Просвітництво - політична ідеологія, філософія і культура періоду утвердження буржуазних відносин. Просвітництво виникло у XVII ст. в Англії і було пов'язане з творчістю Дж. Локка. Потім поширилося у Франції (XVIII ст.), де знайшло відгук у творчості Ш. Монтеск'є, К. Гельвеція, П. Гольбаха, Вольтера. Воно пропагувало ідеї буржуазної демократії, суспільного прогресу, рівності, праці на благо суспільства, свободи особистості, республіканського державного устрою.
Характерною особливістю державно-правової думки доби Просвітництва є поєднання теорії з практикою. Це стало можливим із поширенням практики прийняття конституцій у державах, перших спроб кодифікації права, утворення нових буржуазних держав. Саме в цей час відбувалося цілеспрямоване державотворення, визначалися форми державного правління, устрою, сфери компетенції органів влади, структури політичної системи тощо. На відміну від доби Відродження, просвітницькі концепції по-іншому тлумачили ідеї суспільного договору і природного права.
• 1. Якщо в теоріях XVI-XVII ст. природне право досліджувалося переважно під кутом зору потреби утвердження однакових для всіх людей прав, виходячи з того, що всі люди, розумні істоти, то в теоріях XVIII ст. природне право тлумачилося вже як діяльність держави відповідно до правового закону для досягнення мети суспільного договору - свободи і справедливості.
• 2. У договірних теоріях XVI-XVII ст. основоположною концепцією було вивчення держави як своєрідної угоди між правителями (суверенами) і їхніми підданими (народом), за якими визнаються взаємні права і обов'язки. Основою договірних теорій XVIII ст. було визнання того, що розумна угода між урядом і народом - це не розмежування прав і обов'язків між підданими і правителями, а прийняття правових законів держави, які регулюють відносини між людьми. Концепцію суспільного договору було зорієнтовано на встановлення розумних меж втручання держави у приватне життя індивіда і суспільства в цілому.
Найвищого рівня розвитку Просвітництво досягло у Франції напередодні Великої французької революції. Згодом воно поширилося у Німеччині, Іспанії, Італії, серед слов'янських народів, відіграло значну роль у формуванні політико-правових концепцій країн Європи і Америки.
Помітною фігурою французького Просвітництва, одним з авторів нової політико-правової ідеології був Вольтер (1694-1778). Його погляди щодо держави і права, викладені у працях "Філософські листи", "Досвід загальної історії про звичаї і дух народів", зводяться до таких ідей:
- по-перше, це ідея рівності людей. Мислитель був переконаний, що соціальною основою нерівності є неосвіченість, якій сприяє католицька церква. Він виражав інтереси великої буржуазії, а тому не опікувався проблемами простого народу, вважаючи, що біднота не повинна мати політичних прав.
Мислитель визнавав рівність людей як біологічних істот, але заперечував рівність соціальну. Він відстоював ідею юридичної рівності в суспільстві, яка передбачала формальну рівність усіх перед законом і можливості набуття всіма людьми однакового статусу громадянина. Але і тут Вольтер проголошував юридичну рівність лише у сфері приватного права, заперечуючи можливість її реалізації у сфері права публічного;
• по-друге, це ідея свободи, під якою Вольтер розумів не свободу суспільства в цілому, а свободу індивіда. її основою є свобода слова, віросповідання, підприємництва та свобода праці;
• по-третє, це ідея влади. Вольтер як прибічник сильної державної влади розглядав її як засіб захисту від "зазіхань черні" (народу) на власність. У цьому чітко проглядається апологетика філософом інтересів власника. Однак він надавав перевагу не формам управління державою, а принципам реалізації влади, які б забезпечували свободу, законність, право власності;
• по-четверте, Вольтер створив оригінальну концепцію "освіченого абсолютизму". Мислитель переконує, що інститут абсолютної монархії ще не вичерпав своїх можливостей. Він перебуває у кризі, подолати яку можна за умови правління державою високоосвічених, високоморальних монархів. Теорія "освіченого абсолютизму" не залишилася "наукою для науки". Вона поширилася у європейських країнах і слугувала ідеологією для так званих революцій зверху - проведення реформ з ліквідації застарілих феодальних інститутів, які не руйнували засад абсолютизму. Ініціаторами і виконавцями цих реформ були монархи, які, спираючись на популярні просвітницькі ідеї, подавали абсолютистське самодержавне правління у своїх країнах як "союз філософів і монархів".
Деталізованішою була державно-правова концепція видатного юриста і політичного діяча Франції Шарля-Луї Монтеск'є (1689-1755), яку він виклав у творах "Перські листи", "Роздуми про причини величі і занепаду римлян", "Про дух законів".
Основні його концепції:
1. На відміну від середньовічних філософів, Ш.Монтеск'є пов'язував виникнення держави з об'єктивними процесами розвитку суспільства. На його думку, держава виникає тоді, коли утверджуються приватна власність, розподіл багатств, коли індивіди намагаються привласнити чуже багатство, що призводить до антагонізму у суспільстві. Окремі особи в суспільстві починають відчувати свою силу і прагнуть обернути благо суспільства на свою користь. У цьому кореняться причини ворожнечі між окремими особами, війн у суспільстві між народами.
У додержавному суспільстві панувала природна свобода індивіда, що забезпечувалася не силою примусу, а звичаями і традиціями. З переходом до держави така природна свобода втрачається і відновлюється у новій якості виключно за допомогою законів.
При цьому природна свобода неминуче набуває політичного характеру, перебуваючи у постійному зв'язку з правом. Ш.Монтеск'є був переконаний, що майбутнє держави пов'язане з політичною свободою, яка забезпечується поділом влади. На підставі цього твердження він дає визначення держави: держава - це суспільство, в якому діє закон.
Не протиставляючи суспільство і державу, не виділяючи державу в окрему інституцію Ш. Монтеск'є вважає, що найважливішим засобом державної організації суспільства і підтримання порядку в ньому повинно бути державне законодавство.
• 2. Як і Вольтер, Ш. Монтеск'є був прихильником теорії природного права, він вважав, що у світі все відбувається відповідно до природної закономірності. Люди як розумні істоти можуть самі видавати закони. Але в них є закони, створені не людським розумом, тобто природні закони. До основних природних законів він відносив:
– а) прагнення людей жити в мирі з такими, як вони самі;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політико-правові вчення західноєвропейського просвітництва“ на сторінці 1. Приємного читання.
