Томас Мальтус (1766-1834) - професор політекономії у коледжі Ост-Індійської компанії. Головні його праці: "Досвід про закон народонаселення" (1798), "Принципи політичної економії, розглянуті у плані їх застосування" (1820), "Поняття політичної економії" (1827).
Т. Мальтус сформулював закон народонаселення. Цей закон він пов'язував з законами спадної родючості Грунту та спадної віддачі ресурсів. У результаті Мальтус прийшов до висновку, що кількість населення зростає в геометричній прогресії, подвоюючись кожних 25 років, а кількість засобів існування збільшується в арифметичній прогресії, тобто за аналогічний період зростає лише на 25 відсотків. Саме у перенаселенні Мальтус вбачав основну причину злиднів, голоду, безробіття та інших бід суспільства. Народ сам винний у власних стражданнях, вважав Мальтус, оскільки має природну пристрасть до швидкого розмноження.
Мальтус бачив лише два способи встановлення природної рівноваги між кількістю населення і відповідними засобами існування. Перший - це різного роду нещастя (війни, стихійні лиха, епідемії тощо), які сприяють смертності людей, а тому є благом для суспільства. Другий спосіб він назвав моральним стримуванням, під яким розумів свідому відмову бідного населення від народження дітей, якщо не в змозі їх матеріально утримувати.
Мальтус вніс значний вклад у творчий розвиток класичної економічної теорії. Заслуговують на увагу його трактування вартості, прибутку, проблеми реалізації продукту. Заперечуючи трудову теорію вартості, Мальтус у своєму тлумаченні вартості опирався на ідеї А. Сміта. На думку Мальтуса, величина вартості товару визначається витратами виробництва, до яких він відносив затрати живої і уречевленої праці, а також частину прибутку на авансований капітал. Ці ідеї лягли в основу теорії витрат виробництва, яку згодом позитивно сприйняло більшість західних економістів. Серед її прихильників був і видатний англійський економіст XX ст. Дж.М. Кейнс.
Прибуток Мальтус визначав як надлишок вартості над витратами виробництва, який виникає в обігу при реалізації товарів за цінами, що перевищують витрати виробництва.
Теорія реалізації
Т.Мальтуса полягає в тому, що в межах чистого капіталізму, представленого лише підприємствами і найманими робітниками, реалізація сукупного суспільного продукту неможлива, оскільки неможливо реалізувати прибуток. Повна реалізація продукту можлива лише при наявності третіх осіб, землевласників, військових, духовенства, які нічого не виробляють, а лише створюють споживчий попит.
Видатним став вклад Мальтуса у формування одного з тріади (закон попиту, пропозиції, спадної корисності) основоположних економічних законів - закону спадної віддачі. Його суть полягає в тому, що кожний додатковий приріст одного з виробничих ресурсів (капіталу, праці, природних ресурсів) при незмінному обсязі інших веде до зменшення приросту продукту. Цей закон показує, що зростаюча віддача ресурсів, тобто зростання їх корисного ефекту, можлива лише при якісному поліпшенні ресурсів, зростанні ефективності виробництва. Втім, останній висновок було зроблено уже послідовниками Мальтуса значно пізніше.
Значну увагу Мальтус приділяв проблемам земельної ренти - насамперед диференційної (існування абсолютної земельної ренти Мальтус не визнавав), яким присвятив спеціальну працю - "Дослідження про природу і зростання ренти" (1815).
Критика ідей класичної політекономії у працях Н. Сеніора, Ф. Бастіа, Г. Кері
Насау Вільям Сеніор (1790-1864) англійський економіст очолював кафедру політичної економії в Оксфордському університеті. Його праці "Основні засади політичної економії" (1836), "Політична економія" (1850).
Всю політичну економію Сеніор звів до чотирьох головних принципів, з яких виводив всі інші - це принцип:
• індивідуальності;
• зростання населення;
• зростання продуктивності промисловості;
• спадної дохідності сільського господарства.
Сеніор - один із основоположників "чистої політичної економії". У політекономію увів таке поняття, як "утримання", тобто "заощадження". Витратами виробництва він називав працю і капітал. Праця є результатом жертви робітника, який жертвує своїм дозвіллям і спокоєм. Капітал - це жертва капіталіста, який утримується від особистого споживання, заробітна плата - це винагорода за працю робітника.
Інша його концепція одержала іронічну назву - "теорія останньої години Сеніора", в якій він стверджував, що прибуток створюється в останню годину робочого дня. Звідси випливало, що не можна скорочувати робочий день, оскільки у підприємців нібито зникнуть стимули до виробничої діяльності.
Сеніор дав також відмінне від Рікардо пояснення ренти. Він вважав, що тільки в умовах вільної конкуренції вартість складається із "жертв" праці і капіталу. При наявності будь-якої монополії виникає надлишок між цінністю продукту і витратами його виробництва, який він і назвав рентою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні погляди Т. Мальтуса“ на сторінці 1. Приємного читання.
