Починаючи з XII ст. докорінно змінилося обличчя західноєвропейських країн:
• була подолана феодальна роздробленість;
• утверджувались станово-представницькі форми правління, які гарантували стабільність у суспільстві, ліквідацію колишніх внутрішньодержавних перепон;
• активізується процес формування національних ринків;
• зростають та багатіють міста як центри ремесла і торгівлі;
• змінюється соціальна структура суспільства (поряд із духовенством та дворянством з'являється третій стан - міське бюргерство).
У XII ст. виникло феодальне міське право ("Магдебурзьке право"), яке виводило міста з-під юрисдикції феодалів і надавало їм власне самоврядування, встановлювало порядок виборів і функції міських органів влади, суду, об'єднань ремісників і купців, регулювало ряд цивільно-правових відносин. З'являються нові держано-правові концепції, що пропонували значну корекцію суспільного устрою, по-іншому визначали роль і призначення держави. Нові державно-правові концепції обґрунтовували ідею централізованої держави і політичного миру.
Представником такого напряму політичної думки цієї доби був італійський мислитель, ідеолог представників нового стану міщан (бюргерства) Марсилій Падуанський (бл. 1275 - бл. 1343). Він був прибічником аверроїзму (вчення арабського філософа Ібн-Рушда, яке заперечувало акт одночасного божественного творіння світу і визнавало Бога першопричиною всього сущого), свою концепцію виклав у творі "Захисник миру" (1324).
Новизна поглядів мислителя визначалась наступним:
• він один із перших в історії європейської державно-правової думки створив нове вчення про державу, побудоване на раціональних засадах;
• першим висловив ідею верховенства закону в суспільстві;
• близько підійшов до проблеми розмежування духовної і світської влади;
• поділяв світську владу на законодавчу і виконавчу.
М. Падуанський заперечував феодальну роздробленість держав, а церкву звинувачував у багатьох негараздах суспільства, пропонував підпорядкувати її світській владі та обмежити сферу впливу, звузивши її до розв'язання проблем духовного життя людей.
Теорія світського правління М. Падуанського базувалась на безпосередній практиці розвитку італійських міст-держав із самоврядною формою правління. Мислитель вважав, що держава виникає внаслідок поступового ускладнення форм людської спільності. Держава є виразником політичної влади, джерелом якої є народ. Від народу походить як світська, так і духовна влада. Як виразник політичних поглядів свого стану (бюргерства), філософ підкреслював, що метою держави є створення умов для достойного існування людини, досягнення нею "громадського щастя", під яким розумілись захист власності і свобода роду занять. Але для реалізації цих цілей у державі має бути політичний мир, який досягається узгодженням функціонування усіх органів управління і створення відповідного правового порядку, спрямованого захистити особу і її майно.
М. Падуанський заклав основи ідеї народного суверенітету, поставивши знак рівності між поняттями "народ" і "суспільство". Він вважав народом усіх громадян, які беруть участь у громадському управлінні, але позбавив цих якостей дітей, рабів, іноземців і жінок. Виходячи з ідеї народного суверенітету, мислитель називав найдосконалішу таку державу, де монарх є виборною особою. Саме монархія, як одноособове правління, здатна захистити інтереси народу.
Розглядаючи проблеми права М. Падуанський
по-перше, розрізняв соціальні норми, що регулюють суспільні відносини, відокремлюючи релігійні, моральні та правові форми;
по-друге, вважав, що право виникає разом із державою, воно не існує поза державою, тому право поділяв на божественне (складається із приписів Нового Заповіту) та позитивне (втілення волі держави);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політико-правові вчення мислителів і юристів середньовіччя“ на сторінці 1. Приємного читання.
