Економічні та політичні погляди ідеологів країн середньовічного Сходу
Предметом дослідження економічних процесів епохи середньовіччя виступає становлення та розвиток феодального устрою. Мислення середньовічної людини мало теологічний характер. Середньовічні трактати містять численні господарські поради, різноманітні практичні рекомендації, але занадто мало теоретичних узагальнень і спроб осмислення суті економічних процесів та явищ. Основними джерелами суспільної думки середньовічного суспільства є юридичні кодекси і церковні пам'ятки. Економічні погляди цієї епохи мають досить широкий діапазон: від законності володіння землею та соціального поділу суспільства до проблем товарно-грошових відносин.
Особливості формування економічних та політичних поглядів в епоху середньовіччя
• 1. Панівною силою економічної системи залишалась сільська община, яка модифікувалась у форми державного феодалізму.
• 2. Зберігалась державна власність на землю.
• 3. В центрі уваги залишались питання державного управління, оподаткування, методи поповнення державної казни, розвиток сільськогосподарського виробництва.
• 4. Вплив на розвиток економічної та політичної думки Близького Сходу виявив іслам, а на життєдіяльність західних суспільств - християнство.
• 5. Характерною ознакою Середньовічної епохи була постійна суперечка між церквою і світською владою з приводу першості у суспільстві.
Політико-правова та економічна думка країн середньовічного Сходу визначалася тогочасними проблемами.
Економічні трактати середньовічного Китаю стали продовженням традицій, які склалися в економічних ідеях давнини. Типовими виразниками економічних знань були реформатори Фань Чжуньянь (982- 1052), Лі Гоу (1009-1059), Оуян Сю (1007-1072), Су Ші (1036- 1101), Ван Аньші (1021-1086), вчені Е. Ші, Шень Ко (1031-1101), мислителі XVII ст. Хуан Цзунсі, Гу Яньу, Ван Чуань-Шань та ін. Яскравим прикладом цього є праця Лі Гоу (1009-1059) "План збагачення держави, план посилення армії, план заспокоєння народу" (XI ст.). За планом Лі Гоу основним інструментом збагачення держави є фінанси, а джерелом багатства - землеробство; для стабілізації сільськогосподарського виробництва необхідно залучати "бродячий люд", заборонити захоплення земель і перехід селян у ремісники; метою державного регулювання економіки є забезпечення економічної рівноваги при державному контролі ринку та цін; споживання здійснюється відповідно до рангів людей.
Ідеї регулювання економіки продовжував розвивати Ван Аньші (1021-1086), який виклав проект реформ під назвою "Новий закон". Основними ідеями проекту були: стимулювання праці селян через заміну натурального податку грошовим; захист селян від гніту лихварів шляхом надання їм кредиту під заставу майна і 20 % річних; створення державних управлінь торгівлі.
Економічні та політико-правові погляди арабських філософів базувались на вченнях Корану (610-632). У проповідях Мухаммеда пропагується божественна природа соціальної та майнової нерівності в суспільстві; освячується інститут приватної власності; засуджується скупість, марнотратство, розкіш, нагромадження скарбів та грошей; торговий прибуток визнається нормальним явищем, а позичковий відсоток - "породженням сатани".
Головною заповіддю для мусульман є визнання того, що немає іншого Бога крім Аллаха, а Мухаммед - його пророк. Відступництво від віри почало визнаватися найбільшим злочином і каралось смертю, поняття гріха стало ототожнюватися з поняттям злочину.
Нова система релігійних і морально-правових уявлень швидко поширилася. Мединська община прибічників Мухаммеда стала центром об'єднання Аравії, своєрідною теократичною державою.
Згодом в ісламі сформувалось кілька течій, основні серед них - суннізм та шиїзм. Прибічники суннізму до рівня Священного писання, крім Корану, відносять Сунну - мусульманські перекази про життя Мухаммеда, а також тлумачення ісламу - яка складається з хасидів. Шиїти не визнають суннітських халіфів, вважають законними послідовниками і тлумачами ісламу лише династію 12 імамів - Алідів (Алі та його прямих нащадків від шлюбу з дочкою Мухаммеда - Фатимою).
Ісламом стверджується ідея, що вчення Корану є незмінним, завершеним, а його положення імперативним.
Значна частина приписів Корану має водночас моральний і правовий аспекти, багато з них є нормами, на яких має будуватися життя людини, суспільства і держави.
За корисливі злочини і, особливо, посягання на власність Коран передбачає жорсткі санкції у вигляді фізичних покарань.
Важливим державотворчим аспектом Корану є принципи безумовного підкорення владі, яка вважається такою, що йде від Бога, він дарує її тому, кому бажає. Причому влада не обов'язково поділяється на світську й духовну, а розуміється ісламом як засіб для здійснення морально-правових приписів Корану.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
