У результаті буржуазних революцій виник пізній утопічний соціалізм, представниками якого були: Клод Анрі де Сен-Сімон, Шарль Фур'є, Роберт Оуен та соціалісти рікардіанці.
Вони критикували капіталістичний лад і змальовували "фантастичні картинки" світового майбутнього. Соціалісти-утопісти стверджували, що ринкові відносини і приватна власність в історичному плані минущі. Вони вірили в прихід такого ладу, який принесе людям свободу, рівність, братерство і щастя.
Клод Анрі де Рувруа Сен-Сімон (1760-1825) - французький соціаліст утопіст, виходець з сім'ї аристократів, сучасник антифеодальної революції 1789-1794 рр. Його праці: "Листи женевського мешканця до сучасників" (1802), "Про промислову систему" (1821), "Катехізис індустріалів" (1824), "Нове християнство" (1825).
Сен-Сімон уперше спробував обґрунтувати об'єктивну необхідність руху до соціалізму посиланням на процес історичної еволюції. Людство проходить ряд послідовних етапів у своєму розвитку, причому кожен наступний прогресивніший, ніж попередній. Оскільки сучасне йому суспільство було далеким від ідеалу, воно закономірно повинно було змінитися більш прогресивним суспільним ладом. Рушійною силою зміни історичних етапів є боротьба класів. Саме боротьбою дворянства і третього стану пояснює він французьку революцію, але вона не вирішила остаточно проблеми класових антагонізмів.
Сучасне йому суспільство складається з двох основних класів: дозвільних власників і трудящих індустріалів. Перші отримують паразитичні доходи - ренту, відсоток - шляхом експлуатації тих, хто одержує трудові доходи, до яких він відносить зарплату і прибуток.
Рушійною силою розвитку людства Сен-Сімон оголосив освіченість людей. Майбутнє справедливе суспільство він називав індустріальною системою, яка розвиватиметься на основі великого промислового виробництва не стихійно, а планомірно, управлятись така система буде індустріальною елітою - вченими, які будуть здійснювати планування, і підприємцями, які організовують виробництво, а втілюють його у життя робітники. Фактично Сен-Сімон змалював сучасне постіндустріальне суспільство, його "золотий вік".
А. Сен-Сімон вважав, що лише всесвітній розвиток промисловості на основі використання наукових принципів організації праці може позбавити трудящих від злиднів та страждань. До основних принципів такого розвитку належать:
^ запровадження для всіх продуктивної праці;
^ забезпечення рівних можливостей застосування здібностей суб'єктів економіки;
^ створення планової організації виробництва.
Тобто, на зміну анархії виробництва прийде планомірна його організація, метою якої буде "можливо більш корисне поєднання всіх окремих робіт в області наук, мистецтв і ремесел". Регулюючим центром буде держава, яка поступово буде втрачати свої політичні функції, залишаючи за собою лише функції "управління речами", тобто виробництвом і розподілом.
Історію держави Сен-Сімон розглядав як процес еволюційного перетворення суспільства на промислове, яке включає три стадії (рис. 7.2).
Рух до нового суспільства буде реалізовуватися шляхом поступових мирних перетворень, на основі досягнення матеріального благополуччя, з одного боку, і духовного перевиховання силою переконання й особистого прикладу, з іншого. Еволюція завершиться створенням єдиного класу асоціації виробників зі спільними інтересами та світову асоціацію народів, у якій політика з науки управління людьми перетвориться в науку управління виробництвом.
Рис. 7.2. Стадії еволюційного перетворення суспільства за Сен-Симоном
Сен-Сімон звертається до Наполеона, потім до Людовика XVIII, закликаючи їх зрозуміти ті вигоди, які принесе індустріальна система і сприяти її впровадженню, але розуміння не зустрів. Послідовники Сен-Сімона перетворилися в релігійну секту, які намагалися представити його вчення у вигляді нової релігії, але симпатіями і популярністю не користувалися.
Шарль Фур'є (1772-1837) - французький утопіст, служив торговельним агентом. Його праці: "Всесвітня гармонія" (1803), "Новий промисловий і суспільний світ" (1828), "Теорія всесвітньої єдності" (1822). У своїх працях він критикував капіталізм і розробив програму створення суспільства соціальної справедливості. Доводить, що з розвитком великої промисловості буде досягнуто такий рівень виробництва, що забезпечить гармонію пристрастей. Це стане основою досягнення гармонійного суспільства, або асоціації вільних працівників, безкласового суспільства (комунізму), яке виходить із принципів задоволення потреб людей. Основою циклічного розвитку людства і суспільного устрою є фаланги (виробничо-споживчі товариства), які успадковують від попереднього суспільства приватну власність, нетрудові доходи, майнову нерівність, але суспільна праця, розподіл, обслуговування та виховання примножують суспільне багатство, стирають класові антагонізми, гармонізують інтереси індивіда і колективу.
Праця є загальною і обов'язковою, організованою на основі принципу зміни праці. Фур'є різко критикує пороки капіталістичної спеціалізації, яка робить працівника рабом його професії і перетворює працю в монотонне й обтяжне заняття. Тому в майбутньому суспільстві передбачена часта зміна діяльності.
Своєрідно організований у системі Фур'є розподіл створеного продукту. Він здійснюється у вигляді виплати дивідендів на акції, якими володіють усі члени асоціацій. Акції можуть бути трьох видів: отримані у вигляді винагороди за працю, за вкладену в співтовариство власність і за особливі здібності і таланти. Неминучу при такій системі нерівність у доходах Фур'є намагався компенсувати більш високими дивідендами, які виплачувалися за трудовими акціями.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні ідеї пізнього утопічного соціалізму“ на сторінці 1. Приємного читання.
