Вчення Дж.М. Кейнса здобуло багато прихильників, особливо в післявоєнні роки, коли на перший план висунулися не проблеми зайнятості, а питання економічного зростання й економічної збалансованості. Дослідження в цьому напрямку породили комплекс теорій, поєднаних загальним поняттям - неокейнсіанство, концепцію якого розвивали Р. Харрод, Дж. Хікс, Н. Калдор, Дж. Робінсон, П.Сраффа, А. Філліпс, Є. Домар, Дж.М. Кларк, П. Самуельсон, Дж.Тобін, А. Хансен. Окрім основної течії (Р. Харрод, Дж. Хікс, Є.Домар, А. Хансен, А. Лейонхувуд) у неокейнсіанстві можна, хоч і досить умовно, виділити ще дві - ліве кейнсіанство (Н. Калдор, Дж.Робінсон, П. Сраффа) і посткейнсіанство (А. Філліпс, Дж. Тобін), кожна з яких має певні особливості.
Неокейнсіанство - досконаліша модель кейнсіанської теорії, в якій макроекономічний аналіз найважливіших показників здійснюється з урахуванням НТП, використанні позитивних аспектів монетариської концепції, органічному взаємозв'язку процесу виробництва і розподілу.
Причини виникнення неокейнсіанства: відсутність у кейнсіанської теорії розробок щодо регулювання економіки в усіх фазах циклу (Кейнс обгрунтував антикризову економічну політику) тривалого економічного зростання та економічної динаміки (теорії Кейнса властивий статичний підхід).
Методологічна основа - положення про неспроможність ринкового механізму забезпечити рівновагу економічної системи, макроекономічний підхід до аналізу проблем відтворення в умовах прогресу, вплив НТП на розширене відтворення, визначення важливої ролі грошей і грошової політики в арсеналі державного регулювання, використання недосконалої концепції граничної продуктивності капіталу.
Послідовники Кейнса висунули три проблеми, які мають відносно самостійний характер: проблему динамічної рівноваги, проблему тривалих відхилень від стану динамічної рівноваги та проблему короткотривалих відхилень, або циклічних коливань. Розробка теорії економічної динаміки в межах кейнсіанської методології пов'язана, насамперед,
з дослідженнями англійського економіста Роя Форбса Харрода (1900-1978), основні праці якого "Нарис теорії економічної динаміки" (1939), "До теорії економічної динаміки" (1948). Його модель відштовхується від тієї ж методологічної передумови, що і модель Кейнса: рівновага досягається за умови рівності заощаджень та інвестицій. В основі економічного зростання виділяють три фактори: працю, капітал та випуск продукції або доход на душу населення. Темп економічного зростання Харрод поділив на гарантований (забезпечує динамічну рівновагу) та природний (темп зростання, при якому рівень інвестиційних витрат достатній для забезпечення робочими місцями всього приросту трудових ресурсів).
До аналогічного з Харродом висновків прийшов у своїх дослідженнях "Нариси теорії економічного зростання" (1957) американський економіст Євсей Девід Домар (1914-1997). Він звернув увагу на те, що приріст інвестицій збільшує обсяг ринку, створюючи додаткову пропозицію товарів і послуг. Тому збільшення капіталовкладень повинно бути таким, щоб через ефект мультиплікатора забезпечити приріст доходу, який дорівнював би збільшеному рівню пропозиції. Така рівність забезпечує "темп рівноважного зростання", за якого балансуються прирости пропозиції та попиту. В своїй динамічній моделі економічного зростання Домар розглядає вплив принципу акселерації на динамічність економіки.
Відхилення сукупних витрат і доходів від рівноважного рівня стали вихідною точкою кейнсіанської концепції циклічних коливань, що входить складовою частиною в теорію економічної динаміки. Важливу роль у розробці цього напрямку відіграли праці американського економіста Елвіна Хансена (1887-1976), зокрема книга "Економічні цикли і національний дохід" (1958).
Вихідним пунктом концепції є нерівномірність інвестиційних процесів, пов'язана як з наявністю часових лагів між інвестуванням та його наслідками, так і з неоднорідністю самих інвестицій. Якщо в Кейнса інвестиції є функцією процента і не залежать від величини доходу, то в теоріях динаміки не все так однозначно. Первісні інвестиції породжуються екзогенними факторами: технологічними і демографічними зрушеннями, залученням до обігу нових господарських ресурсів тощо. Вони дійсно є автономними і стають імпульсом до економічного зростання, сприяючи прискореному збільшенню національного доходу. Однак приріст національного доходу, у свою чергу, породжує збільшення інвестицій. Це вже похідні інвестиції, які залежать від динаміки зміни доходу. Кількісний взаємозв'язок між приростом доходу і приростом похідних інвестицій виражається поняттям акселератора. Поняття акселератора в економічну теорію ввів французький економіст Альберт Афтальон (1874-1956) у працях "Реальності загальних криз" (1909) та "Періодичні кризи перевиробництва" (1913). Він розробив акселератор на прикладі роботи текстильної промисловості в 1909-1913 роках.
У 1917 р. цей принцип був викладений англійським економістом Джоном Кларком і був перенесений із сфери використання засобів виробництва в сферу споживчих товарів довгострокового використання і засобів праці. В другій половині XX ст. розробкою теорії акселератора займалися П.Самуельсон, Дж. Хікс, Е. Хансен.
Акселератор (Р ) - коефіцієнт, який показує скільки одиниць додаткового основного капіталу (Косн) необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції (Г), тобто у скільки разів зростуть нові інвестиції у відповідь на зміни в обсягах виробництва.
В основі використання акселератора є принцип акселерації, суть якого полягає у тому, що будь-яке очікуване зростання національного доходу передбачає відповідне зростання основного капіталу. Принцип акселерації виражає вплив на інвестиції змін сукупного попиту на споживчі товари, визначає функціональний зв'язок між рівнем інвестування та коефіцієнтом змін споживання. У найпростішому вигляді принцип акселерації можна подати формулою:
де І, - індуційовані інвестиції поточного періоду;
Ь - інвестиції, використані на заміну зношеного основного капіталу.
Якщо припустити, що зношення основного капіталу немає, тобто норма амортизації рівна нулю (На = 0), то величина індуційованих інвестицій визначається:
Якщо в поточному році розмір сукупного доходу скоротився порівняно з минулим (У, < У,_1), то індуційовані інвестиції приймають від'ємне значення. Це означає, що в результаті скорочення виробництва підприємці частково або повністю не відновлюють зношений капітал.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неокейнсіанство та його особливості“ на сторінці 1. Приємного читання.
