• економіка - наука про господарську діяльність, пов'язана з виробництвом споживних вартостей у народному господарстві;
• хрематистика - наука про діяльність, націлена на накопичення багатств у грошовій формі (табл. 2.2).
Таблиця 2.2. ОСНОВНІ ІДЕЇ ПРЕДСТАВНИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
| Аналізує процеси розподілу праці та їх вплив на прибутковість домашнього господарства; вперше проаналізував поділ праці як економічну категорію, визначивши потребу в спеціалізації виробників на виготовленні певних предметів; розкрив протилежність фізичної і розумової праці; вказав на відмінність між споживною і міновою вартістю товару | Поділ праці об'єктивно об'єднує людей в державу, а недолік держави - постійна боротьба громадян за матеріальні інтереси; вперше виділив повноцінні і неповноцінні гроші; засуджує торгівлю, лихварство, кредит, грошові доходи | Встановлює двоїсту природу товару; проводить різницю між рухом грошей як грошей (Т-Г-Т) і грошей як капіталу (Г- Т-Г); виділив функції грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу накопичення скарбів; визнавав, що суспільство розвивається за природними законами (закон панування і підкорення); власність на землю поділяється на державну та приватну |
Давньогрецький мислитель, воєначальник і державний діяч Ксенофонт Афінський засуджував політичний і економічний устрій Афін, захоплюючись порядками аграрної Спарти та законами Лікурга, які обмежували розвиток товарно-грошових відносин. Ксенофонт вважав, що вихід із економічної кризи того періоду був у покращенні ведення натурального рабовласницького господарства, залученні до поліса іноземців і стягнення з них податків, що збагатить державну казну, розширенні видобування срібла і продаж державою рабів.
Свої економічні погляди Ксенофон виклав у праці "Домоводство", в якій дав визначення "економікос" - науки про управління натуральним господарством. Основною сферою економіки Ксенофон вважав сільське господарство, при цьому розвиток землеробства визначає стан решти виробництва. Він зневажливо ставився до ремесла, торгівлі, лихварства, фізичної праці.
Роль держави в економічному розвитку проаналізована Ксенофонтом в праці "Про доходи". В роботі визначені шляхи поповнення державної казни за рахунок розвитку зовнішньої торгівлі (побудови державних торговельних кораблів і здачі їх в оренду приватним особам); використання срібних копалень - головного природного багатства Афін. Використовуватись державна казна повинна для підтримки повноправних громадян поліса.
Гроші Ксенофон розглядав як засіб обігу товарів та засіб нагромадження, при цьому справжніми грошима вважав лише срібло, яке не піддається, на відміну від золота, впливу ринкових коливань.
Платон продовжив розвивати державно-правову філософську ідею Сократа, який виклав своє розуміння держави, започаткувавши філософсько-політичну теорію міста-держави (полісу). Запорукою єдності і гармонії полісу є справедливість, яка полягає у рівності всіх громадян перед державою і чесному виконанні обов'язків у відповідності із соціальним статусом - правителя, воїна, годувальника. Ідеальна держава - це справедливе правління "кращих". Запроваджуючи ідею ідеальної держави Платон показав шлях еволюції держави від досконалих до "викривлених" форм, при цьому кожна наступна форма держави виникає у відповідь на появу нових цінностей, як правило, менш вартісних, які опановують суспільство. Серед форм державного устрою Платон виділяє: Аристократію, Тимократію (форма держави, у якій панує лютий дух і така держава буде вічно воювати), Олігархію, Демократію, Тиранію (рис. 2.3).
Рис. 2.2. Форми державного устрою за Платоном
Аналізуючи позитивні і негативні аспекти різних форм держави, Платон надає перевагу царській владі і владі аристократії, які найбільш оптимально відповідають меті полісної громади - жити в гармонії, забезпечуючи умови для кращого життя.
Взявши за критерій ідеальну державу, Платон розробив класифікацію типів держави за формами правління, поділивши їх на держави із законами і держави без законів.
Правління однієї особи - це монархія і тиранія, при цьому монархія - законна влада, а тиранія - протизаконна. Правління кількох осіб - це аристократія (законна влада) і олігархія (протизаконна влада). Влада народу - це демократія. Платон демократію ділив на помірно законну і крайню протизаконну.
Розчарувавшись "перевагами" афінської демократії, Платон у діалозі "Закони" намагається розв'язати проблему можливості та доцільності створення змішаної держави і проблему провідної ролі законодавця в державі. Змішана держава має поєднати переваги демократії та монархії: демократичних принципів свободи і поділу влади та принципів правління мудрого уряду, що підкоряється закону.
Платон створив соціально-політичну модель суспільства, яка виражається формулою: правитель - воїн - раби. Таким чином, він створив модель тоталітарної держави, в якій рабство розуміється не тільки в фізичному, а й в духовному аспекті.
Відомий мислитель античної Греції Аристотель у своїй політичній філософії відійшов від схеми ідеальної держави і поставив на меті створити ідеал держави. Погляди Аристотеля на державу і право, співвідношення політики і моралі, закону і справедливості викладені в трактатах "Політика", "Афінська політія", "Нікомахова етика".
Аристотель розробив концепцію природи, яка виявилась підсумком дослідження політики як емпіричної і умоглядної науки. На думку мислителя, держава - це тип суспільства, що є союзом несхожих особистостей, які об'єднуються задля спільного блага, задовольняючи власні потреби через обмін товарів і послуг, тобто держава - продукт природного розвитку, вища форма спілкування. За Аристотелем, держава виникає шляхом еволюції природних форм людського буття. Першою формою є сім'я. Із об'єднання кількох сімей формується община, а об'єднання кількох поселень завершується формуванням поліса (міста-держави), що є вищою формою суспільного буття і в якому створюються всі необхідні умови для цивілізованого життя. На думку мислителя, головною ознакою самодостатньої держави є верховенство закону як запоруки і умови громадянської злагоди. Закон (писане правило) є регулятором суспільних відносин і не повинен заперечувати природного права (звичаїв), більше того він є критерієм справедливості у суспільстві. Все це є в основі ідеї конституційного правління. Аристотель виділив три основні ознаки конституційного правління: по-перше, конституційне правління узгоджується з інтересами усіх громадян; по-друге, конституційне правління - це законне правління, яке впроваджується на підставі постанов, обов'язкових як для урядових виконавців, так і для громадян; по-третє, конституційне правління існує з добровільної згоди громадян чим відрізняється від деспотизму.
Аристотель відрізняє принципи конституційного та деспотичного правління. Справедливими конституційними державами є монархія, аристократія і помірна демократія (політія). Деспотичними державами є тиранія, олігархія і крайня демократія (правління натовпу). Найкращою самодостатньою державою, на думку Аристотеля, є держава із змішаною формою правління, яка поєднує демократію і олігархію, при цьому соціальною основою такої держави є середній клас. Змішану форму держави Аристотель назвав політією (конституційним правлінням). Ті види державного ладу, які тяжіють до демократії, називаються політіями, а ті, які сповідають олігархію - аристократіями.
Отже, Аристотель створив патріархальну теорію походження держави та морально-правові принципи її функціонування, які заперечують будь-яке насильство. Запорукою самодостатньої держави є конституційне правління, яке випливає із добровільної згоди громадян.
Із середини IV ст. до н.е. грецькі поліси починають втрачати свою незалежність та провідну роль в античному світі, що було зумовлено внутрішніми політичними потрясіннями та впливом завоювань Олександра Македонського. Саме в цей час починає формуватися третій період розвитку політико-правових та економічних вчень, хронологічно це збігається з добою так званого еллінізму та становленням феодально-середньовічного суспільства. В цей період виділяються три філософські напрями: стоїцизм (Полібій), епікуреїзм (Лукрецій), еклектизм (Цицерон).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні та політичні вчення античної Греції“ на сторінці 2. Приємного читання.
