Державно-правова думка Німеччини кінця XVIII-першої половини XIX ст. сформувалась під впливом ідеології Просвітництва, ідей американської і особливо Великої французької буржуазної революцій, уповільненим процесом індустріалізації та низьким рівнем модернізації всіх сфер суспільного виробництва, а також особливістю внутрішнього життя Німеччини, яке характеризувалось політичною роздробленістю, економічною відсталістю, небезпекою втрати незалежності держави або частини її території. Державно-правові концепції цього періоду представлені в праця І. Канта, Г. Гегеля, И.Фіхте.
Родоначальником німецької класичної філософії, засновником критицизму, основоположником теорії правової держави був німецький філософ Іммануїл Кант (1724-1804). Свою державно-правову концепцію він виклав в працях "Ідея загальної історії під космополітичним кутом зору" (1784), "Критика чистого розуму" (1781), "Критика практичного розуму" (1788), "До вічного миру. Філософський проект" (1795), "Метафізичні засади вчення про право" (1797). В основу своєї концепції І. Кант поклав етику. Найвищою цінністю в суспільстві Кант вважає людину, що має власну гідність і не може виступати засобом реалізації планів інших суб'єктів. Людина є суб'єктом моральної свідомості і сама визначає свою поведінку, керуючись імперативами (правилами), які І.Кант поділяв на гіпотетичні та категоричні (рис. 8.1).
Рис. 8.1 Визначення імперативу за Кантом
Кант підкреслював, що запорукою додержання вимог категоричного імперативу є повага до морального закону і виконання морального обов'язку. Порушення вимог морального закону призводить до свавілля, яке може бути обмежене правом. За Кантом, право - це сукупність умов, що обмежують свавілля одного індивіда у відношенні до іншого під кутом зору загального закону свободи та запобігання юридичним конфліктам у суспільстві. Право покликане регулювати зовнішню поведінку людей, а основним завданням права є гарантування моралі такого соціального простору, у якому змогла б вільно реалізуватися свобода індивіда.
І.Кант підкреслює, що загальнообов'язковість права забезпечується засобами примусу. Носієм цього примусу є держава, яка зобов'язана функціонувати в рамках вимог права, а її устрій і режим мають максимально відповідати принципам права (концепція правової держави). Забезпечення правового порядку та запобігання деспотизму досягається через узгодження та взаємодію трьох гілок влади:
> законодавчої (належить суверенній "колективній волі народу");
> виконавчої (зосереджена в руках законного правителя і підпорядкована законодавчій владі);
> судової (призначає виконавча влада).
Характеризуючи право, І.Кант розрізняє три його категорії: природне право, позитивне право, справедливість (рис. 8.2).
Рис .8.2 Складові права за Кантом
І. Кант розвинув теорію політичного лібералізму, важливим компонентом якої є обгрунтування ідеальної правової держави. Походження держави І. Кант розглядав як акт договору між людьми, що укладається з метою взаємної вигоди. Серед форм правління держави філософ виділяє: автократію (абсолютизм), аристократію, демократію, республіку та деспотію. Ідеальною формою правління Кант вважав республіку - конституційну монархію з розподілом влади. Перехід до ідеальної держави можливий лише через реформи "зверху", а не через насильницькі революції.
І. Кант висунув концепцію союзу незалежних правових держав та обгрунтував ідею "всесвітнього громадянства". В своїй праці "До вічного миру. Філософський проект" розробив та обгрунтував проект "вічного миру", для якого необхідно виконання шести попередніх та чотирьох основних умов (табл. 8.1).
Створення проекту "вічного миру" привело Канта до розробки концепції міжнародного права.
Таблиця 8.1 УМОВИ "ВІЧНОГО МИРУ"
| Попередні умови | Основні умови |
| Неможливо включати в умови мирного договору те, що може відновити війну | Договір про вічний мир мають укладати республіки |
| Неможливо придбати державу за нормами приватного права (як спадщину чи подарунок) | Результатом договору має стати федерація вільних держав |
| Розпуск постійної армії | |
| Не використовувати державні позики для ведення воєнних дій | Має забезпечуватись всезагальна гостинність держав (культурний обмін) |
| Невтручання держави у внутрішню політику іншої держави | Керівники держав мають радитись із філософами |
| Воєнні дії у майбутньому не повинні викликати недовіру сторін |
Науковий аналіз та пізнання сутності держави і права зробив німецький філософ, засновник діалектичного вчення, в основі якого лежить система поглядів об'єктивного ідеалізму, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831). Політико-правові погляди знайшли відображення в його працях: "Феноменологія духа" (1806), "Наука логіки" (1812- 1816), "Енциклопедія філософських наук" (1817), "Філософія права" (1821), "Філософія всесвітньої історії" (1821-1822), "Англійський біль про реформу 1831 р." (1831).
Гегель вперше розрізнив поняття держави і громадянського суспільства, розглянув державу в трьох вимірах та розробив концепцію громадянського суспільства. Державно-правова концепція стала синтезом платонівсько-аристотелівських поглядів на державу як цілісний механізм з досвідом християнства і лібералізму, визнанням індивідуальних прав і свобод, рівності усіх перед законом.
Намагаючись пояснити поступальний розвиток людського суспільства, Гегель виділив в історії людства три основні фази: східну (деспотичну, оскільки по-справжньому вільним там є лише монарх-деспот); античну (породжує демократичний або аристократичний устрій, за якого вільні лише окремі індивіди, а більшість позбавлена цього права); германсько-християнська (людина визнається як самоціль та самоцінність всього існуючого). Але тільки в середньовічному германсько-християнському світі свобода, мораль поєднуються з індивідом, а свобода усвідомлюється як загальносуспільне багатство. В умовах конституційної монархії можливий найвищий вияв позитивної свободи, тобто свободи нації, яка поєднує в собі свободу окремих індивідів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вчення про державу та право у Німеччині кінця XVIII - першій половині XIX ст. Історична школа права“ на сторінці 1. Приємного читання.
