Найбільш яскравим представником цього періоду був Епікур (341 - 270 рр. до н.е.), засновник філософської школи в Афінах (360 р. до н.е.). На думку Епікура і його учнів (епікурейців) природа людини користолюбива. В суспільстві не існує ніяких інших чеснот і цінностей окрім прагнення комфорту і щастя. Справедливість не існує сама по собі, вона охороняється законом, а закон є формою утвердження справедливості в суспільстві. Епікур відстоював рабовласницьку демократію. Він вважав, що закони і держава існують не природно, а встановлені. Епікур був супротивником крайньої демократії, виступаючи за помірковану.
Римський епікуреєць, філософ і поет Тіт Лукрецій Кар (бл. 99- 55 рр. до н.е.), автор поеми "Про природу речей" усі форми суспільного життя пов'язував винятково із розумом людини, заперечуючи втручання у життя суспільства надприродних сил чи божественного розуму. Згідно із вченням Лукреція Кара, держава і закони - це результат природної творчості людей, які діють в умовах певного фізичного середовища.
Епікурейці першими започаткували теорію виникнення і розвитку соціальних інститутів на матеріалістичних засадах.
Першими, хто заперечив поліс з його державно-правовими інституціями, були стоїки. Стоїки виступили проти політико-правових вчень Епікура. Засновником стоїцизму вважається Зенон Китійський (336-264 рр. до н.е.). Стоїцизм як філософська течія проіснувала з III ст. до н.е. до II ст. н.е. і пояснювала світ у саморозвитку, як живу, розумну істоту, а також започаткувала римську юриспруденцію.
Стоїки підтримували вчення Платона й Аристотеля. Людей стоїки розглядали як громадян єдиної світової держави космополіту, а окремого індивіда - громадян полісу. Таким чином, стоїки започаткували теорію світової держави і теорію природного права. Ідеалом стоїків була царська влада - правління наймудрішого. Вони виступали проти родини, індивідуального шлюбу, за спільність дружин, а також проти судів, храмів, шкіл, торгівлі, грошей. Відстоювали кращий державний лад, суміш демократії, царської влади і аристократії.
Під впливом стоїків сформувалася політико-правова концепція Полібія (200-120 рр. до н.е.), прихильник римського державного устрою. Всю історію Риму він виклав у сорока книгах "Історії". Розвиток суспільства трактується ним як нескінченний рух по колу, у ході якого форми правління змінюються, переходять одна в іншу і знову повертаються (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Послідовна зміна шести форм держави за Полібієм
Таблиця 2.3. ФОРМИ ПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВИ ЗАПРОПОНОВАНА ПОЛІВІЄМ
| Число правлячих | Правильна форма правління | Неправильна форма правління |
| Правління одного | Монархія | Тиранія |
| Правитель отримує добровільну підтримку своїх підданих | Встановлюється силою, тримається на страху перед правителями. | |
| Правління небагатьох | Аристократія | Олігархія |
| Управління за виборним принципом справедливими та розумними правителями | Відсутність виборності, користь правителів | |
| Правління більшості | Демократія | Охлократія |
| Перевага думки більшості. Повага до законів, бога, батьків, старших | Демократичне правління без опори на закон |
Розвиток держави повертається до свого початку і, повторюючись, проходить через ті самі варіанти. Перебороти круговорот цих шести форм держави здатний лише мудрий законодавець. Таким чином, Полівій створив теорію циклічності форм держави.
Найдосконалішою формою врядування є змішана форма правління, що створює баланс політичних сил (у Аристотеля - це баланс соціальних класів). Ця форма поєднує царську, аристократичну і демократичну форми правління.
Таким чином, антична політико-правова ідеологія Стародавньої Греції зробила великий внесок у розвиток і розробку теоретичних проблем щодо держави, громадських прав і свобод, економіки і права в цілому.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні та політичні вчення античної Греції“ на сторінці 3. Приємного читання.
