, які захищають інтереси робітників і укладають колективний договір з підприємцем. До речі, обстеження показують, що робітники, об'єднані в профспілки, одержують заробітну плату на 10-15% вищу, ніж ті, хто не є членом профспілки. По-третє, практика засвідчує, що вищий рівень заробітної плати обумовлює вищу продуктивність і ефективність праці і навпаки. Високий рівень заробітної плати стримує плинність робочої сили. Якщо фірма знизить заробітну плату, то кращі працівники перейдуть до інших фірм і залишаться найменш кваліфіковані. По-четверте, висока заробітна плата підвищує старанність працівників. Наприклад, свого часу (у 1914 р.) Г. Форд платив за робочий день 5 доларів, тоді як інші фірми платили 2-3 долари. У результаті Г. Форд домігся не лише стабільності кадрів, але й високої їх старанності. Г. Форд дійшов висновку, що висока заробітна плата забезпечує добрий бізнес.
Однією із причин відмінностей у величині заробітної плати є різниця у кваліфікації й умовах праці. Є спеціальності, що знаходяться поза конкурсом. Не кожний може бути висококласним скрипалем, спортсменом чи талановитим художником, науковцем, актором, письменником. У різних людей існують різні можливості щодо здобуття освіти, а це також позначається на оплаті праці.
У розвинених країнах спостерігається прямий зв'язок між рівнем освіти й оплатою праці. Наприклад, у США в середині 90-х років середня почасова оплата праці становила: працівників з незакінченою середньою освітою – 9$, з повною середньою – 13$, з освітою коледжу – 15$, університетською освітою – 19$ (100 грн.). В останнє десятиріччя заробітна плата у тих, хто здобув вищу освіту, була на 85% вища (в 70-х роках на 45%) порівняно з тими, хто мав середню освіту.
Проведені підрахунки показують, що випускник університету до досягнення 65 літнього віку (виходу на пенсію) заробляє 3,6 млн.$, працівники з середньою освітою – 2,4 млн.$, а той, хто не отримав середньої освіти – 1,7 млн.$. Удача також має значення. Адже як говорить Луі Постер "Доля схильніша до підготовлених умів".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Необхідний і додатковий продукт. Заробітна плата“ на сторінці 2. Приємного читання.
