Зародження класичної політичної економії в Англії та Франції. Економічні погляди У. Петті та П. Буагільбера
Класична політична економія зародилась в Англії у період розвитку капіталізму. У результаті першого і другого промислових переворотів розвивається виробництвом, воно отримує товарний характер. Розвиваються товарно-грошові відносини і розповсюджуються на всі сфери господарської діяльності. У політичному житті з'являється парламентаризм, але в більшості європейських держав зміцнилося панування абсолютних монархій. З'явилися банкіри, фінансисти. Виникла економічна концепція, яка формувала економічну політику держави (табл. 5.1, 5.2).
Таблиця 5.1 ВІДМІННОСТІ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТЕКОНОМІЇ ВІД ШКОЛИ МЕРКАНТИЛІЗМУ
| 1. | Досліджує сферу виробництва | Досліджує сферу обігу і зовнішньої торгівлі |
| 2. | Політекономія - це наука про закони і закономірності ведення господарства | Політекономія - наука про економічну політику держави |
| 3. | Проблему цінності розглядає з позиції трудової теорії вартості | Цінність вбачали в грошах, золоті і нагромадженні багатства |
Предметом дослідження виступають закономірності зростання дохідності у сфері виробництва.
Уільям Петті (1623-1687) - основоположник ранньої класичної політичної економії в Англії. Його праці "Трактат про податки і збори" (1662), "Слово мудри" (1664), "Політична анатомія Ірландії" (1672), "Політична арифметика" (1676), "Різне про гроші" (1682).
Предметом дослідження політекономії вважає зростання багатства у сфері матеріального виробництва, сфера обігу, на його думку, забезпечує розподіл багатства. У. Петті є засновником трудової теорії вартості, він перший в Європі дійшов висновку, що джерелом вартості є праця. Вартість У. Петті називає "Природною ціною", це праця, витрачена на виробництво золота та срібла. Земля поряд з працею є джерелом вартості, яка визначається заробітною платою. Остання становить ціну праці й залежить від об'єктивних чинників, а не суб'єктивних рішень підприємця чи влади.
Прибуток, у розумінні У. Петті, - це та частина продукту, яка залишається після відрахування заробітної плати й витрат на насіння, тобто прибуток зводився до ренти. Рента також є продуктом праці. її величина - це різниця між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами виробництва, до яких він відносить заробітну плату й витрати на насіння. У. Петті вперше запровадив поняття диференційної земельної ренти, причини існування якої вбачав в різній родючості і місцезнаходженні землі. Позичковий відсоток - це дохід, похідний від земельної ренти. Петті називає його "грошовою рентою".
Таблиця 5.2. ХАРАКТЕРНІ РИСИ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
| Теоретичні засади класичної школи | Етапи еволюції класичної політекономії |
| 1. Ідея природного порядку, згідно 3 якою все у світі підпорядковується законам природи.; 2. Концепції "економічної людини", якою рухає єдине прагнення - особистої вигоди, егоїзм.; 3. Ідеологія економічного лібералізму "laissez faire", тобто повне невтручання держави в економіку.; 4. Зміна методології дослідження економічної науки - від поверховості та описовості меркантилізму до наукової абстракції, аналізу та синтезу, індукції та дедукції.; 5. Предметом дослідження є сфера виробництва.; 6. Метою підприємницької діяльності є отримання максимального прибутку.; 7. Досягнення економічного зростання шляхом підвищення продуктивності праці в сфері матеріального виробництва. | 1. Кінець XVII ст. - друга половина XX ст. Зародження ідей класичної політичної економії (У. Петті, П. Буагільбер, Ф. Кене, А. Тюрго), видвинута трудова теорія вартості. Завершила перший етап класичної політекономії школа фізіократів.; 2. Остання третина XVIII ст. Розквіт класичної політичної школи - економічна система А.Сміта, яку він виклав у праці "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776 p.).; 3. Перша половина XIX ст. Розвиток ідейної спадщини А.Сміта вченими Т.Р. Мальтусом і Д. Рікардо (Англія), Ж.Б. Сеєм і С. Сісмонді (Франція), Г. Кері (США).; 4. Друга половина XIX ст. Завершальний етап. Дж.С. Мілль ("Основи політичної економії", 1848 р.) і К. Маркс ("Капітал") узагальнили найкращі досягнення школи. |
Заслугою Петті є те, що він перший виділив категорію національного доходу і здійснив його розрахунки. Національний дохід, на його думку, створюється і у сфері матеріального виробництва і у сфері послуг. Західні економісти високо оцінили це відкриття в економічній теорії, зокрема И. Шумпетер, дав високу оцінку праці "Політична арифметика", у якій дається визначення національного доходу, та його розрахунки. Пізніше, в 30-40-х роках XX ст. розрахунки У. Петті лягли в основу системи національних рахунків.
Засновником ранньої класичної політекономії у Франції був П'єр Буагільбер (1646-1714). Будучи міністром, Буагільбер штучно тримав низькими ціни на хліб. Тим самим він хотів підтримувати невисокою заробітну плату, щоб полегшити розвиток вітчизняної промисловості. Він виступає з гострою критикою меркантилізму, і доводить, що джерелом багатства є не обіг, а виробництво, зокрема сільське господарство. Буагільбер вимагає від уряду підтримки сільського господарства.
Економічні погляди Буагільбера висвітлені у працях "Докладний опис становища Франції..." (1696), "Роздрібна торгівля Франції" (1699), "Міркування про природу багатства, грошей, і податків" (1707). У своїх працях Буагільбер запропонував систему реформування економічної політики.
"Система" Буагільбера є серією реформ буржуазно-демократичного характеру. При цьому Буагільбер виступає не стільки як виразник інтересів міської буржуазії, скільки як захисник селянства. "Система" Буагільбера є серією реформ буржуазно-демократичного характеру. При цьому Буагільбер виступає не стільки як виразник інтересів міської буржуазії, скільки як захисник селянства. "Система" складалася із трьох основних напрямів:
по-перше, Буагільбер вважав за необхідне провести велику податкову реформу, замінивши регресивну систему на прогресивним, або пропорційним оподаткуванням;
по-друге, він пропонував звільнити внутрішню торгівлю від обмежень, що викличе розширення внутрішнього ринку, зростання поділу праці, посилення обігу товарів і грошей;
по-третє, французький економіст вимагав ввести вільний ринок зерна і не стримувати природне підвищення цін на нього, тобто економіка буде краще розвиватися в умовах вільної конкуренції.
У своїх працях П Буагільбер приділяв найбільше уваги проблемам розвитку сільськогосподарського виробництва, в якому вбачав основу економічного зростання і багатства держави.
Внесок Буагільбера в розвиток економічної науки:
• його твори стали теоретико-методологічною основою формування "французької школи" наукової політичної економії;
• обгрунтував трудову теорію вартості через аналіз механізму мінових відносин між товарами на ринку з урахуванням кількості затраченої праці або робочого часу;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
