Математична школа має багатьох послідовників, серед яких варто відзначити американців Ірвіна Фішера (розробив знамениті рівняння Фішера й індекс Фішера), Тьяллінга Чарльза Купманса (Нобелівський лауреат 1975 р.), шведів Густава Касселя і Кнута Віксселя, росіянина Леоніда Віталійовича Канторовича Нобелівського лауреата 1975 р.
Попередниками математичної школи ще в 40-50-х рр.. XIX ст. стали Артур Курно і Герман Госсен з Німеччини.
МЕРКАНТИЛІЗМ - перша в історії економічної думки економічна школа, яка виникла наприкінці XV ст. в Італії, Франції, Англії і Іспанії і існувала до XVIII ст. Меркантилістів об'єднували спільні уявлення про багатство, яке ототожнювалось з металевими (золотими і срібними) грошима, його джерелом, яким вважався обмін товарів, насамперед - зовнішня торгівля та засіб нагромадження багатства - політика державного економічного протекціонізму.
Ранній меркантилізм, або монетаризм (кінець XV-XVI ст.) ґрунтувався на теорії грошового балансу, а зрілий меркантилізм (XVII cт.) - на теорії торгового балансу. Найвідомішими меркантилістами були В. Стаффорд, Г. Ск'яруффі, Маріана, Т.Мен, А. де Монкретьєн, Ж.Б. Кольберт, А.Серра.
МОНАРХІЯ - форма правління, за якої верховна влада зосереджена в руках однієї особи - монарха.
МЮТЮЕЛІЗМ - вчення про добровільну, взаємовигідну відповідальність та зобов'язання, яких достатньо для досягнення соціальної та економічної гармонії, теоретиком якого був П.Ж.Прудон.
НЕОШСТИТУЦІОНАЛІЗМ - різновид сучасного інституціоналізму, який досліджує вплив такого фактора, як трансакційні витрати (витрати на укладання угод) на економічний розвиток. Лідером неоінституціоналізму є американський дослідник Рональд Коуз.
НЕОКЕЙНСІАНСТВО - сучасна модифікація кейнсіанства, яка досліджує умови досягнення економічної рівноваги при стабільному економічному зростанні, опираючись на кейнсіанську методологію. Неокенсіанці доповнили вчення Дж.М.Кейнса теорією акселератора і моделями економічного зростання, дослідженням взаємозалежності інфляції, зайнятості і заробітної плати. Відомими представниками неокейнсіанства стали англійці Рой Харрод, Джон Хікс (Нобелівський лауреат 1972 р.), Ніколас Калдор, Албана Вільям Філліпс, американці Сеймур Харріс, Алвін Хансен, Євсей Домар та ін.
НЕОКЛАСИЧНА ТЕОРІЯ - широка течія в економічній теорії, яка виникла на основі маржиналізму. Ґрунтується на уявленні, що конкурентний ринковий механізм здатен стихійно і об'єктивно, без помітного державного втручання, регулювати ринкову економіку, тобто сповідувати економічний лібералізм. Фундаторами неокласичної теорії вважаються: Альфред Маршалл, Джон Бейте Кларк і Вільфредо Парето. Зусилями А.Маршалла неокласична теорія одержала нову назву - "економіко", тим самим відмежувавшись від старої - "політична економія". Найбільш відомі сучасні представники неокласичного напряму - Нобелівські лауреати Мілтон Фрідмен, Роберт
Солоу, Джеймс Рід, Роберт Лукас та ін., які розвивають концепції сучасного монетаризму, природного рівня зайнятості і продовжують традиції неокласичної теорії.
НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ - сучасна економічна концепція, яка намагається сполучити неокласичну теорію і кейнсіанство. Неокласичний синтез - концепція загальної економічної рівноваги, яку запропонував американський теоретик, Нобелівський лауреат Пол Антоні Самуельсон.
Він виходив з того, що неокласична теорія є окремим випадком кейнсіанської теорії - за умов повної зайнятості. Однак, альтернативність кейнсіанської і неокласичної теорій не дозволила створити задовільну концепцію їх "синтезу".
НЕОЛІБЕРАЛІЗМ - одна з основних течій сучасної економічної теорії та політичної думки, яка намагається обгрунтувати необхідність поєднання принципів вільного ринкового підприємництва з обмеженим регулюванням економіки і створенням соціального ринкового господарства - економічного порядку, в якому сполучаються ринковий механізм ціноутворення із державним економічним регулюванням і соціальним захистом населення.
Центром неолібералізму є ФРН, де його принципи започаткували представники фрайбурзької економічної школи - Вальтер Ойкен, Вільгельм Рьопке, Александр Рюстов, Альфред Мюллер-Армак, а також міністр економіки, а згодом - і канцлер уряду ФРН Людвіг Ерхард. Вони обгрунтували неоліберальні економічні концепції - ідеальних типів господарських систем, соціальної ринкової економіки, сформованого суспільства.
НОВА ІСТОРИЧНА ШКОЛА - один з напрямів сучасного економічного лібералізму. "Нова класична" економічна теорія охоплює сучасний монетаризм, а також концепції природного рівня безробіття (теорії очікувань) і "економіки пропозиції". Вона виступає проти неокейнсіанства з його рецептами широкого державного втручання в економічні процеси. Найбільш відомі представники - Нобелівські лауреати Мілтон Фрідмен, Роберт Лукас, а також Томас Сержент, Альфред Лаффер та ін.
ОПОРТУНІЗМ - теорія, яка базується на принципі забезпечення балансу влади, контролю і критики з боку опортунізму (Белінгбрук). В політичній науці розрізняють форми політичного опортунізму: за місцем дії - парламентський і непарламентский; за способом дії - системний і ситуаційно-орієнтований.
ПОСТГЛОСАТОРИ - вчення юристів Італії XII - XIV ст., які вважали природне право правом найвищої категорії, вимогам якого мали відповідати норми чинного позитивного права. Постглосатори застосовували правила схоластичної логіки (католицька теологія, орієнтована на виправдання церкви) і вважали волю природним правом, а рабство - породженням насильства.
ПОСТКЕЙНСІАНСТВО - варіант неокейнсіанства 60-90-х років XX ст. Основна проблема дослідження - досягнення динамічної економічної рівноваги за умов повної зайнятості з аналізом взаємозв'язку зайнятості, інфляції і заробітної плати, що знайшло вираз у кривих Філліпса. Представники - П'єро Сраффа, Албана Вільям Філліпс.
ПРОСВІТНИЦТВО - політична ідеологія, філософія і культура молодої буржуазії XVIII ст., яка розвивала ідеї та гуманістичні традиції Відродження.
Просвітництво виникло у XVII ст. в Англії і було пов'язане з творчістю Дж.Локка. Потім поширилося у Франції (XVIII ст.), де знайшло відгук у творчості Ш.Монтеск'є, К.Гельвеція, П.Гольбаха, Вольтера.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЛОСАРІЙ ОСНОВНИХ ТЕЧІЙ, НАПРЯМІВ І ШКІЛ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ“ на сторінці 4. Приємного читання.
